Виплюнути вату: про що вистава Сенцова "Номери"

"Сказали поїсти - поїв, сказали репетирувати - репетируй, головне в перервах не дозволяти собі думати". Це слова однієї з героїнь вистави "Номери" про суспільство-антиутопію, де люди замість імен мають номери, замість свободи - правила, які ненавидять, але яким підкорюються.

П'єсу "Номери" ще у 2011 році, незадовго до Майдану і до анексії Криму, написав український режисер Олег Сенцов, нині ув'язнений у Росії. Напередодні її показали у Києві.

Організатори називають виставу пророчою, а її сюжет пов'язаним з долею автора. Свої фінальні правки до твору Олег Сенцов вносив вже з російського СІЗО Лефортово у 2014 році.

У серпні 2015 року Північно-Кавказький окружний військовий суд у Росії визнав Олега Сенцова винним в організації терористичної спільноти і засудив його до 20 років колонії суворого режиму. В Україні та інших країнах світу регулярно проходять акції на підтримку Сенцова, ув'язнення якого вважають політично вмотивованим, а самого режисера - політв'язнем. Росію неодноразово закликали звільнити його.

"Для Сенцова важливо, що ця п'єса реалізувалася, це була його мрія", - каже продюсерка вистави і подруга Сенцова Анна Паленчук. За роки його ув'язнення вона обмінялася з режисером майже сотнею листів і, крім вистави, продюсує ще і фільм, який знімуть за твором Сенцова "Номери".

У своїх листах Олег Сенцов дав абсолютну свободу дій режисеру постановки Тамарі Труновій, яка працює в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра у Києві.

Пані Трунова помістила вигаданих Сенцовим персонажів в старий цирк, який, попри своє призначення, повністю підпорядковується встановленим правилам і розпорядку: коли їсти і коли пити воду, "коли спати і кого любити".

"Наші персонажі стали жертвами системи, яку вони ж і створили і яким не вистачило бажання її змінити. Якщо створюєш таку систему, май сили її побороти", - поділився своїм баченням Дмитро Олійник, актор театру "Золоті ворота".

Він зіграв персонажа під номером 7, що найбільше прагнув змін і випльовував вату, яка у спектаклі є символом енергії і страху, що сковував героїв з середини.

"Я буду рада, якщо кожен вийде після цього спектаклю з якимось своїм спектаклем всередині. Буду рада, якщо хтось під час цієї вистави зустрінеться з собою, і ті маски, які ми носимо, і до яких ми приросли, трохи знімуться", - розповіла режисерка Трунова.

Її метою, стверджує режисер, було "поставити спектакль, який буде підтримкою для драматурга".

Бюджет вистави склав близько 2 млн гривень, 125 тис. грн, з яких, за словами продюсерки, підуть на гонорар Сенцову.

"Бо Олег, перебуваючи в ув'язненні, знає, що він продовжує заробляти кошти і для нього це важливо", - каже Анна Паленчук.

Вона впевнена, що п'єса заслуговує на аншлаги і сподівається, що вистава отримає своє місце у репертуарі одного з класичних театрів, але поки єдиний показ заплановано на 7 грудня у Довженко-центрі, гроші від якого підуть на підтримку родин політв'язнів.

Глядачі відреагували на виставу оваціями та довгими обговореннями.

"П'єса викликала багато думок. Вона дуже актуальна. Я розумію, що така вистава передує перемінам. Бо, коли це вже звучить у виставах, коли ми усвідомлюємо, що ми чогось не можемо перемогти, то це вже півдороги до того, щоб знайти якусь хоробрість і почати зміни", - каже глядачка Олена.

Кілька днів тому у заполярній колонії у Лабитнангі Олега Сенцова відвідав російський режисер Аскольд Куров, який запитав, що він хотів би передати глядачам, які прийдуть на його виставу.

Сенцов сказав два слова: "Приємного перегляду".

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram!

...