Феномен футоко: чому японські діти відмовляються йти до школи

У Японії дедалі більше учнів відмовляються йти до школи - це явище називають "футоко". Оскільки кількість таких дітей постійно зростає, постає питання - чи не є це відображенням проблем шкільної системи, а не самих учнів?

Десятирічний Юта Іто чекав минулої весни на щорічне свято Золотого тижня, щоб розповісти батькам про свої почуття - він зізнався, що більше не хоче йти до школи.

Місяцями він ходив до початкової школи через силу, а часто взагалі відмовлявся ходити. Його цькували, і він постійно бився зі своїми однокласниками.

У його батьків було три варіанти: відправити Юту до шкільного психолога, сподіваючись, що це допоможе, перевести його на домашнє навчання або віддати у вільну школу. Вони обрали останній варіант.

Зараз Юта робить у школі все, що хоче - і він набагато щасливіший.

Юта - один з багатьох "футоко". Таким терміном міністерство освіти Японії називає дітей, які не відвідують школу понад 30 днів з причин, не пов'язаних зі здоров'ям або фінансами.

Цей термін перекладають по-різному - прогули, пропуски уроків, шкільна фобія або відмова від школи.

Ставлення до футоко протягом десятиліть змінювалося. До 1992 року відмова від школи - тоді її називали "тококіоші", що означає "опір", - вважалася типом психічного захворювання. Але 1997 року термінологія змінилася на більш нейтральну - футоко, що означає відсутність відвідування.

17 жовтня уряд оголосив, що прогули серед учнів початкових та молодших класів досягли рекордних показників: 164 528 дітей були відсутні протягом 30 днів і більше у 2018 році, порівняно зі 144 031 у 2017 році.

Рух вільних шкіл розпочався в Японії у 1980-х роках у відповідь на дедалі більше кількість футоко. Це - альтернативні школи, які працюють на засадах свободи та індивідуальності.

Вони є загальноприйнятою альтернативою обов'язковій освіті разом із домашнім навчанням, але не дадуть дітям визнаної кваліфікації.

Кількість учнів, які відвідують вільні або альтернативні школи замість звичайних шкіл, за останні роки суттєво збільшилася - із 7 444 у 1992 році до 20 346 у 2017 році.

Відмова від школи може мати довгострокові наслідки, й існує високий ризик того, що молоді люди можуть повністю відгородитися від суспільства і закритися у своїх кімнатах - явище, відоме як "хікікоморі".

Водночас дедалі більше хвилювань викликає кількість учнів, які вкорочують собі віку. У 2018 році кількість шкільних самогубств була найвищою за 30 років - 332 випадки.

У 2016 році дедалі більша кількість самогубств серед учнів змусила уряд Японії ухвалити акт про запобігання самогубствам із спеціальними рекомендаціями для шкіл.

То чому так багато дітей у Японії уникають школи?

Згідно з опитуванням міністерства освіти, серед основних причин - сімейні обставини, особисті проблеми з друзями та цькування.

Загалом учні, які відмовились від навчання, кажуть, що вони не знаходять спільної мови з іншими студентами, а іноді і з викладачами.

Так було і з Томое Морихаші.

"Я не почувалася комфортно з багатьма людьми, - каже 12-річна дівчина. - Шкільне життя було болючим".

Томое страждає на селективний мутизм, який проявлявся щоразу, коли вона була серед людей.

"Я не могла розмовляти поза домом або без своєї сім'ї", - каже вона.

І їй було важко дотримуватися жорстких правил, встановлених у японських школах.

"Колготки не повинні бути кольоровими, волосся не можна фарбувати, гумки для волосся мають бути певного кольору, і їх не слід носити на зап'ясті", - розповідає дівчина.

Багато шкіл Японії контролюють кожен аспект зовнішності своїх учнів, наприклад, змушуючи їх фарбувати каштанове волосся у чорний колір або не дозволяючи носити колготки чи куртки навіть у холодну погоду. У деяких випадках вони навіть регламентують колір спідньої білизни учнів.

Суворі шкільні правила запровадили у 1970-х та 1980-х роках у відповідь на насильство та цькування. Їх послабили у 90-х, але останнім часом правила знову стали суворішими.

Ці норми відомі як "чорні шкільні правила", що нагадує про популярний термін, яким описують компанії, що експлуатують своїх працівників.

Зараз Томое, як і Юта, відвідує вільну школу Тамагава в Токіо, де учні не зобов'язані носити форму і можуть вільно обирати собі заняття - згідно з планом, узгодженим школою, батьками та учнями. Їм рекомендують орієнтуватися на свої особисті вміння та інтереси.

У школі є кімнати з комп'ютерами для занять з японської мови та математики та бібліотека з книгами та манга (японськими коміксами).

Атмосфера дуже неформальна як у великій родині. Учні зустрічаються у загальних кімнатах, щоб спілкуватися та гратися разом.

"Мета цієї школи - розвивати соціальні навички людей", - каже керівник школи Такаші Йошікава.

Через фізичні вправи, ігри чи навчання, але важливо - навчитися не панікувати, коли вони перебувають у великій групі.

Нещодавно школа переїхала до більшого приміщення, і щодня її відвідує близько 10 дітей.

Пан Йошікава відкрив свою першу вільну школу в 2010 році у триповерховій квартирі у токійському мікрорайоні Фучу.

"Я чекав на учнів старших за 15 років, але приходили 7-8-річні, - каже він. - Більшість мовчали через селективний мутизм, і у школі вони нічого не робили".

Пан Йошікава вважає, що головна причина відмови більшості учнів від школи - проблеми спілкування.

Його власний освітній шлях також був незвичним. Він кинув роботу з хорошою зарплатою у японській компанії, коли йому було трохи за 40, бо вирішив, що кар'єрне зростання його не цікавить. Його батько був лікарем, і він також хотів служити своїй громаді, тому став соціальним працівником і названим батьком.

Цей досвід відкрив йому очі на проблеми, з якими стикаються діти. Він зрозумів, скільки учнів страждають через бідність чи домашнє насильство, і наскільки це впливає на їхню успішність у школі.

Одна з проблем, з якими стикаються учні, - велика кількість дітей у класах, каже професор Ріо Учіда, експерт з освіти університету Нагоя.

"У класах із 40 учнями, яким доведеться провести рік разом, може багато чого статися", - каже він.

Проф. Учіда вважає, що товариство - ключовий компонент виживання у Японії, оскільки щільність населення у країні дуже висока - якщо ви не ладнаєте і не співпрацюєте з іншими, ви не виживете. Це стосується не лише шкіл, а й громадського транспорту та інших громадських приміщень, адже усі вони переповнені.

Але для багатьох студентів ця необхідність підлаштовуватися - велика проблема. Вони почуваються некомфортно у переповнених класах, де їм потрібно робити все разом з однокласниками в обмеженому просторі.

"Почуватися незручно у такій ситуації - це нормально", - каже професор Учіда.

Крім того, у Японії діти залишаються в одному класі з року в рік, тому, якщо виникають проблеми, відвідування школи може стати травматичним.

"У цьому сенсі підтримка, яку надають, наприклад, вільні школи, дуже важлива, - говорить проф. Учіда. - У вільних школах менше уваги приділяють групам і більше цінують думки та почуття кожного учня".

Та хоча вільні школи пропонують альтернативу, проблеми всередині самої системи освіти залишаються. На думку професора Учіди, відмова розвивати різноманітність серед студентів - це порушення їхніх прав людини. І багато хто з ним погоджується.

Критика "чорних шкільних правил" та японського шкільного середовища загалом зростає по всій країні. У недавній колонці газета Tokyo Shimbun назвала їх порушенням прав людини та перешкодою для різноманітності студентів.

У серпні агітаційна група подала електронну петицію до міністерства освіти, яку підписали понад 60 000 людей, з проханням змінити неадекватні шкільні правила. Префектура Осака зобов'язала всі старші школи переглянути свої правила, і близько 40% шкіл внесли зміни.

Проф. Учіда каже, що зараз міністерство освіти сприймає прогули не як аномалію, а як тенденцію. Він розглядає це як мовчазне визнання, що діти-футоко - це не проблема, що вони просто реагують на систему освіти, яка не може забезпечити сприятливе середовище.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!