Вибори 2019: хто і як командуватиме армією

Президент України є верховним головнокомандувачем, тож кандидати на цю посаду у країні, де триває військовий конфлікт, не можуть обійти увагою тему армії та оборони.

BBC News Україна попросили військового експерта і публіциста Михайла Жирохова проаналізувати "військові програми" п'ятьох лідерів президентської гонки за свіжою соціологією: Юрія Бойка, Анатолія Гриценка, Володимира Зеленського, Петра Порошенка та Юлії Тимошенко.

Донбас

Думаю, головне питання, яке доведеться вирішувати будь-якому президенту, - шляхи повернення тимчасово окупованих територій Криму та частини Донецької і Луганської областей.

Тут програмні пункти кандидатів дуже різняться - залежно від політичної приналежності та ступеня популізму програми в цілому.

Чи не найбільш радикально виглядає позиція Анатолія Гриценка, який прямо обіцяє повернути непідконтрольні території Донбасу за п'ять років.

Причому - разом із міжнародними партнерами, й не лише дипломатичними і економічними методами, а й військовими.

Програма Гриценка: "Капітулянтського повернення Донбасу не буде - окуповані території повернемо без "особливих статусів" дипломатичними, воєнними, економічними, санкційними засобами спільно із зарубіжними партнерами. Це можливо здійснити протягом 5-річного президентського терміну".

Інші кандидати так різко з цього приводу не висловлюються.

Володимир Зеленський і Юлія Тимошенко пропонують активізувати Будапештський меморандум. Однак забувать, що насправді немає ніяких міжнародних механізмів для примусу його виконання країнами-підписантами.

Програма Зеленського: "Ми повинні вибороти мир для України. Перед гарантами за Будапештським меморандумом і партнерами з ЄС ми ставитимемо питання підтримки України у прагненні завершити війну, повернути тимчасово окуповані території і змусити агресора відшкодувати завдані збитки".

Програма Тимошенко: "Ми доб'ємося організації справжнього переговорного процесу та відновлення миру відповідно до Будапештського Меморандуму".

Водночас проросійський кандидат Юрій Бойко (Це єдиний кандидат, який публічно відвідав Росію у ході передвиборчої кампанії та зустрівся з керівництвом РФ. - Ред.) прямо, а Юлія Тимошенко - завуальовано (інакше складно розцінювати її концепцію "подолання стіни ненависті") говорять про можливість "діалогу" з владою самопроголошених "Л/ДНР", яку Київ вважає маріонетковою...

Програма Бойка: "Нова влада піде на прямі переговори з усіма сторонами конфлікту - заради миру та повернення територій і населення під юрисдикцію України".

Програма Тимошенко: "Нашою командою розроблено українську програму реінтеграції Криму і Донбасу, що є альтернативою сьогоднішній "мінській формулі". Головне завдання цієї програми - зруйнувати стіну страху, нерозуміння і ненависті, яка штучно зводиться між Україною і окупованими територіями".

Такі переговори можуть дати Кремлю можливість назвати війну в Україні "громадянською" та поставити на всіх рівнях питання про скасування частини міжнародних санкцій (окрім "кримських").

До певної міри у такому розвитку подій на Донбасі зацікавлена і Європа - бізнес несе величезні втрати від санкцій, тоді як європейського обивателя зазвичай цікавить тільки одне - щоб в центрі Європи не лилася кров і не було відкритого насильства.

Порошенко ж пропонує сценарій продовження економічного санкційного тиску на Росію з метою реалізації механізму міжнародної місії ООН на Донбасі - причому навіть у її збройному варіанті.

Непростий і досить довгий шлях.

Програма Порошенка: "Ми продовжимо лінію на відновлення територіальної цілісності України, повернення окупованих територій Донецької та Луганської областей і Криму політико-дипломатичним шляхом, забезпечуючи єдність проукраїнської коаліції у світі, використовуючи інструмент санкцій та механізм міжнародної місії ООН на всій території окупованого Донбасу".

НАТО

Ще одне принципове питання для українського суспільства - ставлення до вступу у НАТО.

Цього пункту не знайдемо у програмі Юрія Бойка, який прямо говорить про позаблоковий статус і примирення з Росією.

Програма Бойка: "Забезпечимо реальний нейтралітет та позаблоковість України. Подолаємо протиріччя з усіма країнами-сусідами, у тому числі з Росією".

Дивним виглядає відсутність прямого згадування про вступ до НАТО у програмі Анатолія Гриценка (Вже у ході кампанії представниця Гриценка Світлана Заліщук пояснювала, що його команда у будь-якому разі підтримує рух України до Північноатлантичного альянсу. - Ред.)

Немає прямої згадки про вступ до НАТО і у програмі Юлії Тимошенко - у неї прописана лише "модернізація за стандартами НАТО" (У ході кампанії Юлія Тимошенко пояснювала, що її команда все ж буде піднімати питання Плану дій щодо членства у НАТО, "але спершу потрібна готовність України", - Ред.).

Програма Тимошенко: "Ми проведемо повну модернізацію Збройних Сил України за стандартами НАТО та наростимо нашу військову потужність до рівня, що гарантує безпеку країні і кожній родині".

Натомість Володимир Зеленський і його команда пропонують референдум про можливість вступу до НАТО.

Це однозначно лестить рядовому виборцю, який так начебто відчуватиме причетність до геополітики.

Програма Зеленського: "Рух України до НАТО та інших безпекових об'єднань - запорука нашої безпеки, в яку я вірю, та яка повинна отримати підтвердження через всеукраїнський референдум".

З іншого боку, у країні, де є неоднозначне ставлення до мовного питання та відчувається постійний інформаційному тиску з боку РФ, результат такого референдуму може бути провальним.

У Володимира Зеленського є ще одна згадка про НАТО - у розрізі обіцянки військовослужбовцям "зарплат, як у НАТО".

Програма Зеленського: "Моє завдання зробити так, щоб зарплата військовослужбовців була на рівні натівських стандартів".

Щодо зарплат говорити можна довго, але згадаємо, що немає ніякого "стандарту НАТО" у питанні фінансового забезпечення військовослужбовців - занадто вже різний економічний рівень розвитку у різних країн.

Дивно було б, наприклад, якби на тлі відверто слабкої економіки Португалії зарплата її військовослужбовця була така ж сама, як, скажімо, у багатій Німеччині.

Загалом же, "стандарти НАТО" без прописування можливості вступу у цю організацію є нонсенсом.

Річ у тім, що питання стандартів НАТО (насамперед по обладнанню та озброєнню) просто недоступне для країн поза блоком. Лише виконання Плану дій щодо вступу у НАТО (ПДЧ) гарантує поступову передачу такої інформації, а значить - і поступовий процес модернізації всього оборонного блоку.

Про План дій щодо членства у своїй програмі згадує чинний президент Порошенко. Він говорить про процедурні моменти: спочатку заявка, потім виконання ПДЧ, а вже потім - можливий вступ у цю оборонну організацію.

Програма Порошенка: "У 2023 ми подамо заявку на вступ до ЄС, отримаємо і почнемо виконувати План дій щодо членства в НАТО".

Модернізація армії

Різне ставлення у кандидатів і до модернізації Збройних сил.

У програмах Тимошенко і Зеленського вона прописана достатньо нечітко, фактично нічого немає у Гриценка.

Програма Тимошенко: "Ми проведемо повну модернізацію Збройних Сил України за стандартами НАТО та наростимо нашу військову потужність до рівня, що гарантує безпеку країні і кожній родині".

Програма Зеленського: "Професійна армія має стати школою лідерства і свободи. Армія повинна бути престижною службою, де отримані навички і знання будуть успішно застосовані і в реальному секторі економіки".

Порошенко намагався розставити пріоритети: протиповітряна оборона, флот, повітряні сили. У цих сферах відставання у ЗСУ катастрофічне.

І це пов'язано не лише з війною і втратою більшої частини кораблів і баз флоту у Криму, але і попереднім скороченням армії та відсутністю фінансування на модернізацію. Тому українські льотчики зараз літають на 40-річних літаках і вертольотах.

А Юрій Бойко пропонує взагалі скасувати "військовий збір", що прямо позначиться на фінансуванні армії.

Програма Бойка: "Бізнес на крові та стражданнях буде припинено, податок на збройний конфлікт - скасовано. Люди зможуть повернутися до своїх домівок".

Соцзахист і популізм

У всіх кандидатів, окрім Юрія Бойка, прописане посилення соціальної захищеності військовослужбовців, а у Петра Порошенка навіть включили сюди учасників бойових дій (УБД) та членів їхніх сімей.

Однак конкретики немає ні в кого.

А згадку про членів сімей учасників бойових у програмі Порошенка варто розглядати майже як популізм - список пільг для сімей і самих УБД в Україні достатній.

Більшого тиску в цьому напрямку наша економіка просто не витримає, враховуючи шість хвиль мобілізації та кількість людей, які воювали (або мають статус УБД).

Програма Порошенка: Ми піднімемо рівень соціального забезпечення наших військовослужбовців, розширимо підтримку родин учасників бойових дій.

У програмі ж Гриценка відчувається "нелюбов" до старшого офіцерського складу - у нього фігурують і термін "паркетних" генералів, і обіцянка їх скоротити.

Програма Гриценка: "Не будуть керувати армією "паркетні" генерали - на керівні посади будуть призначені бойові офіцери, які дбають про життя солдата і здатні отримувати перемоги. Не буде надмірної кількості генералів - буде їх скорочення до стандартів передових держав".

Це виглядає дивно на тлі самого екс-міністра оборони, який не воював.

(В інтерв'ю BBC News Україна Анатолій Гриценко пояснював, що навесні 2014 році консультував тодішнього в.о. міністра оборони, але пізніше влада наполягала на припиненні консультацій: "Що я вмію - організувати оборону, забезпечити армію всім необхідним, проводити ефективну кадрову політику, щоб просувалися ті, хто проявив себе на фронті, ухвалювати воєнно-політичні рішення. Мені цього ніхто не пропонував", - Ред.).

Ще один пункт у військовій програмі Гриценка - повне припинення призову в армію.

Програма Гриценка: "Не буде примусового призову - буде професійна контрактна армія, посилена резервом постійної готовності та системою територіальної оборони".

На тлі того, що більшість європейських країн повертають призов, це викликає питання з точки зору забезпечення безпеки держави.

Ким Гриценко збирається компенсувати брак особового складу в армії - з програми незрозуміло.

Що у підсумку?

Більш-менш збалансована з військової точки зору програма у Петра Порошенка. Вочевидь, це здебільшого заслуга військових професіоналів, які входять до його команди.

Водночас багато питань до "військової програми" професійного військового Анатолія Гриценка.

Адже ті ж "паркетні" генерали - це такий собі "мем" часів Іловайська. Нині з великими проблемами, але поступово викристалізувалася військова еліта з людей, які здебільшого мають реальний бойовий досвід і повагу в армії. Зрозуміло, що це далеко не всі офіцери вищої ланки, але їх багато.

Досить популістські з військової точки зору програми у Юлії Тимошенко і Володимира Зеленського.

Тут можна говорити як про націленість на певні групи населення, так і відсутність у їхніх командах людей з військовою освітою, досвідом служби та участі в бойових діях (Водночас і Юлія Тимошенко, і Володимир Зеленський у публічних виступах наполягають, що спілкуються з військовими та знають потреби армії, наприклад, кілька учасників АТО підтримали Тимошенко під час її висування", - Ред.).

Аналізувати ж військову програму Юрія Бойка взагалі мало сенсу, адже його тези про примирення з Росією для людей, що воювали і бачили участь Кремля у війні на Донбасі взагалі неприйнятні, вважає військовий експерт Михайло Жирохов.

Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.