На Плутоні знайшли дюни з метанового льоду

Вчені знайшли докази існування на Плутоні дюн із замороженого метану.

Згідно з даними дослідження, результати якого оприлюднили в журналі Science, рельєф цієї далекої карликової планети більш різноманітний, ніж вважали.

Існувала думка, що атмосфера Плутона дуже розріджена і не має характеристик, притаманних атмосфері нашої планети, - наприклад, не може формувати барханів і дюн.

Відкриття зробили після аналізу фотографій, зроблених апаратом НАСА New Horizons, що пролетів поруч з Плутоном в липні 2015 року.

Космічний зонд летів до планети майже 10 років і промчав повз Плутон на швидкості майже 60 тисяч км/год.

У своєму дослідженні вчені розповіли, як вивчали фотографії рівнини Супутника, яка частково покрита чимось, що нагадує дюни. Поруч простягнувся ланцюг крижаних гір висотою близько 5 км.

Дослідники дійшли висновку, що дюни розташовані одна від одної на відстані 400-1000 м і складаються із замерзлих метанових крижинок, розмір яких в діаметрі - близько 200-300 мікрометрів. Це приблизно відповідає розміру звичних нам піщинок.

Проектом керував Метт Телфер - фахівець з фізичної географії з Університету Плімута.

"Ми не можемо розглянути кожну піщинку, але можемо визначити дюни і їхні фізичні характеристики, а також щільність атмосфери, в якій вони сформувалися", - розповів він в інтерв'ю ВВС.

"Також ми можемо виміряти деякі основні показники, наприклад, віддаленість дюн одна від одної, а також приблизну швидкість вітрів, які їх утворюють. Потім ми можемо ввести ці дані в фізичну модель, на основі якої можна визначити приблизну вагу такої піщинки", - пояснив він.

Для формування дюн потрібна атмосфера такої щільності, яка дозволить вітрам переносити матеріал, а також необхідний запас сухих частинок і механізм, за допомогою якого частинки будуть відриватися від поверхні.

Спочатку здавалося, що на Плутоні таких умов немає.

Однак пан Телфер і його колеги вирахували, що дюни можуть перебувати на ділянці поверхні Плутона, де дмуть найсильніші вітри на планеті, швидкість яких сягає 10 метрів на секунду. Цього достатньо для перенесення частинок такого розміру.

Такі вітри породжують незхідні потоки газів з вершин навколишніх гір, а також за рахунок процесу сублімації метанового льоду, тобто переходу його з твердого в газоподібний стан.

Вчені дійшли висновку, що на схилах гір на Плутоні лежить сніг, що складається з метану і, можливо, азоту, який в певних умовах переноситься вітрами до долини.

Рушійною силою цього процесу може бути нагрівання атмосфери Сонцем, коли температура піднімається до мінус 230 градусів за Цельсієм, тобто до точки замерзання азоту.

При розігріванні льоду в поверхневих шарах грунту кристали метану передають свою енергію льоду з твердого азоту, що сприяє його сублімації і дозволяє кристалам метанового льоду підніматися в атмосферу.

"Ми розуміємо тепер, що це небесне тіло на околицях Сонячної системи не є замерзлим планетоїдом - насправді це динамічний світ, який постійно змінюється", - говорить пан Телфер.

Ці думки знаходять відображення в статті професора Олександра Хейза, астронома з Корнельського університету в Ітаці, США, яку також опублікували в журналі Science.

Він наводить слова покійного сера Патріка Мура, ведучого популярної програми ВВС "Небо вночі", який ще 1955 року писав про Плутон як про планету, занурену у вічну ніч, де панують пітьма, тиша і холод.

Як вказує астроном, настав час переглянути ці старі уявлення. За його словами, тепер вчені переконані, що Плутон є геологічно різноманітним і динамічним світом, в якому є і внутрішнє тепло, і зміна сезонів, і сублімація поверхневого льоду.

Він підкреслює, що Плутон не є найбільш віддаленим від Сонця тілом в нашій планетарній ситемі, а являє собою скоріше "форпост" на шляху до недосліджених сфер в поясі Койпера.

Водночас стало зрозуміло, що дюнний пейзаж характерний для цілої низки планет і інших об'єктів нашої Сонячної системи - Венери, Марса, супутника Сатурна Титана і навіть комети 67Р.

Наразі космічний зонд New Horizons наближається до іншого об'єкта в поясі Койпера - транснептунового астероїда 2014 MU69.

Наступного тижня на борт апарату надішлють команду з активації його бортових систем, а зближення з цим небесним тілом відбудеться 1 січня 2019 року.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Стежте за нами в Telegram!

***