Жінка, яка кинула виклик джихадистам "Боко Харам"

Наомі Адаму виглядає спокійною. Вона розповідає свою історію тихим рівним голосом, опустивши очі.

Важко уявити, що вона пройшла через одне з найболючіших випробувань для молодої жінки. Але за її сором'язливими манерами ховається незвичайний характер.

Наомі, якій на той момент було 24 роки, виявилася старшою серед 276 учнів державного жіночого інтернату в нігерійському місті Чібок, яких захопили радикальні ісламісти з угруповання "Боко Харам" в ніч з 14 на 15 квітня 2014 року.

Вона не закінчила школу в належний час через перенесену в дитинстві хворобу і мала вчитися вже дорослою. Однокласниці називали її "Маман Му" ("наша мама").

Вона - головний персонаж нової книги про викрадення у місті Чібок, яке кілька років тому було однією з головних світових новин.

Різдвяне привітання батьку

Робота журналістів Джо Паркінсона і Дрю Хіншоу під назвою "Поверніть наших дівчат" заснована на сотнях інтерв'ю з колишніми заручницями, їх рідними та іншими учасниками тієї історії.

Перебування бранок у неволі описано дуже детально. Показано також, як соціальні мережі принесли їм світову популярність і одночасно ускладнили їх звільнення, зробивши занадто цінною здобиччю.

Провівши у полоні "Боко Харам" три роки, християнка Наомі не поступилася тиску і не вийшла заміж за когось з бойовиків та не перейшла в іслам.

Натомість вона і ще одна полонянка таємно вели щоденник на сторінках блокнотів, які викрадачі давали дівчатам, щоб ті записували ісламські вірші. Наомі ховала папірці в саморобній сумочці, яку прив'язувала до ноги.

"Ми вирішили записувати наші історії, щоб люди дізналися, що було з нами, якщо комусь вдасться врятуватися", - розповідає Наомі.

Вона показує один з тих щоденників, зошит з потертою обкладинкою. У ньому невідправлений лист батькові, який Наомі написала напередодні Різдва 2014 року.

"Дорогий улюблений татко, я так за тобою сумую!

Тато, я мрію тебе побачити. Хвилююся за тебе, маму і всіх удома.

Я ніколи не думала, що зі мною трапиться таке, і ніхто з нас не думав.

Молися за мене, щоб допомогти мені здолати диявола щоразу, коли він буде мучити мене.

Мабуть, на цьому зупинюся. Боже милостивий, як мені тебе не вистачає.

Донька Наомі Адаму, яка любить тебе. Щасливого Різдва!"

Крім розлуки з близькими і побоювань за власне майбутнє, дівчині довелося пройти низку випробувань.

Бойовики часто переміщалися з місця на місце, ховаючись від нігерійських військових та американських дронів. Крім короткого перебування в місті Гуоза, яке угруповання "Боко Харам" тимчасово захопило наприкінці 2014 року, майже весь час Наомі провела в таборах в лісі Самбіса, де була основна схованка джихадистів.

"У Самбісі доводилося дуже важко, - розповідає Наомі. Весь час не вистачало їжі, а ще гіршою була відсутність води. Доводилося відчищати себе землею в критичні дні".

Християнські гімни для "Боко харам"

Лідери "Боко Харам" постійно хотіли змусити Наомі стати дружиною одного з бойовиків. Вони сподівалися, що її приклад буде взірцем для молодших дівчаток.

Після кожної відмови її лупцювали і погрожували вбити.

На моє запитання, звідки вона знала, що її не вб'ють, Наомі відповіла, що не могла бути впевненою, але все одно не хотіла поступатися.

Одного разу Наомі і ще кількох дівчат привели до верховного лідера "Боко Харам" Абубакара Шекау, і він зробив несподівану заяву.

"Шекау сказав, що викрав нас не для того, щоб видати заміж, а щоб домогтися звільнення своїх людей, які сиділи в тюрмах", - згадує вона.

Це визнання зміцнило рішучість Наомі, і незабаром почалися нові акти непокори.

Наомі і ще кілька найзатятіших дівчат підгодовували подруг, яким бойовики не давали їжу, щоб схилити до заміжжя. Співали християнські гімни, спершу тихо, потім на повний голос. Записували у видані їм зошити молитви і улюблені уривки з Біблії.

Зрештою у 2017 році Наомі звільнили з 80 іншими бранками після важких переговорів за участю нігерійських добровольців і швейцарського дипломата.

На той момент у неї склалося відчуття, що "Боко Харам" втрачає силу.

"Я не думаю, що сьогодні "Боко Харам" буде проявляти якусь активність, тому що ще при мені вони розкололися на дві фракції, одна з яких залишилася в лісі Самбіса, а інша перемістилася в Кангаруа, і було таке враження, що їм наступає кінець", - вважає дівчина.

Кампанія в соцмережах, до якої долучилися світові знаменитості, зокрема, Мішель Обама, не прискорила, а навпаки відтягнула звільнення, показавши "Боко Харам", яку велику цінність, виявляється, мають звичайні школярки.

Викрадення тривають

Менш ніж за рік після звільнення Наомі Адаму, у лютому 2018 року, угрупування захопило ще 110 школярок в місті Дапчі в штаті Йобе. Приблизно через місяць всіх звільнили, крім дівчини Лії Шарібу, яку ймовірно вбили за відмову змінити віру.

Останнім часом викрадення школярів в Нігерії знову звернули на себе увагу всього світу. За останні три місяці сталися чотири подібні інциденти, викрали близько 800 дітей.

Але всі вони мали місце на північному заході Нігерії, в сотнях кілометрів від тих місць на північному сході, де зазвичай проявляла активність "Боко Харам".

Не зрозуміло, хто конкретно стоїть за останніми викраденнями. Але північно-західні регіони відомі свавіллям банд, які викрадають заради викупу. Аналітики вважають, що деякі з цих банд можуть бути якось пов'язані з "Боко Харам", але невідомо, наскільки тісно.

Єдине, з чим згодні всі - що на інших злочинців вплинув приклад резонансного викрадення у Чібок.

Наприкінці лютого з гуртожитку інтернату в місті Янгебе в штаті Замфара викрадачі викрали 279 школярок.

Сотні нігерійських школярок, викрадених бойовиками, вже на свободі, але у Наомі кожен такий випадок пробуджує жахливі спогади.

"Я не змогла заснути, дізнавшись про викрадення у Замфара. Я досі здригаюся, коли лунають постріли", - каже вона.

Наомі живе у щасливому шлюбі і готується стати матір'ю. Але понад 100 дівчаток, викрадених разом з нею майже сім років тому, досі вважають зниклими.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!