Еллі і Нелє народилися дівчатками. Потім стали чоловіками. А тепер вони знову жінки

18+

Пара трансгендерних чоловіків вирішила зробити перехід. Тепер вони знову ідентифікують себе як дівчата. Але як часто таке трапляється?

Дослідження показують, що більшість людей, які роблять такий перехід, не бажають повернутися до статі, приписаної їм при народженні. Але після того, як двоє трансгендерів зустрілися й закохалися, їхня особиста гендерна історія зробила несподіваний віраж.

"Я завжди відчувала, що у нас особлива історія кохання. У нас особливі тіла і особливий зв'язок, заснований на нашому фізичному досвіді", - говорить Еллі.

Еллі 21 рік, вона бельгійка. Її коханій Нелє 24 роки, вона з Німеччини.

Обидві дівчини спочатку приймали тестостерон, щоб виглядати більш маскулінно. Їм обом видалили груди під час операції з подвійної мастектомії.

А нещодавно вони зробили зворотний перехід й знову живуть як жінки - відповідно до статі, приписаній їм при народженні.

"Я дуже рада, що не зробила гістеректомію [операцію з видалення матки], - розмірковує Нелі. - Це означає, що я можу перестати приймати гормони, і моє тіло знову стане жіночим".

У минулому році обидві дівчини вирішили припинити тестостеронового замісну терапію і знову почали використовувати займенники "вона" і "її" щодо себе.

Крок за кроком їхній власний естроген знову став ожіночнювати їхні тіла.

"Я дуже рада бачити зміни", - каже Еллі.

Риси пом'якшилися, форми стали більш округлими. Але роки тестостерону мали один незворотний ефект.

"Мій голос ніколи не повернеться, - говорить Нелє. - Раніше я дуже любила співати, а тепер я співати не можу, тому що у мене голос дуже монотонний, він функціонує зовсім по-іншому. Коли я дзвоню комусь по телефону, мене сприймають як чоловіка".

Біографії у дівчат складні.

Еллі не пам'ятає, щоб вона була незадоволена своєю статтю, коли була дитиною. Але все змінилося, коли вона стала підлітком.

"Я зрозуміла, що роблю багато хлопчачих речей, і деяким людям це не подобалося, особливо іншим дітям. Мене часто ображали - наприклад, називали гермафродитом", - розповідає дівчина.

Еллі - висока і спортивна, але її пристрасть до баскетболу теж вважали чимось "хлопчачим". У 14 років вона зрозуміла, що їй подобаються інші дівчата, і зробила камінг-аут перед батьками.

"Я зустрічалася з дівчатами і раділа", - пригадує вона.

Потім Еллі сказала своїй сестрі, що вона лесбійка.

"Моя сестра сказала мені, що вона пишається мною як майбутньою жінкою. І чомусь це прозвучало для мене дивно. Я пам'ятаю, що подумала: "о, тепер я жінка? Мені це некомфортно". Не те, щоб я хотіла стати хлопчиком - я просто не хотіла бути жінкою. Я хотіла бути [гендерно-]нейтральною і робити все, що захочу", - пояснює дівчина.

У 15 років Еллі вважала, що жіноча гендерна соціалізація може обмежити її вибір у житті.

Для Нелє дорослішання як жінки теж було нелегким.

"Це почалося зі статевого дозрівання, коли мені було близько дев'яти років - з грудей, перш ніж я взагалі зрозуміла, що це таке. Мама тоді заборонила мені виходити на вулицю з голими грудьми. У нас було багато сварок, я в запалі кричала: "чому мій брат може вийти на вулицю з голим торсом?" Вочевидь, моя мама хотіла захистити мене, але я не могла цього зрозуміти в тому віці", - розповідає вона.

Коли Нелє подорослішала, до неї стали чіплятися хтиві чоловіки.

"Я часто чула непристойні репліки. На сусідній з моїм будинком вулиці не було дня, щоб якийсь мужик не приставав до мене. Тепер я поступово усвідомлюю, що тримала це в собі роками: суспільство сприймало мене як сексуальний об'єкт, щось, чого бажають чоловіки, але не як особистість", - додає Нелє.

Тіло швидко змінювалося, і Нелє стала вважати себе занадто повною. Пізніше у неї розвинеться харчовий розлад.

"Занадто товста, дуже широка - думки про необхідність схуднути виникли дуже рано", - говорить молода німкеня.

Нелє подобались жінки, але думка про те, щоб зробити камінг-аут, її відштовхувала.

"У мене дійсно було відчуття, що [після камінг-ауту] я стану такою огидною жінкою, що мої подруги більше не захочуть мене бачити, тому що вони вирішать, ніби я можу на них запасти", - пояснює дівчина.

У 19 років Нелє стала представлятися як бісексуалка - це здавалося безпечніше. Але досвід небажаної чоловічої уваги і дискомфорту, який вона відчувала в своєму жіночому тілі, залишився.

Нелє мріяла про видалення грудей. Потім вона дізналася, що трансгендерні чоловіки роблять мастектомію.

"І я сказала собі: "хм, але я ж не транс". А потім подумала: "може, я могла б прикидатися трансгендером?" Я перечитала купу джерел і зрозуміла, що багато речей, про які говорять транс-чоловіки, дуже схожі на те, що я відчувала, наприклад, я завжди відчувала себе ніяково в своєму тілі й у дитинстві хотіла бути хлопчиком", - зізнається вона.

Стрес, який відчувають трансгендери через невідповідність їхньої гендерної ідентичності приписаній при народженні статі, називається гендерною дисфорією. Нелє думає, що її власна дисфорія почалася приблизно в цей же час.

"Я подумала, що мені й не потрібно прикидатися, що я трансгендер, адже я і є трансгендер", - розповідає німкеня.

Нелє тоді бачила для себе тільки два варіанти - транс-перехід або самогубство. Вона звернулася за допомогою в організацію підтримки трансгендерів, і її направили до терапевта.

"Коли я приїхала, сказала лікарю: "Так, я думаю, що можу бути трансгендером". І він одразу став використовувати щодо мене займенники чоловічої статі. Йому відразу було зрозуміло, що я трансгендер, а з іншими пацієнтами він ніколи настільки впевненим не був", - продовжує дівчина.

Через три місяці після перших відвідин Нелє призначили тестостерон.

Еллі вирішила домогтися призначення чоловічих гормонів, коли їй було лише 16 років.

"Я дивилася на YouTube відео транс-хлопців, які приймають тестостерон, і як вони з соромливих лесбіянок перетворюються на красивих і популярних хлопців. Мені подобалося думати, що у мене є така можливість, і мені здавалося, що я повинна мати чоловіче тіло", - міркує бельгійка.

Але в такому юному віці їй потрібен був дозвіл батьків на будь-яке медичне втручання. Перший лікар, якого вона відвідала зі своїми батьками, сказав, що Еллі повинна почекати - вона вважає, що це в нього трансфобія, і знайшла іншого медика, який підтримав її у рішенні здійснити перехід.

"Він сказав моїм батькам, що всі наслідки переходу зворотні - це величезна брехня, і я вже тоді знала, що цьому лікарю не можна довіряти. Але я була щаслива, що він вимовив це, тому що тоді моїх батьків його слова переконали", - ділиться Еллі.

Її батько Ерік турбувався про вплив тестостерону на здоров'я його дитини, але лікар заспокоїв його.

"Ми все ще були в шоці від того, що наша дівчинка захотіла стати хлопчиком, - згадує він. - І лікар сказав, що гормони підуть їй на користь".

Мама і тато Еллі відчували себе втраченими в світі, де люди можуть змінювати стать.

"Мені б хотілося зустріти когось, хто вклав би в мене потрібні слова і знайшов аргументи, щоб змусити її почекати і подумати над цим трохи довше, але нікого не було", - розмірковує Ерік.

Спочатку тестостерон притупляв у Еллі емоції, потім їй стало набагато краще. У 17 років їй провели мастектомію обох грудей. Пізніше вона закінчила середню школу і покинула Бельгію, щоб вступити до університету в Німеччині.

Перехід до чоловічої ідентичності не позбавив Нелє відчаю. Її продовжували переслідувати думки про самогубство, а розлад харчової поведінки проявлявся у постійному підрахунку калорій та одержимістю дієтою.

Нелє почала думати, що тестостерон - єдине добре в її житті, і все ще хотіла мастектомію. Але вона не відчувала, що може бути повністю чесною зі своїм терапевтом.

"Мені було дуже соромно за свої розлади харчової поведінки. Я казала про це на початку терапії, але потім не повторювала від сорому - я думаю, що це нормально при розладах харчової поведінки", - говорить зараз німкеня.

Нелє хвилювалася, що її трансгендерний перехід можуть зупинити, якщо у лікарів будуть якісь сумніви щодо її психічного стану.

"Це дуже складно в Німеччині, тому що ваш лікар дає направлення на гормони і хірургію", - зауважує дівчина.

Зв'язок між розладами харчової поведінки і гендерною дисфорією досліджений мало. Огляд Британської служби розвитку гендерної ідентичності 2012 року показав, що у 16% підлітків, які зверталися до них у той рік, були якісь "труднощі з харчуванням".

Але потрібно враховувати, що найчастіше до цієї організації звертаються молоді люди, яким при народженні прописали жіночу стать. Вони взагалі більше схильні до розладів харчової поведінки, ніж люди з прописаною чоловічою статтю.

Деякі клініцисти, як британський психотерапевт Анастасіс Спіліадіс, припускають, що розлади харчової поведінки розвиваються як реакція на статеву дисфорію. Він лікує пацієнтів з розладами харчової поведінки (РХП) і проблемами гендерної ідентичності.

У теорії, якщо ви коригуєте гендерну дисфорію, РХП сходять нанівець. Так часто і відбувається, але, за словами Спіліадіса, з молодими жінками, які, подібно до Нелє, здійснюють зворотний транс-перехід, це правило не працює.

"Вони думали, що перехід зменшить розлад харчової поведінки і дисфорію, але все стало набагато складніше. Вони висловлюють жаль з приводу рішення приймати тестостерон і робити коригувальну операцію. Але що дійсно жахливо, - у деяких з них все ще є РХП", - говорить терапевт.

Він вважає, що той, хто страждає на анорексію або булімію, може бути не в змозі ухвалити потенційно незворотні рішення щодо свого тіла.

"Ми знаємо, що розлади харчової поведінки впливають на людей на біологічному, психологічному і соціальному рівнях. Люди з фізичними, психічними і когнітивними порушеннями можуть мати спотворене уявлення про себе і своє тіло", - вважає Спіліадіс.

Лікар вважає, що необхідно ретельно перевіряти молодих людей з гендерною дисфорією на наявність розладів харчової поведінки й ці недуги слід лікувати, перш ніж починати перехід гормонально або хірургічно.

Будучи першокурсником-трансгендером у Німеччині, Еллі вважала, що її власна дисфорія пішла в минуле, і продовжувала жити.

"Мене зчитували як чоловіка - я дуже вжилася в чоловічу ідентичність. Мені стільки раз говорили, що мій перехід був дуже успішним, тому що люди зі сторони не могли зрозуміти, що я трансгендер", - розповідає бельгійка.

Але до неї в голову закралася амбівалентність щодо її чоловічої ідентичності.

"Я почала відчувати, що мені потрібно було приховувати багато аспектів свого життя, не говорити про своє дитинство дівчинки. Мені було незручно, коли мене бачили як цисгендерного чоловіка, і я почала відчувати, що я нікуди не вписуюся", - додає Еллі.

Глосарій

Трансгендер або транс - особа, чия гендерна ідентичність відрізняється від призначеної статі при народженні.

Цисгендер або цис - особа, гендерна ідентичність якої не відрізняється від призначеної їй статі при народженні.

Небінарна персона - людина, яка не ідентифікує себе як лише чоловік або лише як жінка.

Пансексуал - людина, яку приваблюють інші, незалежно від статі або статевої приналежності.

Романтичні знайомства були проблемою.

"Мені було незручно зустрічатися з жінками, тому що я не хотіла, щоб мене приймали за гетеросексуала. І цей дискомфорт у мене був з власною анатомією. Мені стало здаватися, що жіночі тіла менш привабливі... менш цінні, чи що", - відзначає Еллі.

Її стали приваблювати чоловіки, і вона почала ідентифікувати себе як пансексуал.

"Я думаю, що це сталося через внутрішню мізогінію. Але я ніколи не відчувала жодного єднання з цисгендернимі чоловіками. Тоді я подумала, що, можливо, знайомство з іншим транс-чоловіком дасть мені відчути себе на одній хвилі з ним", - каже бельгійка.

План спрацював? "На всі сто!"

Еллі зареєструвалася у додатку для знайомств і зустріла Нелє, яка не дуже-то і шукала відносин з іншим транс-чоловіком.

"Але це безперечно виявилося плюсом, коли я почала листуватися з Еллі. У нас був спільний досвід, і я відчуваю себе дуже комфортно з нею", - підкреслює тепер Нелі.

Після першого побачення в Дюссельдорфі їхні відносини швидко змінилися. Нелє отримала добро на довгоочікувану мастектомію, а Еллі її в усьому підтримала. Пара знайшла квартиру і з'їхалася.

Приблизно в цей же час на курсі гендерних досліджень Еллі зацікавилася нескінченними суперечками між транс-активістами і радикальними феміністками, які часто спалахують в соціальних мережах.

Вона почала сумніватися, чи дійсно вона трансгендер, і у Еллі і Нелє почалися суперечки про їхні власні особистості.

І було дещо ще - в обох була діагностована вагінальна атрофія - хвороблива сухість, як зазвичай зустрічаються у жінок в період менопаузи, але також це - побічний ефект від прийому тестостерону.

Як ліки їм прописали естрогенову мазь.

"Але це не дуже допомогло, - говорить Нелє. - І я подумала: навіщо я додаю гормони в своє тіло, коли воно може виробити їх самостійно".

Еллі відчувала те саме.

"Може, варто дати природному процесу йти самому по собі й подивитися, що вийде?" - подумала дівчина.

Саме тоді вони перестали приймати тестостерон. Але рішення про зворотний перехід далося їм непросто.

"Я боялася перестати приймати гормони і повернутися до свого "початкового" тіла. Я навіть не знала своє "вихідне" тіло, тому що так рано зважилася на перехід", - говорить Еллі.

"Думка про повернення лякала, тому що я зробила перехід, щоб вирішити свої проблеми. Шлях назад означав зіткнення з речами, які мені ніколи не вдавалося подолати", - повторює Нелє.

Зворотний перехід поки що слабо відображений у медичних наукових роботах.

Проведені дослідження припускають, що його ймовірність дуже низька: згідно зі звітом лондонської Клініки гендерної ідентичності Чарінг-Кросс, частка транс-людей, які повертаються до статі, призначеної їм при народженні, оцінюється у менше 0,5%.

Але досліджень, в яких за людьми, що пройшли через гендерний перехід, спостерігали протягом декількох років, фактично немає.

"Довготривалі спостереження просто не проводилися", - говорить клінічний психолог з Університету Бата доктор Кетрін Батлер.

"Але в соціальних мережах, - зокрема, в Reddit, - є група, присвячена зворотному переходу, у якій понад 9 тисяч читачів. Серед них, ймовірно, багато таких самих вчених, як і я, але в будь-якому випадку це величезна кількість людей", - вважає Батлер.

Відсутність наукових досліджень у цій області, зрозуміло, тисне на тих, хто переосмислює свою гендерну еволюцію.

"Це означає, що не існує інструкцій або політики, які б встановлювали, як офіційна медицина може підтримувати транс-персон у процесі зворотного переходу. Тому їм довелося самоорганізуватися і створити свої власні онлайн-спільноти", - говорить психолог.

Так вчинили і Нелє з Еллі. Використовуючи художні таланти Нелє, дівчата створили post-trans.com - онлайн-простір, де такі люди, як вони, можуть спілкуватися і ділитися своїм досвідом.

Обидві вони усвідомлюють, як трансфоби використовують історії зворотного переходу, щоб знецінити досвід трансгендерних і небінарних персон і засумніватися в їхньому праві на кваліфіковану медичну допомогу.

Ні Еллі, ні Нелє не відкидають права трансгендерів. Однак вони закликають своїх підписників задатися питанням, чи завжди перехід є правильним рішенням.

Тепер, через лише кілька місяців після їхнього зворотного переходу, вони звикають до життя як дівчата-лесбійки. Їхні друзі та близькі теж ще не звикли.

"Їй було важко зателефонувати нам і сказати [про зворотний перехід]", - говорить батько Еллі Ерік, який до цих пір звикає знову використовувати займенники жіночого роду до своєї дочки.

"Для мене це питання з півтонами. Я знав з самого початку, коли вона зробила перший перехід, що вона не стане до кінця чоловіком - у неї ніколи не було думки про повний перехід. Так що тепер це новий проміжний стан, але вона завжди буде моєю дочкою", - зауважує Ерік.

Шкодує вона про свій вибір - наприклад, про мастектомію?

"Всі ті фізичні зміни, які я пережила під час свого переходу, допомогли мені розвинути ближчі відносини з моїм тілом - це частина мого життєвого шляху", - говорить Еллі.

Нелє теж знайшла внутрішній спокій.

"Тіла змінюються в результаті старіння і нещасних випадків - мені не сумно, що у мене більше немає грудей", - зауважує молода німкеня.

Ні та, ні інша не планують звертатися до хірургії для відновлення грудей.

Їм складніше пережити заново жіночу гендерну соціалізацію - наприклад, знову усвідомити, що чоловік на безлюдній залізничній платформі вночі може бути небезпечний.

"Тому що, якщо він сприймає мене як чоловіка, я цього не відчую... Але якщо мене сприймають за жінку, можливо, я в небезпеці та маю остерігатися", - говорить Нелє.

Але її унікальний досвід - від "неї" до "нього" і назад до "неї" - також і позитивно вплинув на дівчину, особливо на її кар'єрне зростання.

"Я завжди вважала, що я просто дівчина, яка малює, і не думала про себе як про професійну художницю. А після переходу в транс-чоловіка я раптово усвідомила, що можу робити ці речі. Я часто чую, що транс-чоловіки відчувають себе більш впевнено, і у мене був такий же досвід. Тому я збережу це почуття впевненості", - зауважує молода німкеня.

Гендерна подорож Еллі і Нелє почалася рано і була нелегкою.

Але тепер вони рухаються вперед по життю разом - і навіть подумують завести котів.

Еллі і Нелє схвалили використання займенників жіночого роду щодо себе протягом усього їхнього життя - в тому числі для того періоду, коли вони жили як транс-чоловіки.