Сашко Дерманський: "Не вмію і не хочу бути солідним"

Олександр Дерманський - один із найпопулярніших сучасних дитячих письменників України.

Він написав уже понад 20 книжок, зокрема трилогію "Чудове чудовисько" про симпатичне пухнасте створіння, яке дружить із київською дівчинкою.

Цього року інша книжка - "Мері" - увійшла до короткого списку Дитячої Книги року BBC.

Чому 42-річний письменник боїться бути солідним і як ведеться україномовним дітям у Києві - пан Олександр розповів BBC News Україна.

BBC News Україна: Пане Олександре, дозвольте привітати з Днем народження, який у вас був нещодавно. І в зв'язку з цим запитання: чому на обкладинках книжок ви досі Сашко Дерманський, а не солідний Олександр Степанович?

Олександр Дерманський: Якщо чесно, взагалі про це не думаю, адже я не на обкладинці, а під обкладинкою. Як можна підписувати солідним іменем несолідні твори? Сподіваюся, вони в мене веселі, цікаві, смачні, розбишацькі, неймовірні, сонячні, круті й т. д.

Дуже б не хотілося, щоб у цей ряд епітетів можна було додати ще й слово "солідні". Не вмію і не хочу бути солідним. Мені це не потрібно. Можна, звісно, прикидатися, надувати щоки…

В Олекси Бика є чудові рядки: "Не бути собою - страшніше, ніж просто не бути". Мені страшно бути солідним. Якщо чесно, буває навіть трохи шкода надміру солідних і серйозних людей. Вони або корчать із себе когось іншого, або забули своє дитинство. І те, й інше - сумна історія.

BBC News Україна:У вас дивовижна мова - жива, розмовна, із соковитими питомо українськими словечками. Звідки вона у вас така?

О. Д.: Я українець. Від народження чув довкола себе живу народну мову - від батьків, дідуся й бабусі, безлічі родичів у татовому рідному селі Яблунівка, що на Київщині. У дитинстві багато читав.

Я просто люблю свою мову, її музику, розкошую в ній, смакую слова, люблю з ними гратися, експериментувати.

BBC News Україна:Як вам здається, в Києві від 90-х почали більше говорити українською?

О. Д.: Мабуть, так, але за майже три десятиліття незалежності ситуація мала би бути суттєво кращою.

BBC News Україна:А чи легко знайти для дітей україномовне середовище? Інколи доводиться чути, що україномовних дітей у класах зазвичай меншість, що складно знайти, наприклад, спортивний гурток, де тренер говорив би українською. Ваша сім'я із чимось таким стикалася?

О. Д.: На жаль, ми не просто з цим стикалися, ми стали жертвою ганебної мовної ситуації, що панує в столиці.

Моя старша донька Влада і в школі, й на секції з художньої гімнастики перебувала в усуціль чужомовному середовищі. З неї кепкували, називали селючкою.

Зараз молодшій Златі трошечки легше. У класі є кілька україномовних дітей, тож, маючи підтримку, не доводиться підлаштовуватися під більшість. Злата взагалі щодо мови "міцний горішок", вона навіть мені подеколи робить зауваження, якщо вживаю якесь не таке слівце.

Та й дружина, котра народилася і виросла в Криму, з дитинства російськомовна, зараз активна поборниця української.

BBC News Україна: Чи читаєте ви свої твори донькам перед публікацією? Чи допомагають вони вам щось вигадувати?

О. Д.:Раніше читав іще не видане. Зараз читаємо готові книжки. Дівчатка іноді допомагають: Влада підкинула ідею "Царства Яблукарства", Златуся придумала Медмедів.

Обидві, до речі, пробують писати самі.

BBC News Україна: Ви написали вже понад 20 книжок - зараз займаєтеся тільки письменництвом чи маєте й іншу роботу?

О. Д.:Маю. Часом редагую, пишу сценарії програми "Маріччин кінозал".

BBC News Україна: Чи може український автор вашого рівня прожити з письма?

О. Д.: Може, але скромно. Якби не був такий лінивий і працював більше, ситуація була б кращою. Але не все й не завжди залежить від тебе.

Якби ми мали нормальний книжковий ринок, якби книгарні були не лише у великих містах, а й у райцентрах, якби ЗМІ пропагували читання, а не годували електорат низькопробними серіалами чи тупими гумористичними шоу, і ще багато різних якби, - то й суспільство б потребувало більше книжок.

Отже, й наклади були б зовсім інші, й гонорари письменників зростали б. Від цього виграли б усі.

BBC News Україна: Мені - дорослій - було цікаво читати ваші книжки, бо крім чарівництва там є серйозні, реалістичні теми. Наприклад, у "Мері" батьки сваряться, бо бракує грошей. У "Чудовому чудовиську" батьки працюють за кордоном, а доньку виховує бабуся. Вам імпонують саме такі чарівні світи - не ідеалізовані, не сусальні?

О. Д.: Читач обов'язково має приміряти на себе життя героїв, їхні вчинки, проблеми, характери... Будь-який вигаданий світ мусить перегукуватися зі світом, у якому ми живемо. Інакше історія не буде цікава читачеві.

Обравши жанр літературної казки, я аж ніяк не намагаюся відволікти дітей від реальності. Просто хочу промовляти до читача важливі речі в найбільш цікавій і доступній для його віку формі. На мою думку, це - казка.

BBC News Україна: Як говорити з дітьми про війну? Захищати їх від цієї інформації? Чи все-таки розповідати, але тоді - як?

О. Д.: Якби я писав про війну, я б розповідав про перемоги. Але це дуже відповідальна й болюча тема

BBC News Україна:Чи з'являлася війна в ваших текстах?

О. Д.:Чи маю я право писати про війну, на якій сам не був? Впевнений, що ні.

BBC News Україна: Які найкрутіші відгуки на свої книжки ви отримували і від кого?

О. Д.: Найкращі відгуки завжди отримуєш від малих читачів на зустрічах у школах і бібліотеках. Вони щирі й емоційні, вони надихають і окрилюють. А найкрутіші з відгуків - це дитячі обійми.

BBC News Україна: Зі здивуванням дізналася, що за вашим "Чудовим чудовиськом" зробили мультик - але неформатний, тож він не йшов у кінотеатрах. Чи були інші пропозиції щось зняти за вашими творами?

О. Д.: Пропозиції час від часу з'являються, але, на жаль, самого бажання щось екранізувати часто буває замало. Деякі пропозиції так і лишилися нереалізованими, сподіваюся, тимчасово.

Зараз працюємо над сценарієм за однією з моїх книжок. На жаль, сценарист із мене дуже умовний, тому робота просувається важко. Втім, є чудова команда, є бажання, думаю, в нас усе вийде.

BBC News Україна: Ну і звісно - чи буде продовження "Чудового чудовиська"?

О. Д.:Воно буде лише в тому разі, якщо вдасться написати не гірше, ніж три попередні книжки про Чу й Соню. Писати для кількості немає сенсу.

Дуже хочу написати четверту книжку. Знаю, що її чекають тисячі дітей і не тільки.

Хочете отримувати головні матеріали в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram!