"Нам забракло грошей на клініку, і ми знайшли донора сперми у Facebook"
- Author, Доктор Фає Кіркленд
- Role, BBC News
У Британії пари, які не можуть отримати лікування безпліддя за державною програмою і для яких приватні клініки надто дорогі, наважуються звернутися до нелегальних донорів сперми в інтернеті.
Лікарі попереджають, що це пов'язано з великими ризиками і може бути незаконним, але дві жінки розповіли ВВС, чому вони не мали іншого вибору.
Коли Хлоя зі своїм партнером не змогла завагітніти протягом року, сімейний лікар направив їх до клініки планування сім'ї Національної служби охорони здоров'я.
Проблема виявилася у партнера Хлої, і для запліднення їм потрібно була донорська сперма.
Клініка надала їм список донорів. Але, як розповідає Хлоя, серед донорів їхньої етнічної групи залишився лише один чоловік, якого ще не обрали інші родини. Схвильовані та знервовані, вони розпочали свій перший раунд ЕКО у жовтні 2017 року. Результату не було.
Клініка запропонувала їм інший спосіб - запліднення методом ІКСІ, яке передбачає ін'єкцію сперматозоїду в яйцеклітину. Це - дорожчий метод лікування, а оскільки вони вже пройшли один раунд лікування, за другу спробу вони мали заплатити самі.
"Ми були дуже засмучені після невдалої першої спроби, а тепер нам треба було ще й знайти тисячі фунтів. Через три місяці ми панували одружитися і вклали всі гроші у весілля. Ми просто не могли дозволити собі цю процедуру", - розповідає Хлоя.
Протягом року вона намагалася отримати дозвіл на державне відшкодування процедури, аргументуючи це тим, що їхні шанси не були справедливими. Але врешті-решт комісія Національної служби охорони здоров'я відмовила.
Тоді її чоловік запропонував шукати донора сперми в інтернеті.
Хлоя приєдналася до кількох груп у Facebook під вигаданим ім'ям, щоби її сім'я та друзі не дізналися, що вона робить, та знайшла потенційного донора.
Після того, як він показав їй свою медичну та сімейну історії та здав аналізи на інфекції, які передаються статевим шляхом, вони домовилися зустрітися на автостоянці біля його будинку.
"Це звісно не було ідеальним варіантом, - каже Хлоя. - Він мав зібрати матеріал та передати його мені. А я мала піти в туалет і зробити те, що потрібно".
Чоловік Хлої прийшов разом із нею, щоби переконатися, що вона у безпеці, але чекав у машині. Вони зробили шість таких спроб. Один раз Хлоя завагітніла, але в неї стався викидень.
Щоразу вони платили своєму донору 50 фунтів за сперму та відшкодовували 10 фунтів транспортних витрат.
Офіційні клініки виплачують донорам до 35 фунтів стерлінгів на проїзд, однак платити за донорство сперми у Великій Британії незаконно, повідомляє Управління з лікування безпліддя та ембріології людини (HFEA).
Однак, якщо послуги, які Закон про запліднення та ембріологію людини 1990 року називає "немедичними послугами з запліднення", надає фізична особа, а не бізнес, правила - менш чіткі.
За законом продаж порції сперми за 50 фунтів стерлінгів може вважатися бізнесом, а може й ні. Як зазначає HFEA, досі не було порушено жодної судової справи щодо цього.
Коли пандемія та обмеження пересування ускладнили зустрічі, Хлоя та її чоловік знайшли іншого донора також через Facebook.
Цього разу чоловік приїхав до неї додому, і, за словами Хлої, їй так було спокійніше.
"Я могла провести процедуру без поспіху, мені не потрібно було йти у туалет, і взагалі вдома було, безперечно, комфортніше".
І Хлоя завагітніла.
"Ми були такими щасливими, - каже Хлоя. - Ми так довго йшли до цього, що просто відчували вдячність, що змогли завести дитину. Тепер у нас є сім'я, те, до чого ми так довго прагнули".
Вони не сказали ані родині, ані друзям, що скористалися послугами донора, частково тому, що не хотіли розповідати, що чоловік Хлої не може мати дітей, а також тому, що хтось обов'язково подумає, що вони "вчинили неправильно".
З міркувань "ввічливості" вони повідомили донору, що Хлоя вагітна, але, за словами жінки, це стосується тільки її. Донор не має прав на дитину, а у свідоцтві про народження буде ім'я чоловіка Хлої.
Донор Хлої раніше співпрацював з клінікою планування сім'ї, але вони обмежують використання донорської сперми 10 сім'ями, і він вже використав свій ліміт. Наскільки Хлоя знає, у нього було ще троє дітей від жінок, з якими він познайомився через соцмережі.
За законом 2005 року, зачаті від донорської сперми діти мають право зв'язатися зі своїм біологічним батьком у 18 років. Але Хлоя та її чоловік вирішили не розповідати своїй дитині, як вона була зачата, якщо не виникне медична потреба.
"Їй не потрібно цього знати. Ми хотіли дитину, і це був наш єдиний варіант", - каже Хлоя.
"Люди не повинні опинятися в такій ситуації, щоби такий шлях зачати дитину був для них єдиним виходом. Але якщо ви не можете дозволити собі ЕКО, інших варіантів практично немає".
Зрештою Хлоя отримала те, що хотіла, але вона усвідомлює, що ризикувала.
У групах у Facebook вона чула історії про те, що дізнавшись про позитивний результат, донори раптом починали вимагати підтримувати зв'язок або бути частиною життя дитини. І вона знає жінок, яким донори пропонували секс, коли приходили передати сперму.
Групи намагаються відстежувати нечесних донорів.
"Існують "чорні" списки людей, яких слід уникати, але вони можуть мати декілька акаунтів", - розповідає Хлоя.
Лорейн, інша користувачка таких закритих груп у Facebook, мала неприємний досвід.
Жінці було 38 років, коли вона та її партнерка вирішили створити сім'ю. Однак одностатеві пари не мають права на лікування безпліддя за державною програмою, якщо вони пройшли шість циклів штучного запліднення та не завагітніли. Правила можуть дещо варіюватися в різних клінічних комісіях.
Приватні клініки були надто дорогими для Лорейн та її партнерки. "Ми мали б збирати гроші на це роками", - каже жінка.
Порція біоматеріалу з банку сперми коштує від 600 до 1300 фунтів стерлінгів залежно від країни походження.
Тоді Лорейн звернулася у Facebook, вказавши у своєму профілі, що розраховує лише на штучне запліднення.
Відстежуючи свій цикл, щоб визначити овуляцію, вона познайомилася і почала листуватися з 20-ма потенційними донорами.
"Деякі з них були приємні. Дехто - ні. Хтось щиро хотів допомогти. А хтось починав писати хтиві речі", - розповідає жінка.
Одного разу, пообіцявши допомогти, донор написав їй "Ти красива" і запропонував "природне запліднення" замість штучного, тобто - секс. Після цього він надіслав жінці непристойне фото.
Інші донори просто дурили її. Вона годинами шукала їх, спілкувалася в чатах та збирала всю необхідну медичну інформацію, але коли наставала овуляція і їй потрібна була їхня допомога, вони просто припиняли відповідати.
"Саме тоді, коли вони були потрібні, вони раптом зникали", - каже жінка.
"Ти в паніці пишеш і пишеш їм, а вони несподівано тебе блокують".
Це траплялося кілька разів. "Мене це дуже засмучувало, я вже хотіла кинути цю справу", - згадує Лорейн.
А потім одного вечора, за день до овуляції, Лорейн побачила пост чоловіка у Facebook, який детально пояснював, чому він хоче бути донором сперми. Його брат був геєм і не міг мати дітей, це спонукало його допомогти іншим у схожій ситуації.
Лорейн списалася з ним, і цього разу усі питання ставив він. Вона відчула полегшення. У нього були суворі правила: він погоджувався віддати свою сперму тільки тим парам, які не курять і не вживають наркотиків.
Через три години спілкування Лорейн розповіла, що протягом наступної доби в неї має бути овуляція.
Наступного дня він сів на поїзд із Лондона. Він не просив грошей за свої послуги, і пара оплатила йому тільки вартість проїзду - 36 фунтів стерлінгів.
Після трьох спроб Лорейн завагітніла, і тепер вона і її партнерка мають восьмимісячну доньку.
Вона надіслала донору фотографію, і з її дозволу він написав про це у своєму профілі у Facebook.
Він робить так щоразу, коли є результат. Так Лорейн дізналася, що до неї він допоміг із зачаттям ще 14 жінкам. Пізніше в нього народилися ще троє дітей, розповідає жінка.
Лорейн і її партнерка планують розповісти доньці, що "їм допоміг один чоловік, який також допомагав й іншим родинам". Вони збираються показати їй його дитячу фотографію, яку він їм дав, та назвати його ім'я, хоча й знають, що воно несправжнє.
Пара підписала з донором 16-сторінковий договір, в якому він відмовився від будь-яких прав на дитину, а вони - від претензій на грошову допомогу.
Але якщо справа дійде до суду, таку угоду можуть не врахувати.
"Її не схвалив жоден адвокат", - каже Лорейн.
Саллі Чешир, яка очолює HFEA, попереджає, що наразі не існує закону, який міг би захистити людей на основі такої угоди.
"Якщо згоду не врахують, статус батьківства може не змінитися, і донор залишиться батьком з усіма правовими та фінансовими зобов'язаннями".
Вона також зазначає, що використання донора, який не пройшов комплексних медичних перевірок, є дуже ризикованим.
"Офіційні клініки у Великій Британії зобов'язані перевіряти сперму на широкий спектр захворювань, зокрема генетичних, які може пропустити навіть сумлінний донор, який проходить медогляд самостійно. Це наражає мати і дитину на значні ризики".
BBC запитала HFEA, скільки разів протягом останніх п'яти років управління повідомляло поліції про купівлю або продаж сперми за межами офіційних клінік. HFEA не має такої інформації.
BBC також зробила запити у поліцію щодо того, скільки за останні п'ять років було повідомлень про те, що хтось може порушувати закон, купуючи або продаючи сперму без ліцензії.
BBC отримала відповіді на понад 90% запитів, і в усіх йшлося про відсутність таких повідомлень.
Представник Facebook заявив: "Ми дозволяємо людям обговорювати донорство сперми на нашій платформі, але ми тісно співпрацюємо з правоохоронними органами і видаляємо контент, який порушує місцеве законодавство".
Лорейн впевнена, що вартість сперми у приватних клініках надто висока і що вона повинна бути доступною через державну службу охорони здоров'я.
"На цьому заробляють гроші аферисти. Але оскільки ми не маємо тисяч фунтів, щоб звернутися в клініку, ми змушені вдаватися до такого огидного способу".
BBC також попросила Національну службу охорони здоров'я в Англії прокоментувати труднощі, з якими стикаються деякі люди при отриманні доступу до лікування безпліддя.
Прессекретар відповів: "Це безумовно юридичне рішення, яке ухвалюють спеціальні медичні комісії. Вони зобов'язані знайти компроміс між вимогами людей і бюджетом, який парламент виділяє службі охорони здоров'я".
Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.
--
