Як пандемія підкосила демократію у світі і чому це важливо

Пандемія Covid-19 призвела до масштабного обмеження демократичних прав і свобод, а також посилила тенденції до нетерпимості і цензури думок. Такими є головні висновки цьогорічного Індексу демократії, що його укладає дослідницький відділ Economist.

У 2020 році більший чи менший крок назад у демократії зробили всі регіони світу. Ситуація із демократією, яка, за висловом Вінстона Черчілля, є найгіршою формою правління, за винятком усіх інших, погіршилася у 116 з 167 досліджуваних держав. Тобто, у 70% країн світу.

Загальні показники 2020 року є гіршими за показники попереднього, докоронавірусного року, і значно гіршими за ті, що були у 2006 році, коли Economist почав укладати Індекс демократії.

Причинами цього значною мірою стали кроки, до яких вдалися уряди більшості країн, аби зупинити поширення коронавірусу. Зокрема, так сталося через жорсткі обмеження громадянських свобод мільйонів людей впродовж тривалого часу.

Добровільна згода

2020 року по всьому світу люди спостерігали за наймасштабнішим згортанням своїх свобод у мирний час, - а можливо, вважають автори індексу, навіть і у воєнний. І добровільна згода мільйонів людей на широке обмеження своїх фундаментальних прав є однією з найвизначніших рис дивовижного 2020 року.

"Було приголомшливо спостерігати, як легко свобода і демократія стають необов'язковими за умов надзвичайного стану у світовій системі охорони здоров'я. Включно із найрозвиненішими демократіями у світі", - каже редактор Індексу демократії Джоан Хоуі.

Виглядає, що більшість людей вирішили, що можливість катастрофічної втрати життів через нову хворобу є достатньою причиною, щоб тимчасово обмежити свободу.

Звісно, були й критики обмеження свобод, але навіть вони визнавали, що соціальне дистанціювання може запобігти поширенню хвороби. Крім того, вони не змогли запропонувати якихось переконливих альтернатив карантинам, як і відповісти на запитання, скількома життями можна оцінити свободу.

А лідери авторитарних країн скористалися пандемією, щоб тиснути і обмежувати своїх політичних опонентів.

"З усіх точок зору це був надзвичайно поганий рік", - каже Джоан Хоуі. А найголовнішим уроком цього року керівниця групи дослідників Economist називає те, що "до свободи не можна ставитися легковажно" і сприймати її, як належне.

Індекс демократії, що його від 2006 року укладає The Economist Intelligence Unit, дає незалежну оцінку стану справ у 165 країнах світу та двох територіях.

Автори індексу оцінюють стан демократії у тій чи іншій країні за п'ятьма показниками:

За цими показниками країни розподіляються на "повні демократії", "часткові демократії", "гібридні/змішані режими" та "авторитарні режими".

У 2020 році відкат назад відбувся за чотирма із п'яти головних показників, крім участі громадян у політичному житті.

У 2020 у демократії - справжній чи не дуже - жило трохи менше половини населення світу (49,4%).

Понад третина - у авторитарних (переважно завдяки Китаю та Росії).

Повністю демократичними визнано 23 країни, в яких живе 8,4% населення світу.

Найбільше ж людей живе у неповних демократіях (52 країни, 41% населення) та за авторитарних режимів (57 країн, 35,6% населення).

Ще 15% людей живуть у гібридних режимах (35 країн).

Азія виривається вперед, Європа - пасе задніх

Попри загальні похмурі оцінки, є й країни, яким у 2020 вдалося досягти прогресу. Японія, Південна Корея та Тайвань перейшли до групи повністю демократичних країн.

На погляд авторів індексу, це досить символічно, адже саме азійські країни, як виглядає, краще впоралися з тим, щоб зупинити поширення коронавірусу, мали менше смертей, а дії їхніх урядів здавалися більш притомними і резонними. Це й зберегло довіру громадян до влади у цих країнах.

На противагу цьому дії європейських урядів були переважно надто повільними, а системи охорони здоров'я у низці країн опинилися на межі колапсу. Франція та Португалія у 2020 році взагалі вибули з групи повних демократій і стали неповними.

Загалом те, як Європа, де зосереджена найбільша кількість демократичних країн і країни якої очолюють індекс, давала раду із пандемією, стало антирекламою демократії. І, безперечно, такі авторитарні країни, як Китай, не пропустили нагоду вказати на це.

Окрема історія із демократією у 2020 році сталася у США. Країна зберегла всій статус неповної демократії. Але із п'яти показників покращився лише рівень залученості громадян у політичні процеси, як пов'язані із президентськими виборами, так і з діями влади під час пандемії.

Проте рівень довіри до владних інституцій, загрози свободі висловлювання, дедалі більша поляризація суспільства грали проти демократії у США, яка для багатьох у світі тривалий час були взірцем.

Важко сказати, наскільки пов'язаний із пандемією відкат у демократії в країнах Східної Європи та Латинської Америки. Проблеми у системі охорони здоров'я через поширення коронавірусу ще більше унаочнили проблеми, з якими країни цих регіонів не можуть упоратися вже не перший рік.

Це слабка політична культура, складності із верховенством права, корупція. Регрес у цих регіонах лише засвідчив вразливість демократії у кризові часи, коли уряд не пропускає нагоду застосувати необмежену владу за надзвичайних обставин.

Але Східна Європа відзначилася особливо: саме у цьому регіоні відбулося найбільше падіння індексу від 2006 року, коли Economist почав укладати Індекс демократії.

Це пояснюють слабкістю інституцій та політичною культурою. За останнім показником Східна Європа випереджає інші регіони і відбиває тривожну тенденцію зменшення підтримки демократії та потягу до сильної руки.

Своєю чергою, це пов'язно із унікальною історією цього регіону у ХХ сторіччі, більша частина якого пройшла під пануванням Радянського Союзу, а у 1989 відбувся перехід до капіталізму. У Східній Європі немає жодної повноцінної демократії, хоча й є країни, що належать до групи із вищим та середнім достатком на душу населення.

Україна, яка також належить до цього регіону, у 2020 посунулася на одну сходинку вниз і отримала 5,81 бала. Вона - між Північною Македонією та Молдовою.

У 2019 році Україна мала 5,9 бали та була на 78 місці.

Топ-10 демократій у 2020 році

"Тільки не у нас"

Найпоширенішою відповіддю урядів - демократичних чи авторитарних - на пандемію було запровадження обов'язкового соціального дистанціювання, карантинних обмежень різної тривалості та жорсткості. Під кінець 2020 року більшість західних країн запроваджували третій за рік локдаун.

А лише рік тому, коли китайська влада запровадила повний нокдаун 11-мільйонного міста Ухань у центральній провінції Хубей, решта світу поставилася до цього дуже скептично, - усі думали, що "такого ніколи не буде в нас".

Демократичні ж країни вважали, що різниця між їхнім політичним устроєм та життям такого авторитарного режиму, як у Китаї, є настільки великою, що таких драконівських обмежень просто неможливо уявити.

Проте минули місяці, і дедалі більше країн стали вдаватися до репресивних кроків, аби стримати пандемію. По всьому світу уряди забирали у своїх громадян певні свободи і права.

Наприклад, свобода пересування зникла через закриття кордонів, та й в середині самих країн обмежували і рух громадського транспорту, і поїздки між регіонами. А далі пішли карантинні обмеження і обов'язкове носіння масок, комендантські години і накази не залишати домівок без вагомої причини, яку можна документально підтвердити, закрилися школи та університети, громадські зібрання та протести заборонили, а закон карав тих, хто порушував урядові приписи.

І багато політиків-демократів були приголомшені тим, як легко було забрати свободу в людей у 2020 році.

Проте на запитання про те, якою кількістю смертей можна заплатити за збереження свобод, не змогли відповісти навіть критики обмежень. Наприклад, у Європі підрахували, що відсутність соціальної дистанції може призвести до зараження 60% населення. А це означає, що померли б близько 4 мільйонів людей.

Покажи мені, який ти в пандемію

Те, як більшість лідерів відповідали на виклики, пов'язані із пандемією, яскраво показало те, як взагалі працює влада. Наприклад, очевидним стало те, як навіть у країнах, що вважають повними або частковими демократіями, політики дедалі рідше залучають суспільство до національної дискусії. Зручніше "спускати згори" надзвичайні заходи, пояснені науковими рекомендаціями.

Так, уряди комунікували свої рішення під час ледве не щоденних пресконференцій, але не запрошували суспільство висловитися з питань, що впливали на щоденне життя усіх. І майже у кожній країні були спроби довести, що всі в одному човні, і що всі мають чимось пожертвувати заради спільного блага.

Навіть якщо уявити весь тиск часу та обставин, можновладці не наважувалися ставитися до громадян як до дорослих і попросити їхньої свідомої участі у боротьбі з поширенням коронавірусу.

"Пандемія підтвердила, що багато можновладців звикли виключати народ із обговорення нагальних щоденних проблем і показали, як влада еліт, а не участь народу в управління країною, стало нормою", - каже редактор Індексу демократії Джоан Хоуі.

Вона прогнозує, що разом із пандемією і у 2021 році для більшості світу актуальними залишаться обмеження на свободу пересування, зібрань та протестів, - принаймні на певний час.

Але серед факторів, які можуть вплинути на це, одне з чільних місць - за тим, як швидко уряди тих чи інших країн впораються з вакцинацією. Саме це визначатиме, як швидко та які саме обмеження згортатимуть. Але повного відновлення свободи у тому вигляді, як світ знав її у 2019, ми, очевидно, не побачимо.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!