Роберт Мюллер: найбільш загадковий американець, від якого залежить доля Трампа

Він майже не дає інтерв'ю і рідко з'являється на публіці. Його не зустрінеш на офіційних заходах. Але Роберт Мюллер, який очолює розслідування можливого втручання Росії в американські вибори 2016 року, - один з найбільш обговорюваних чиновників у США.

Критики звинувачують його в змові з метою усунути від влади президента Трампа. А прихильники бачать в ньому невтомного правдолюба. Сам же він залишається в тіні, попри весь галас.

Хто ж він, Роберт Мюллер?

Співробітниця ФБР Лорен Андерсон розслідувала вбивство в Лібревілі, столиці африканської країни Габон, коли їй надійшов терміновий дзвінок.

Співрозмовник сказав їй, що Роберт Мюллер, який був призначений директором ФБР за два роки до того, у 2001-му, намагався зв'язатися з нею.

"Це мене вкрай здивувало, - розповіла Лорен в інтерв'ю ВВС. - Я подумала, що тут таке могло статися, про що йому знадобилося знати?"

За кілька тижнів до цього Лорен їхала в автобусі в Парижі, коли у чоловіка, який був у тому ж автобусі, стався серцевий напад. Він згодом помер, але вона буквально перестрибнула через кілька рядів сидінь, щоб зробити йому масаж серця, а потім, коли прибули медики, втішала його дружину.

У Габоні вона з побоюванням піднесла телефон до вуха і почула голос Роберта Мюллера.

"Я чув, що ви намагалися врятувати життя людині, - сказав він. - Дякую!"

Цей випадок, за словами Лорен Андерсон, розкриває суть його характеру.

"Він знайшов час, коли у світі відбувався повний хаос, щоб зателефонувати та поговорити зі мною. Він цінує людей, які чинять правильно. Ось що для нього важливо в людині", - зазначає вона.

Роберт Свен Мюллер III народився в заможній родині в Мангеттені в 1944 році. Навчався в закритій приватній школі-інтернаті Святого Павла в Нью-Гемпширі, а потім - у Принстонському університеті, штат Нью-Джерсі.

"Він був дуже серйозним хлопцем, - згадує Максвелл Кінг, який провчився з Мюллером п'ять років. - Відкритий, прямий як стріла, дуже цілеспрямований і завзятий".

"Діти в таких школах-пансіонах можуть бути дуже глузливими, уїдливими, - згадує Кінг один випадок, що стався у шкільній крамниці. - Ми сміялися над кимось, і я пам'ятаю, як Боб [Мюллер] просто встав і пішов, даючи зрозуміти, що йому це не подобається".

Неприйняття несправедливості, глибоко вкорінене розуміння того, що добре, що погано, - це якості, про які говорять люди, що знають Мюллера багато років.

"Він був чудовим футболістом, хокеїстом і гравцем в лакросс, - зазначає його колишній однокласник. - Здається, він був капітаном кожної з цих трьох команд".

"Мюллер був справжнім командним гравцем, він не випендрювався, всі це цінували і поважали його за це. Він і зараз такий, він завжди був чесною і прямолінійною людиною", - додає він.

У школі, як розповідає Кінг, надавали особливого значення прагненню працювати заради добробуту держави.

"Багато хто з нас хотів присвятити себе державній службі. Що стосується Боба ... ми бачили, скільки часу він приділяв навчанню і спорту, й багато хто пророкував йому успіх на державному терені", - зазначає він.

Після навчання політології в Принстонському університеті Мюллер вступив на службу в морську піхоту. В 1968 році його відправили до В'єтнаму.

"У той час мало хто з заможних родин добровільно йшов на війну. Ще один приклад відданості Боба своїй країні", - говорить Максвелл Кінг.

Сам Мюллер пояснив своє тодішнє рішення в рідкісному інтерв'ю в 2002 році.

"Одна з причин, чому я пішов в морську піхоту, полягала в тому, що ми втратили дуже хорошого друга, який служив морським піхотинцем у В'єтнамі. Він був на курс старшим за мене в Принстонському університеті. Деякі з нас вважали, що ми повинні брати з нього приклад", - сказав він.

На війні Мюллер командував взводом, був двічі поранений в бою і неодноразово нагороджений за хоробрість.

"Молодший лейтенант Мюллер безстрашно переходив з однієї позиції на іншу, нехтуючи власною безпекою", - йдеться в його нагородному листі.

Повернувшись з війни, Мюллер вступив на юридичний факультет в Університет Вірджинії і закінчив його в 1973 році.

Після навчання влаштувався адвокатом в юридичній фірмі в Сан-Франциско, після чого переїхав до Бостона, де працював прокурором і розслідував тяжкі злочини, такі як тероризм і відмивання грошей.

У 1990 році він почав працювати в міністерстві юстиції, а потім зробив, як порахували деякі його знайомі, досить несподіваний крок в кар'єрі.

"Він міг би піти з [міністерства юстиції] і провести життя, прекрасно заробляючи в юридичній фірмі", - говорить Тім Вейнер, автор книги "Вороги: історія ФБР".

"Замість цього він став прокурором в системі кримінального правосуддя у Вашингтоні, округ Колумбія, що насправді є посадою початкового рівня. Він відчував моральний обов'язок боротися зі злочинністю в Вашингтоні, яка тоді була на дуже високому рівні, з великою кількістю вбивств, частково викликаних нарковійнами", - розповідає пан Вейнер.

У серпні 2001 року Мюллер, якого більшість експертів вважали фаворитом, був одностайно затверджений Сенатом на посаду керівника ФБР.

Мюллер склав присягу 4 вересня і прибув до штаб-квартиру ФБР у Вашингтоні, округ Колумбія, вже з солідною репутацією, заслуженою за час його роботи прокурором в столиці.

Але рівно за тиждень після того, як він вперше увійшов у свій офіс, були теракти 11 вересня, в результаті яких загинули близько 3000 чоловік, і це повністю змінило його роль.

"Можете собі уявити, яким був другий тиждень його роботи", - говорить Вейнер.

"ФБР, за яке він тепер відповідав, було глибоко проблемною установою ... 95% співробітників були білими чоловіками, і організація не дуже добре виконувала свою основну функцію, а саме, розвідку. За 12 років роботи директором Роберт Мюллер перетворив ФБР в службу 21-го століття, причому зробив її розвідувальною службою відповідно до закону", - розповідає він.

Алі Суфан, колишній агент ФБР, який працював з Мюллером у сфері боротьби з тероризмом після 11 вересня, згоден з цим твердженням.

"Він зміг ефективно перетворити ФБР з організації, яка історично концентрувалася на правоохоронної діяльності, в організацію, націлену на розвідку", - говорить він.

Але його прагнення модернізувати бюро, технології в якому настільки застаріли, що його співробітники не могли навіть пересилати файли один одному електронною поштою, сподобалось не всім.

"Через події 11 вересня йому довелося радикально змінювати ФБР, і можу вам сказати, що домогтися цих змін було дуже важко. Його рішення, на думку значної кількості співробітників, завдавали шкоди ФБР", - говорить Лорен Андерсон.

Андерсон додає, що директор також дратував деяких колег своєї неослабною пунктуальністю.

"Це доводило людей до ручки, - говорить вона. - Для нього було звичайною справою запитувати дуже конкретні подробиці на брифінгу - деталі, які деякі менеджери вважали дрібницями. Але якщо у них їх не було, співробітники відчували збентеження і роздратування".

Після подій 11 вересня Мюллера критикували за недостатньо ефективну розвідку, говорить Дуглас Чарльз, професор історії США в Університеті штату Пенсильванія. Але він вказує, що у 2004 році, коли тодішній президент Джордж Буш наказав Агентству національної безпеки (АНБ) шпигувати за американськими громадянами для запобігання тероризму, Мюллер пригрозив піти у відставку. Це призвело до того, що президент згодом відступив.

"Він був надзвичайно пильний, усвідомлюючи небезпеку того, що, борючись з тероризмом, США можуть втратити громадянські свободи", - говорить Тім Вейнер, який провів деякий час з Мюллером у Мехіко незадовго до виборів 2016 року.

Яким же йому запам'ятався Мюллер?

"Я побачив чоловіка, який, на перший погляд, дуже офіційний. Він завжди носить сорочку, застебнуту на всі ґудзики, завжди в темному костюмі, він одягається, як ніби на дворі 1956 рік, по радіо співає Френк Сінатра, а в Білому домі сидить Ейзенхауер, - говорить він. - Але під цим офіційним зовнішнім виглядом ховається чарівна людина з дуже гострим і сфокусованим розумом".

Відтоді, як в травні 2017 року Мюллер був призначений спецпрокурором, дуже багато говорилося про його стриманий підхід до керівництва розслідуванням можливого втручання Росії в президентські вибори в США в 2016 році. У преси було небагато інформації про цю справу, він рідко говорив про розслідування публічно.

"Той факт, що ми нічого не чули від нього, крім оголошень про судові позови, повністю відповідає лідеру і людині, з якою я працювала", - говорить Лорен Андерсон.

"Він дуже неохоче спілкується зі ЗМІ, тому що не вважає, що його робота повинна привертати увагу до нього як до персони", - додає вона.

Він інформує громадськість про результати своєї роботи за допомогою обвинувальних вироків та ордерів на арешт, говорить Лорен Андерсон.

Джуліан Зелізер, професор історії та суспільних відносин в Принстонському університеті, в якому навчався сам Мюллер, бачить в цьому позитивний бік.

"У наш час всі голосно кричать, включно з президентом, всі завжди щось говорять. Якщо ви дотримуєтеся тиші, це тільки додає таємниці", - зазначає науковець.

"Багато людей, якби на них чинили такий сильний тиск, відчули б необхідність щось заявити, щоб виправити ситуацію. Але у нього є впевненість в собі, він може дозволити собі зосередитися на роботі", - зазначає він.

Роберт Мюллер, безумовно, постраждав від нападок з боку прихильників чинного президента США.

Дональд Трамп описав його, зокрема, як "дуже суперечливу" людину, що "зганьбила"себе. Проте Лорен Андерсон, яка працювала під керівництвом Мюллера протягом всього терміну його повноважень як директора ФБР у 2013 році, не думає, що його обережний підхід до "російського розслідування" зміниться найближчим часом, попри всі нападки.

"Готова закластися, що ми не почуємо від нього відповіді, поки йому не потрібно буде виступати перед Конгресом, - говорить вона. - Він зробить все так, щоб за нього говорила його робота".

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.