"Їхня мета - знищити нас усіх". В'язні таборів для уйгурів заявляють про постійні зґвалтування
- Author, Метью Гілл, Девід Кампаналь, Джоел Гантер
- Role, BBC News
18+

ВВС отримала свідчення про постійні зґвалтування і катування жінок у китайських "таборах перевиховання" для мусульман-уйгурів.
Уряд США заявив, що занепокоєний систематичним сексуальним насильством над уйгурськими жінками у китайських таборах, про яке детально розповіла у своєму матеріалі ВВС.
"Ці звірства шокують і повинні потягти за собою серйозні наслідки", - сказав представник уряду.
Міністр уряду Британії Найджел Адамс також засудив описану в матеріалі практику, назвавши її очевидним злом.
За оцінками експертів, понад мільйон уйгурів та представників інших меншин утримують в таборах у Китаї.
Китайський МЗС назвав матеріал, що базується на свідченнях кількох колишніх в'язнів і одного охоронця, фейком.
Представник міністерства Ван Веньбінь заявив, що в Китаї немає системного насильства над жінками, а країна дотримується основних принципів прав людини в управлінні всіма своїми установами.
"Китай - це країна, де панує закон, наша конституція гарантує і захищає права людини, це втілено у нашій правовій системі, за цими нормами працює наш уряд", - сказав він.

Стаття містить детальний опис сцен насильства, які можуть шокувати.
"Чорна кімната"
Турсунай Зіявудун провела у таких таборах дев'ять місяців.
Ті чоловіки завжди були в масках, хоч пандемія ще не почалася, згадує жінка. Вони були у цивільних костюмах, а не в поліцейській формі.
Іноді після опівночі вони ходили по камерах, забирали жінок, які їм сподобались, і вели до "чорної кімнати", де не було камер відеоспостереження.
Кілька разів, за словами Зіявудун, забирали її.
"Те, що було далі - незагойна рана в моїй душі, - каже вона. - Я просто не можу описати це словами".
У північно-західній автономній провінції Сіньцзян китайська влада розгорнула велику таємну мережу таборів для "перевиховання" уйгурів та інших меншин. За незалежними оцінками, через них пройшли понад мільйон чоловіків і жінок.
Правозахисні групи стверджують, що Пекін поступово згортає релігійні та інші свободи уйгурів, масово контролює їхнє пересування і поведінку, ув'язнює, промиває мізки, а жінок примусово стерилізує.

Це політика президента Сі Цзіньпіна. Він відвідав Сіньцзян після того, як уйгурські сепаратисти влаштували вибух в столиці автономної провінції Урумчі 22 травня 2014 року.
Згідно з документами, що є в розпорядженні газети New York Times, він наказав місцевій владі діяти безжально.
Минулого місяця уряд США заявив, що китайська політика щодо уйгурів наближена до геноциду.
Офіційний Пекін назвав заяви про масові ув'язнення і стерилізацію жінок брехнею і абсурдом.
Свідчення людей з "таборів перевиховання" - велика рідкість. Але кілька колишніх в'язнів і один охоронець підтвердили ВВС існування організованої системи тортур і сексуального насильства.
Турсунай Зіявудун після звільнення з табору змогла втекти до Казахстану, а звідти - до США, де зараз мешкає. Вона каже, що тричі зазнала групового зґвалтування, і що жінок з камер забирали практично щоночі.
За словами Зіявудун, в Казахстані вона весь час боялась, що її видадуть Китаю, вона також соромиться детально описувати пережите.
Перевірити її слова неможливо, оскільки влада Китаю суворо обмежує діяльність журналістів.
Але авіаквитки та імміграційні документи, які Зіявудун надала ВВС, збігаються з датами, які вона назвала, а опис табору у провінції Сіньюань (котрий уйгури називають Кюнес) - зі супутниковими фото.
Опис табірного режиму підтверджують інші свідки.
Голі й в наручниках
Документи для судової системи округу Кюнес за 2017-2018 роки, які ВВС отримала від фахівця з питань Сіньцзяну Адріана Зенца, яскраво описують, як планують і здійснюють "перевиховання шляхом освіти" серед "ключових груп", тобто уйгурів.
В одному з документів цей процес назвали "промиванням мізків, очищенням сердець, зміцненням правильних поглядів та викоріненням зла".
ВВС також поговорила з Гульзірою Ельхан, жінкою з Сіньцзяну, за національністю казашкою, що провела у таборах 18 місяців.
За її словами, її примушували роздягати уйгурських жінок, одягати на них наручники, залишаючи в приміщенні з чоловіками-китайцями, а потім прибирати за ними кімнату.
"Я мала оголити жінку до пояса і скувати їй руки так, щоб вона не могла рухатись, - каже вона, схрещуючи зап'ястя на потилиці, щоб показати, як саме це відбувалося. - Потім до неї заходив чоловік - поліцейський чи незнайомець. Я повинна була тихо сидіти у сусідньому приміщенні, а коли чоловік йшов, відвести жінку в душ".

Автор фото, Getty Images
Гульзіра каже, що мусила допомагати під страхом покарання, і не могла нічого вдіяти.
Вона стверджує, що сторонні чоловіки платили охоронцям за можливість розважитися.
На пряме запитання, чи можна назвати це організованою системою сексуального насильства, вона відповіла: "Так, це - зґвалтування".
"Затриманих привозять постійно"
Турсунай Зіявудун каже, що деякі жінки, яких забирали з камери, не поверталися, інші приходили і мовчки лягали в ліжко. Ґвалтівники наказували нічого не обговорювати з сусідками.
Уйгури - мусульманська етнічна меншина чисельністю близько 11 млн людей, що мешкають в автономній провінції Сіньцзян на північному заході Китаю. Регіон межує з Казахстаном, і деякі його мешканці - етнічні казахи. 42-річна Турсунай - уйгурка, а її чоловік - казах.
Подружжя повернулося до Сіньцзяна у 2016 році після п'яти років життя у Казахстані. Відразу після прибуття влада допитала їх і відібрала паспорти. За кілька місяців поліція наказала Зіявудун відвідати збори уйгурів і казахів, де всіх затримали.
Спочатку вона провела в таборі близько місяця у відносно стерпних умовах - з пристойною їжею і доступом до телефону. Потім у жінки загострилась виразка шлунка, і її відпустили. Чоловіку повернули паспорт, і він знову поїхав до Казахстану на заробітки, але Зіявудун до нього не пустили.
За наявними даними, це цілеспрямована політика, щоб ті, що виїхали за кордон, тримали там язик за зубами.
9 березня 2018 року, коли чоловік Зіявудун був у Казахстані, її викликали до поліції і сказали, що вона має пройти "додаткове навчання".
Зіявудун відвезли у той самий табір, але за два роки він, за її словами, значно розширився. Автобуси постійно привозили нових затриманих.

Автор фото, Maxar
У жінок відібрали коштовності. Сережки Зіявудун вирвали так брутально, що з мочок вух пішла кров. Потім її відвели в кімнату, набиту жінками. З однією з них Зіявудун пізніше заприятелювала.
Вона розповіла, як охоронці зірвали з літньої жінки хіджаб і почали кричати на неї за те, що на ній було довге плаття. Те й інше в Сіньцзяні вважають ознаками релігійного екстремізму.
"Вони роздягнули цю жінку до білизни, а вона розгублено прикривалася руками. Дивлячись на це, я розплакалась", - згадує Зіявудун.
"Черевики у поліцейських важкі й тверді"
Зіявудун впізнала на супутникових фото будівлю, де її утримували. На знімках 2017 і 2019 років видно, що з'явилися нові споруди, схожі на гуртожитки та виробничі корпуси. У Китаї вони значаться як школа.
Жінок змусили зняти взуття та одяг і в такому вигляді відвели в житлову зону з камерами, яка, за словами Зіявудун, нагадує типове китайське селище з рівними рядами будиночків.
Перший місяць або два не було нічого особливого. Всіх жінок коротко підстригли та змушували дивитися в камерах пропагандистське відео.
Потім поліція почала допитувати Зіявудун про справи її чоловіка. Якщо вона відмовлялась відповідати або говорила не те, що хотіли почути, її кидали на підлогу і били в живіт.
"Черевики у поліцейських дуже важкі й тверді, спочатку я думала, що він б'є мене чимось, - каже Зіявудун. - А потім зрозуміла, що він стрибає на моєму животі. По тілу пройшла гаряча хвиля, і я майже втратила свідомість".
Коли сусідки по камері сказали охоронцям, що у Зіявудун кровотеча, ті відповіли, що для жінок це нормально.
За словами Зіявудун, у кожній камері було по 14 людей, відкидні ліжка, ґрати на вікні, один умивальник і туалет у вигляді дірки в підлозі.

Автор фото, Bitter Winter
Коли Зіявудун вперше побачила, як вночі когось забрали з камери, вона не зрозуміла, навіщо. Вирішила, що сусідку кудись переселяють.
Пізніше, в травні 2018 року, Зіявудун і ще одну молоду жінку так само забрали вночі до кімнати, де сидів чоловік у масці. Жінку відвели в сусіднє приміщення.
"Коли вона увійшла в ту кімнату, то відразу почала кричати, - каже Зіявудун. - Не знаю, як це вам пояснити. Я думала, що її катують. Я й гадки не мала, що її ґвалтують".
Жінка з охорони сказала чоловіку в масці, що у Зіявудун кровотеча. Той вилаявся і сказав: "Відведи її в чорну кімнату".
"Охоронниця відвела мене в кімнату поруч з тією, куди відвели сусідку. В них була якась електрична палиця, - згадує Зіявудун. - Вони засунули її мені у вагіну і почали катувати електричним струмом" .
Тортури в першу ніч у темній кімнаті закінчились, коли втрутилась охоронниця, нагадавши чоловікам, що Зіявудун хвора. Тоді її відвели в камеру.
Приблизно за годину до камери привели її сусідку.
"Вона була сама не своя, не хотіла ні з ким говорити, сиділа як у трансі, - згадує Зіявудун. - Багато жінок у тих камерах втрачали розум".
Тортури струмом і публічне зґвалтування
Крім житлових камер, в кожному з таборів були класи, в яких з ув'язненими займалися викладачі.
Мета цієї "освіти", стверджують правозахисники, - відучити уйгурів та інші меншини від їхньої культури, мови й віри і зробити з них китайців.

Автор фото, Google
Гульбінур Седик - етнічна узбечка родом з Сіньцзяна, за професією вчителька китайської мови. За словами жінки, її примусили вчити в'язнів в одному з таборів. Потім їй вдалося втекти з Китаю.
Життя в таборі жорстко контролювали, розповіла вона ВВС. До неї доходили історії й чутки про зґвалтування, і одного разу вона запитала жінку-поліцейську, з якою була в добрих стосунках, чи правда це. Та відповіла: "Поговоримо у дворі після обіду".
"Ми знайшли місце, де менше відеокамер, і вона сказала, що так, тут склалася культура насильства. Поліцейські ґвалтують їх групами по кілька осіб і катують струмом. Над ними жахливо знущаються".
Після цього Гульбінур, за її словами, не могла заснути і плакала всю ніч, думаючи про свою доньку, яка на щастя, вчилася за кордоном.
В офіційних свідченнях для проєкту "Права людини для уйгурів" жінка заявила, що особисто чула крики жертв, яких катували струмом, як Зіявудун.
"Крики лунали по всій будівлі. Я чула їх під час обіду і занять у класі", - каже Гульбінур Седик.
За її словами, для тортур електрошоком були спеціальні знаряддя: стілець, рукавичка, шолом і стрижень, який вводили у порожнину тіла.

Автор фото, Getty Images
Інша вчителька, яка працювала в таборі, а потім втекла до Казахстану, Сайрагуль Саютбай, також заявила ВВС, що зґвалтування було буденною справою, і що охорона забирала молодих жінок і дівчат.
Сайрагуль стверджує, що стала свідком жахливої сцени: троє поліцейських по черзі зґвалтували 20-річну дівчину на очах у близько ста ув'язнених.
Вони казали, що це покарання за те, що дівчина відмовилась у чомусь зізнатися. Вона голосно кричала, а охорона пильно стежила за тими, хто заплющував, відводив очі або стискав кулаки.
"Я думала, що помру на місці", - каже Сайрагуль.
Свідчення колишнього охоронця
Для Зіявудун дні в таборі зливалися у тижні й місяці. Коротко обстрижених жінок водили в клас, робили якісь незрозумілі медичні обстеження, давали пігулки і кожні 15 днів робили уколи, що викликали нудоту і млявість. Персонал казав, що це "вакцина".
Деяких жінок стерилізували або примусово встановлювали внутрішньоматкові спіралі, навіть 20-річній дівчині. "Ми просили за неї, казали, що вона така молода, але це не допомогло", - згадує Зіявудун.
За даними розслідування AP, насильницька стерилізація уйгурських жінок у Сіньцзяні - поширене явище. Китайський уряд у відповідь на запит ВВС назвав звинувачення необґрунтованими.
Ув'язнених також змушували годинами співати китайські патріотичні пісні та дивитись відео, що вихваляють Сі Цзіньпіна.
"Поступово забуваєш, що за стінами табору є якесь інше життя. Не знаю, чи через постійне промивання мізків, чи через ін'єкції та пігулки, але ти тупієш і вже не думаєш ні про що, крім того, щоб просто набити живіт. Там ще й їжі постійно не вистачало".

За словами колишнього табірного охоронця, який спілкувався з ВВС через відеозв'язок з неназваної держави за межами Китаю, в'язнів карали голодом, наприклад, за те, що вони не вивчили напам'ять уривки з книжок про Сі Цзіньпіна.
"Одного разу, коли ми привезли в табір нову партію, я бачив, як ув'язнені, кожен з книжкою в руках, годинами сиділи і зубрили", - розповів він.
Тих, хто провалив "іспит" один, два або три рази, змушували носити на одязі нашивки відповідного кольору і карали: від позбавлення обіду до биття.
"Я бував у цих таборах. Привозив туди ув'язнених. Я бачив цих нещасних, хворих людей. Їх катували, я переконаний".
ВВС не має можливості перевірити слова охоронця. Він погодився спілкуватися на умовах анонімності, але надав документи, що доводять факт його служби в таборі, про який достеменно відомо, що він існує.
Охоронець сказав, що нічого не знає про зґвалтування, але підтвердив, що в'язнів катують струмом. "Так. Вони роблять це. Вони використовують електрошокери", - заявив він.
За його словами, ув'язнених катують переважно для того, щоб вирвати зізнання у якихось порушеннях. "Ці вимучені зізнання лунають у моїх вухах і досі", - каже він.
Сі Цзіньпін усюди
Президент Сі в таборах усюди. Його портрети і цитати прикрашають стіни, його ідеї - основа всіх "освітніх" програм.
Саме Сі - верховний архітектор китайської політики щодо уйгурів, переконаний Чарльз Партон, колишній британський дипломат у Китаї, а нині старший науковий співробітник Королівського інституту загальних досліджень (RUSI).
"У Китаї надзвичайно централізована система, що замикається на самому верху, - каже він. - Немає жодного сумніву, що це особиста політика Сі Цзіньпіна".
Партон вважає малоймовірним, щоб Сі Цзіньпін чи інші керівники вищої ланки наказували ґвалтувати і катувати, але вони, звісно, знають про це.

Автор фото, Getty Images
"Вважаю, нагорі закривають на це очі. Є наказ: діяти максимально жорстко, і виконавці відчувають, що у них розв'язані руки", - каже він.
За словами Турсунай Зіявудун, ті дійсно не соромилися.
"Ґвалтуючи, вони ще й боляче кусалися, тому було незрозуміло, люди це чи звірі, а потім було страшно глянути на власне тіло", - зізнається вона, робить довгу паузу і прикладає до очей хустинку.
"Зі мною це сталося тричі. Кожного разу тих катів і хижаків було двоє-троє".
Сусідка Зіявудун по камері казала, що потрапила в табір за те, що мала багато дітей. Якось вона зникла на три дні, а коли повернулась, на її тілі були такі ж сліди від укусів.
"Вона нічого не розповідала, просто обійняла мене руками за шию і плакала".
Знущання до повної втрати людської подоби
Китайський уряд не дав прямої відповіді на запит ВВС щодо зґвалтувань і тортур, але виступив із заявою, що табори в Сіньцзяні - це не місця позбавлення волі, а центри професійного навчання.
"Уряд Китаю однаковою мірою захищає права й інтереси всіх етнічних груп, надаючи великого значення правам жінок", - заявила представниця уряду.
Турсунай Зіявудун звільнили в грудні 2018 року разом з усіма жінками, що мали чоловіків або родичів у Казахстані, - на її думку, через зміни у вищій політиці.

Їй повернули паспорт, і вона поїхала до Казахстану, а потім, за допомогою проєкту "Права людини для уйгурів", - до США, де наразі чекає дозволу на проживання.
Вона мешкає в будинку на околицях Вашингтона, що належить жінці з місцевої уйгурської громади. Вони разом готують і ходять на прогулянки.
Зіявудун і зараз починає плакати, коли бачить супутникові фото таборів. Світло в її кімнаті завжди приглушене, тому що в таборі воно горіло дуже яскраво.
За тиждень після прибуття до США їй зробили операцію з видалення матки - наслідки тортур. "Я більше не зможу бути матір'ю", - каже вона.
Чоловік Зіявудін ще в Казахстані, і вона мріє возз'єднатися з ним у Штатах.
Певний час між своїм звільненням і від'їздом до Казахстану Зіявудун провела в Сіньцзяні. Вона зустрічалась з іншими людьми, які пройшли через табори, і бачила, який відбиток наклала на них система.
Народжуваність в автономії, за даними незалежних досліджень, за останні роки впала так, що деякі аналітики називають це демографічним геноцидом.
Багато людей починають пити. Кілька разів Зіявудун бачила колишню сусідку по камері, ту саму молоду жінку, яку разом з нею взяли в першу страшну ніч. Вона лежала просто на вулиці.
"Вона не живе, а існує, - каже Зіявудун. - Зґвалтування знищили її. Вони кажуть, що людей звільняють, але, гадаю, всі, хто пройшов через табори, - пропащі люди".
Саме в цьому, вважає вона, і полягає задум. Позбавлення волі, постійний нагляд, стерилізація, тортури, зґвалтування - і у підсумку втрата людської подоби.
"Їхня кінцева мета - знищити нас усіх. І всі про це знають".












