"Дайте їм отямитися": діти нервують через карантин. Але це нормально

Для 14-річної Емми з Британії (ім'я змінене) карантин став справжнім випробуванням.

Раніше підтримка друзів допомагала дівчинці долати депресію, але зараз вона почувається "ізольованою".

"Я залишаюся у своїй кімнаті і не знаю, коли повернуся до школи і зможу побачити своїх друзів, - розповіла вона уповноваженому у справах дітей в Англії. - І це мене дуже непокоїть".

Її випадок не є унікальним.

Експерти попереджають про негативний вплив карантину на психічне здоров'я дітей та молоді. Школи закрили, і вони почуваються ізольованими та відірваними від своїх однолітків.

За даними опитування ЮНІСЕФ, на початку пандемії дітей непокоїла ізольованість від родини і друзів, вони також боялися, що можуть захворіти на коронавірус і померти.

"Можливо, спочатку було весело - не треба ходити до школи. Але це дуже швидко минуло, і діти почали хвилюватись, - розповідає BBC Урсула Грасс, директор школи Waldhauschulle на південному заході Німеччини. - Ізоляція стала проблемою".

Втрачений зв'язок

ЮНІСЕФ каже, що закриття шкіл у 145 країнах негативно позначилось на 1,6 млрд дітей. І йдеться не лише про шкільну програму.

"Навчальний процес - це ж не тільки математика, мови та інші предмети. Вчителі дають дітям навички спілкування, розвивають емпатію до інших, пояснюють, як гратися одне з одним", - пояснює пані Грасс.

У Німеччині інтернет - на високому рівні, тому вчителі можуть підтримувати зв'язок з учнями телефоном та електронною поштою.

"Але це не замінить особистого спілкування, і для багатьох дітей це стало справжньою проблемою", - каже Урсула Грасс.

"Школа впорядковує життя дітей. Тут вони почуваються у безпеці, зустрічаються з друзями, спілкуються з дорослими, яким довіряють, - пояснює Том Маддерс з британської благодійної організації Young Minds. - Ми починаємо виходити з карантину, і роль школи у підтримці молоді - життєво важлива".

У деяких країнах учні вже починають повертатися у класи, але повернення до звичного життя можливе лише за умови дотримання безпеки, застерігає пан Маддерс.

Схоже, дотримання балансу між добробутом і безпекою виявилося зовсім непростою справою.

Нові правила гри

Пандемія змінила світ, і школи не стали винятком.

Часте миття і дезінфекція рук, користування туалетом по одному - це лише частина нових правил, яких доведеться дотримуватись, аби захистити себе та не інфікувати інших.

У Данії та Німеччині діти навчаються у невеликих групах і не перетинаються один з одним.

Групи прибувають до школи в різний час, обідають окремо, граються в окремих зонах на майданчику, їх навчає один вчитель.

"Непросто жити у такому режимі. Особливо важко першачкам, які не можуть грати з друзями під час перерв, а вимушені залишатися у класі", - розповідає Урсула Грасс.

Британські школи залишаються на карантині щонайменше до червня. І 14-річна Меган, про яку ми розповідали на початку, боїться, що "відстане" від шкільної програми.

Вона розповіла ВВС, що радіє зустрічам з однокласниками в онлайні, адже поки не зможе їх обійняти.

Хелен Додд, професорка дитячої психології з Університету Редінга у Великій Британії, каже, що особливо важко змусити дотримуватись соціальної дистанції маленьких дітей.

"Єдиний спосіб це зробити - жорсткий контроль, а це шкідливо для психічного здоров'я дітей, - пояснює професорка ВВС. - Діти повинні відчувати, що мають автономію, свій простір, що можуть самі приймати рішення і контролювати певні речі".

"Завдання не з легких"

Зейнаб Хіджазі, фахівець з питань психічного здоров'я та психосоціальної підтримки ЮНІСЕФ, каже, що відновлення роботи шкіл потребує злагодженості дій та гарного управління.

"Це, безумовно, завдання не з легких, - пояснила вона BBC. - Діти хвилюватимуться. Але це природно за таких складних обставин".

А педагогам знадобляться знання та вміння, щоб підтримати емоційну рівновагу дітей, додає пані Хіджазі.

"Вчителі проводять більше часу з дітьми, ніж будь-хто інший, та можуть об'єктивно оцінити проблеми психічного здоров'я", - каже вона.

Приміром, учні Урсули Грасс мають особливі потреби, тобто більш схильні до психічних розладів і потребують підтримки в умовах надзвичайної ситуації.

Вона каже, що значна частина її роботи полягає у "зменшенні їхнього страху".

"Ми з дітьми розробили кілька чудових проєктів, - ділиться досвідом пані Грасс, наприклад, ходили в ліс, готували піцу, шили маски".

Після того, як Німеччина офіційно рекомендувала носити захисні маски, Урсула Грасс зі своїми учнями почала шити їх на волонтерських засадах.

Яскравий принт масок виявився настільки привабливим, що вона створила групу у Facebook і розіслала їхні зразки до різних установ по всьому світу.

Маска своїми руками - гарна ідея. Так, за словами Урсули, учні дізнаються про заходи безпеки і не бояться носити їх.

Емоційне зцілення

"Вчитель повинен розуміти дітей, бачити їхню душу, а не лише успіхи чи помилки в навчанні", - переконана Урсула Грасс.

А от 14-річна Меган з Британії не відчуває учительської підтримки. Вона каже, що вчителі "радше дають завдання, а не пояснюють матеріал".

Дівчинка дуже переживає, що "відстане" від однокласників, тому що вдома у неї не виходить вчитися так системно, як у школі.

Професорка Додд радить батькам і вчителям допомогти дітям вийти з карантину м'яко і без зайвого стресу.

"Треба дати їм час отямитися, відчути "твердий" емоційний ґрунт під ногами. І тільки потім можна повернутися до звичайного режиму навчання і вимагати від них гарних результатів", - каже пані Додд.

"Треба чітко розуміти, що у довгостроковій перспективі процес навчання від цього лише виграє".

Однак не всі батьки і навіть країни позитивно сприймуть такий підхід. Особливо ті, де успіхам у навчанні приділяють велику увагу.

Приміром, у В'єтнамі ЮНІСЕФ звернулася до уряду країни з проханням змінити графік навчання, щоб весь наступний рік учні могли спокійно надолужити згаяне під час карантину.

"Це допоможе знизити тиск на дітей", - пояснила ВВС Сімон Віс, фахівчиня ЮНІСЕФ з питань освіти у В'єтнамі.

Опитування, яке провели у квітні за участю 8 тисяч вчителів, показало, що дітей хвилюють прогалини в навчанні та те, як вони вплинуть на їхню шкільну успішність.

"І це не дивно, з огляду на те, як в'єтнамські батьки тиснуть на своїх дітей, щоб ті гарно вчилися і показували найкращі результати, - каже пані Віс - Існує також суспільний тиск, спрямований на відмінне навчання. Все це, звичайно, не може не позначитись на навчальному процесі".

Мистецтво слухати

В'єтнамський уряд і ЮНІСЕФ розгорнули в ЗМІ і соцмережах кампанію під девізом "заразити добротою". Діти діляться листами, малюнками і відео, обговорюють коронавірус і свої проблеми.

Вчителів просять пояснювати дітям, що "відчувати емоції - це нормально", - розповідає пані Віс.

А батькам дають рекомендації, як ефективно взаємодіяти з дітьми: підтримати їх, розвіяти страхи, пов'язані з коронавірусом.

"Важливо, щоб батьки розвивали уміння слухати дитину. Це зміцнить її довіру і бажання ділитися своїми проблемами", - пояснює Сімон Віс.

"Батьки мають знайти час на те, щоб дати дітям внутрішній комфорт, показати їм свою любов і повернути віру в себе. Дітей треба частіше хвалити, говорити їм про те, як мужньо вони переносять важкий час", - говорить вона.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!