"Ти нічого не вартий" - діти, які постійно чують голоси

Кожна дванадцята дитина, імовірно, чує голоси, яких насправді немає.

Інколи ці голоси кажуть дітям, що вони нічого не варті. Дії батьків у таких випадках можуть вплинути на те, що чутимуть діти в майбутньому - на це вказує нове дослідження.

"Це наче бути в переповненій кімнаті. Усе, що ви чуєте, - це ці численні голоси, звернені до вас", - сказала Лора Молдінг у програмі Вікторії Дербішир на ВВС.

Зараз їй 21 рік, вона чує голоси навколо себе майже постійно - і так було від самого дитинства.

"Це багатоголосся жіночих і чоловічих голосів, дорослих і дитячих. Один із них лунає як голос монстра із серіалу "Доктор Хто".

"Вони просто кажуть мені, що з мене немає ніякої користі, практично увесь час".

Усе це почалося, коли їй було приблизно три роки.

Вона сиділа на східцях у домі своїх дідуся та бабусі й почула, як лев та ведмідь із телепередачі кажуть їй: "Я йду по тебе, я йду по тебе". Це повторювалося знову і знову.

Це було жахливо, пригадує вона.

Та коли вона вперше поскаржилася батькам, ті припустили, що дівчинка говорить про своїх уявних друзів.

Вона не винуватить їх за це, та втім - кілька наступних років не намагалася поговорити про свої переживання з дорослими.

Підраховано, що кожна дванадцята дитина страждає від слухових галюцинацій.

Дослідники з двох університетів у Манчестері вперше провели дослідження щодо таких дітей та їхній батьків і виявили, що спосіб, у який дорослі реагують на такі скарги дітей, можуть вплинути на те, як лунатимуть голоси у майбутньому.

У 15 Лора відчула, що більше не може сама впоратися із галюцинаціями, які її турбували.

Мама повела її до лікаря.

"Я сама собі шкодила, і для мене це був жахливий момент", - розповіла вона.

"Я страждала, бо голоси були такими гучними, такими загрозливими, такими образливими, що я більше не могла дати їм ради", - додала вона.

"Чула голос мами"

Згідно з результатами дослідження, хоча для більшості ці голоси є негативним досвідом - як для Лори, дехто вважає їх такими, що заспокоюють або навіть веселять.

Дітей та їхніх батьків попросили заповнити анкети.

"Тії" 13 років - вона не хоче називати своє справжнє ім'я.

Її відчуття від присутності голосів дуже відрізняються від того, що переживає Лора.

Їй було 7, коли дівчинка збагнула, що чує щось, чого не чують інші.

"Я досить часто чула голос мами", - розповіла вона.

Вона також чує віддалений чоловічий крик, а також гудіння ліній електропередач.

Голоси часто смішать Тію, хоча через це в неї іноді бувають проблеми у школі.

"Один з моїх голосів товкся зі мною, змушуючи мене хихикати надто часто", - каже вона.

Багато дітей починають чути голоси після того, як пережили певну травму.

Її мама Еліс - це також не справжнє ім'я - мала хронічну хворобу і вважає, що у Тії почався стрес через її недугу.

"Це засмучує мене найбільше", - каже вона.

Еліс збагнула, що Тія чула голоси, побачивши, як вона реагує на них.

Вона вирішила не вести її до лікаря, а замість того поговорила з представниками групи підтримки у Hearing Voice Network.

"Я не сумую за ними"

Доктор Сара Перрі з Міського університету Манчестера каже, що дослідження її команди вказує на те, як допомагати таким дітям.

"Діти розглядають ці голоси як частину себе, тож казати їм, що це проблема, може лиш додати їм стресу, внаслідок чого голоси можуть лунати ще більш неприємно", - розповідає науковець.

Зараз британським дітям і молодим людям, які чують голоси, можуть запропонувати кілька шляхів лікування.

Також є кілька благодійних груп підтримки.

Голоси, які чула Тія, одного дня просто стихли самі: "Я така: чекайте, у моїй голові взагалі нічого немає - ніхто до мене не говорить. Я просто чую те, про що думаю".

"Я не сумую за ними", - додала дівчинка.

Лора каже, що вживає ліки, аби голоси припинилися, або ж заглушує їх музикою.

"Я почуваюся значно міцнішою, хоча голоси все ще лунають", - додала вона.

"Я не контролюю їх. Вони контролюють мене".

Хочете отримувати найцікавіші матеріали в месенджер? Стежте за нами в Telegram!