Чого очікувати від нового уряду Польщі?

Технократичний уряд при націоналістичній правлячій партії - таку нову владну комбінацію вирішила втілити в життя правляча політична сила Польщі "Право і справедливість" (ПіС).

Після призначення очільником уряду 49-річного екс-банкіра Матеуша Моравецького в уряді змінили дев'ять ключових міністрів, з-поміж яких - ті, хто впливав досі на польську політику щодо України й Росії.

Насамперед ідеться про міністрів закордонних справ та національної оборони.

Попередниця Моравецького Беата Шидло пішла з посади на хвилі стабільної підтримки більшості громадян. 49% у грудні 2017 року були задоволені, що саме вона керувала їхнім урядом.

Її успіх приписують, поміж іншого, соціальній політиці підтримки родин із дітьми, відомої як 500+.

"Стратеги ПіСу розраховують, що заміна доброї пані прем'єрки Беати Шидло, чий образ насправді подобався полякам, на бізнесмена й технократа Матеуша Моравецького має покращити позиції Польщі в перемовинах із ЄС", - пояснює владні перестановки у Варшаві Войцєх Муха, редактор відділу публіцистики правої Gazety Polskiej.

"Важка дитина" ЄС

Впродовж двох років при владі партія ПіС спромоглася створити для Польщі образ enfant terrible ("важкої дитини") Євросоюзу й суттєво погіршити відносини з двома ключовими партнерами: Німеччиною й Україною.

У Брюсселі склали довгий список претензій і вимог до польської влади.

Всі вони є наслідком її реформ та рішень, сумнівних з точки зору принципу верховенства права й стандартів ЄС.

До них належать:

Не до вподоби брюссельським євробюрократам і націоналістична риторика ПіСу.

Наприкінці 2017 року Єврокомісія перейшла до реальних кроків: вона надіслала всім країнам-членам запит про підтвердження загрози верховенству права у Польщі.

Якщо 22 країни з 28 це підтримують, то проти країни запустять процедури, які можуть завершитися позбавленням її голосу в Раді ЄС.

Втім, для останнього потрібна вже одностайна підтримка всіх країн об'єднання. Угорський прем'єр Віктор Орбан заприсягся, що його країна нізащо не проголосує за таке.

Але й того, що вже відбулося, вистачило, аби Варшава схаменулася. Там остерігаються не стільки позбавлення права голосу, скільки втрати доступу до структурних фондів допомоги ЄС.

"Ми бачимо, що з уряду усунули саме тих міністрів, які погіршували імідж Польщі у відносинах з Європейським Союзом", - наголошує Марек Трощинський, соціолог Collegium Civitas. Втім, додає, що не варто ототожнювати спробу покращити імідж із реальною зміною політики.

Попередня діяльність ПіСу свідчить про те, що йдеться радше про зміну облич, а не політики.

У провладному таборі, втім, уже вітають Матеуша Моравецького з першими досягненнями на європейському напрямку.

"Він отримує щодалі обнадійливіші сигнали з Брюсселя. Згадаймо хоча б позитивні відгуки після його нещодавньої зустрічі з президентом Єврокомісії", - відзначає Войцєх Муха.

"Мільйон біженців" виявився "десятком тисяч"

Саме після зустрічі з Жан-Клодом у Брюсселі Матеушу Моравецькому довелося прояснювати свою позицію щодо відносин з Україною вже в новій якості прем'єра.

Як і Беата Шидло, досі він стверджував, що Польща приймає "великий потік біженців з України".

Польські урядовці називали цифри в мільйон, ба навіть півтора мільйона українців, яких їхня країна нібито рятує від війни та бідності на батьківщині.

Це польська влада використовує як виправдання для своєї відмови приймати біженців із Сирії, Афганістану, Іраку.

Однак реальна статистика цього не підтверджує, а під "мільйоном біженців" малися на увазі насправді українські трудові мігранти з дозволами на роботу.

У 2016-2017 роках статус біженця в Польщі отримали 88 українців, ще 239 українських громадян отримали статус особи, що потребує додаткового захисту.

Протягом січня-жовтня 2017 року до управління з питань іноземців Польщі звернулися 625 громадян України з проханням надати їм міжнародний захист. 2016 року таких звернень було 1306.

Ці дані навело посольство України в Польщі з посиланням на згадане управління.

Водночас із оприлюдненням цих даних, у риториці прем'єра Моравецького "мільйон біженців" уже змінився на "кілька або декілька десятків тисяч осіб із територій, охоплених війною" на сході України.

При цьому він визнав, що через "жорсткість процедури надання притулку" в Польщі кількість тих, хто отримав такий статус, можна "порахувати на пальцях однієї руки".

Маріуш Моравецький має репутацію лідера ліберального, прагматичного крила ПіСу.

Його називають з-поміж імовірних наступників Ярослава Качинського, керівника цієї політсили й найвпливовішого політика сьогоднішньої Польщі.

Але лібералізм нового польського прем'єра має межі, чітко визначені загальною лінією його правої політсили.

Мати Моравецького народилася та мешкала до кінця Другої світової війни в Івано-Франківську. Від неї він дізнався про масові вбивства поляків на українських землях під час війни.

"Я багато читав на цю тему, бачив чимало світлин. Ніколи не зможу думати про це без сліз у серці", - розповів він в інтерв'ю телеканалу TV Trwam. І заприсягся, що відносини з Україною будуватиме на ґрунті історичної правди.

Теоретик на чолі МЗС

Яке місце у зовнішній політиці Польщі належатиме питанням історичної пам'яті - залежатиме й від нового міністра закордонних справ Яцека Чапутовича. Хоча його мандат у цій царині досить обмежений.

Досі основним центром ухвалення зовнішньополітичних рішень у Польщі експерти називали канцелярію президента Анджея Дуди.

Не випадково саме її очільнику Кшиштофу Щерському пропонували замінити на посаді голови МЗС Вітольда Ващиковського.

Щерський відмовився - і тоді неочікувано для багатьох новим міністром призначили скромного Чапутовича, теоретика міжнародних відносин із досвідом чиновницької роботи в апараті МЗС.

Зараз польські журналісти активно штудіюють експертні статті й академічні книжки керівника польської дипломатії, щоб зрозуміти, чого від нього сподіватися.

Стриманий, виважений технократ Чапутович не схожий на свого попередника Ващиковського.

В останні місяці своєї роботи на посаді міністра той щодалі більше поводився як ідеолог правої політики ПіСу, ніж як головний дипломат країни.

Поміж іншого, він активно критикував Україну за те, що та "зловживає підтримкою Польщі".

"Російська агресія не може бути відмовою, аби не розв'язувати двосторонніх проблем", - наголошував він.

Призначення Чапутовича дає багатьом надію не лише на перезавантаження відносин із Брюсселем, але також і з Києвом та Берліном, одночасно без якихось суттєвих змін щодо Росії.

Катерина Зарембо, заступниця директора Центру "Нова Європа", радить бути стриманими в цьому оптимізмі: "Позиції міністра закордонних справ і міністра оборони - це посади "між молотом і ковадлом". Україні варто очікувати, можливо, зміни тональності, але не зміни суті".

Звісно, Польща і надалі підтримуватиме територіальну цілісність, суверенітет України.

Але риторика польського уряду щодо Росії може стати стриманішою.

Головним чином, через те, що посаду міністра оборони втратив Антоні Мацеревич, безкомпромісний, жорсткий критик Кремля в уряді Шидло.

Впродовж останніх років саме він опікувався розслідуванням ПіСу обставин Смоленської катастрофи.

Його підхід до цієї справи критикували як колеги по партії, так й опозиція.

"Серйозною помилкою було те, що комісія Мацеревича замість того, щоб компенсувати брак розслідування за попереднього уряду та серйозно здійснювати власне, займалася висуненням різних теорій змови", - пояснює політолог Вітольд Юраш, який мав досвід роботи в польських міністерствах закордонних справ та національної оборони.

Антоні Мацеревич і далі очолюватиме урядову комісію з розслідування Смоленської трагедії. Отже, якихось принципових змін очікувати не варто.

Нового очільника оборонного відомства Маріуша Блащака від Антоні Мацеревича різнить, зокрема, й ставлення до України. Його попередник беззастережно підтримував цю країну.

А Блащак, приміром, на посаді міністра внутрішніх справах в попередньому уряді заборонив в'їзд до Польщі українському гурту Ot Vinta через його "підтримку УПА".

Вітольд Юраш переконаний: співпраці Польщі та України й далі заважатиме те, що окремі політики в обох країнах намагаються загравати з крайнім правим електоратом.

"В польсько-українських відносинах найбільш важливими фігурами видаються ані президенти, ані прем'єри, ані міністри закордонних справ, а пан В'ятрович з української сторони (голова Українського інституту національної пам'яті - Ред.) й ксьондз Ісакович-Залеський з польської (закликає ввести санкції проти України за її політику щодо УПА - Ред.) ", - вважає Вітольд Юраш.

Це занурює обидві країни в дискурс минулого.

Від нового технократичного й більш прагматичного уряду очікують натомість більше розмов про теперішнє й майбутнє.