Авокадова поліція на варті зеленого золота Мексики

У Тансітаро панує атмосфера типового мексиканського містечка. На центральній площі є місце для оркестру, а також церква.

Приїхавши, я помічаю народний ансамбль мар'ячі. Музиканти грають на поховальній процесії, яку проводжають поглядами мешканці Тансітаро.

А втім, це чудернацьке містечко чимось вирізняється поміж інших. Вантажівки-пікапи, які в Мексиці трапляються всюди, тут блискучіші й новіші.

Тансітаро називають мексиканською столицею авокадо. Його мешканці багаті, адже їхній капітал - мексиканське зелене золото.

Кількість авокадо, яку вирощує муніципалітет із населенням приблизно 30 000 людей, повністю задовольняє попит усієї Каліфорнії.

Мексика виробляє близько 45% від усього світового обсягу авокадо, а штат Мічоакан є найбільшим виробником цих фруктів.

Один цей штат щороку постачає до США близько двох мільярдів плодів авокадо.

А оскільки галузь прибуткова, то вона стала об'єктом пильної уваги з боку організованої злочинності.

На в'їзді до Тансітаро вас зустрічає ціла низка КПП. Місцеві називають їх "filtros", тобто фільтри.

На деяких менше дотримуються формальностей, ніж на інших. Біля одного такого блокпоста лежить кілька мішків із піском, а поряд із будкою на відламаному автомобільному сидінні вмостилися кілька літніх чоловіків.

Ми проминаємо ще один КПП - біля нього стоїть декілька пікапів. Я помічаю чоловіка з гвинтівкою через плече. Це місто озброєне до зубів.

2006 року саме з Мічоакану почалася "нарковійна" в Мексиці.

Тодішній президент Феліпе Кальдерон ухвалив стратегію активної наступальної боротьби з наркокартелями - за допомогою урядових військ.

Однак проблему вбивств через наркотики це не вирішило. Навпаки - призвело до того, що картелі розпалися на дрібніші одиниці. І коли за контроль над наркоторгівлею ворожі угруповання почали воювати між собою, насильство розгорілося ще дужче.

"З 2007 року почали прибувати озброєні люди", - розказує Артуро Олівера Ґуттіерес.

"Вони стали пресувати місцеву владу, щоб узяти під контроль поліцію і тримати населення в страху. Зникло багато людей; вони вбивали, залякували, відбирали землі".

За відсутності ефективних дій з боку поліції члени громад самі почали озброюватися, щоб охороняти містечка від навали бандитів. Так у 2013-му році постали "групи самооборони" Мічоакану.

Те саме відбувалося у Тансітаро.

Але в інших частинах Мічоакану групи самооборони зникли: їх поступово витіснила організована злочинність або розформувала влада. А мешканці Тансітаро вчинили дещо інакше.

Авокадова поліція

На одному боці головної площі містечка розташовано головний офіс організації, що опікується суспільною безпекою (CUSEPT).

Перед ним стоять 9-10 озброєних людей у бронежилетах.

"Групи самооборони звільнили муніципалітет від організованої злочинності. А потім, у співпраці з урядом та виробниками авокадо, ми створили окрему поліцію", - пояснює Хосе Хуґо Санчес, голова CUSEPT.

"Найпершою передумовою був набір у поліцію людей, що живуть у цьому муніципалітеті".

Роботу поліцейських загонів частково фінансують виробники авокадо, які платять відсоток від виторгу. Він залежить від того, скількома гектарами володіють.

Міська адміністрація також платить за роботу поліції з бюджету, а підготовку поліцейських здійснюють федеральні інструктори.

Усі, хто працює в CUSEPT, так чи інакше пов'язані з торгівлею авокадо, і на думку мера Тансітаро, в цьому полягає рецепт успіху організації.

Людям є що втрачати, тому вони хочуть захистити свою власність, пояснює він.

А ще в них є гроші. Їхнє спорядження вражає: усі полісмени озброєні, носять бронежилети і їздять на куленепробивних пікапах.

Ми виїжджаємо на патрулювання. Я сиджу поряд із Лореною Флорес, власницею ферми.

Жінка розповідає: вона стала поліцейською тому, що набридло сплачувати данину злочинцям.

У поліції Лорена працює з понеділка по п'ятницю, з восьмої до четвертої. Вільний час проводить на фермі. Жити тут стало значно безпечніше, визнає жінка.

Сторожові пси громади

Ми зупиняємося на перехресті біля контрольно-пропускного пункту, двоповерхового будиночка, пофарбованого в камуфляжні кольори.

Навпроти КПП скупчилися якісь чоловіки, розмовляють коло своїх машин.

Це одне із 16 окремих громадських об'єднань, яке співпрацює з поліцією, доповідаючи про всі підозрілі випадки.

Чоловіки розповіли мені, що в них є зброя. Але показувати відмовились.

За словами поліцейських, громадські об'єднання не носять зброю відкрито. Однак їхня функція - допомагати поліції інформацією.

У цьому є певна невизначеність, але, здається, вона працює на користь містечка.

Береженого Бог береже

Невдовзі я познайомилася з Чемою Флоресом, багатим фермером, який займається авокадовим бізнесом з 1982 року.

За його словами, він і подумати не міг, що попит на авокадо злетить до небес.

І його життя зміниться, одночасно: у кращий та гірший бік.

Біля сидіння водія я помічаю величезну гвинтівку. Запитую, навіщо вона йому.

"Поки що тут безпечно, багато охорони довкола, але не брехатиму - в інших районах коїться чортзна-що", -розповідає він мені.

"Коли моєму сину було 16 років, його викрали. Вимагали мільйон доларів [760 000 фунтів], але я мав лише 500 тисяч. Мене самого теж викрадали, двічі."

Пан Флорес каже, що має дозвіл на носіння зброї. До того ж їх із сином цілодобово охороняють чотири озброєні охоронці.

Як на фермера, така кількість охорони видається надмірною. Але, як виявляється, її відсутність може обернутися бідою.

Усі жителі містечка розповідають мені, що тепер у них не буває ні викрадень, ні здирництва.

Зараз такі виробники авокадо, як Лорена й Чема, можуть спокійно спати вночі.

Озброєна до зубів авокадова поліція містечка Тансітаро - це світлий промінчик у темному періоді, який переживає Мексика.