Як пластик став жертвою власного успіху

"Якщо я не помиляюся, то у майбутньому цей винахід ще покаже свою важливість", — написав Лео Бакеланд у своєму щоденнику 11 липня 1907 року. Він був задоволений. Та й не дивно — адже у свої 44 роки хімік-винахідник досягнув значних успіхів.

Його батько-чоботар народився в Бельгії. Освіти він не здобув і не розумів, навіщо вона юному Лео. Він узяв хлопця до себе підмайстром, заледве тому виповнилося 13 років. Але його мати інакше уявляла собі майбутнє сина.

Саме вона заохотила Лео піти у вечірню школу, а потім і здобути стипендію в Ґентському університеті. І вже в 20 років хлопець отримав ступінь доктора хімічних наук.

Він одружився з дочкою свого викладача і переїхав у Нью-Йорк, де своїм винаходом (фотопапером) заробив стільки грошей, що міг не працювати до кінця життя.

Бакеланди придбали будинок із виглядом на річку Гудзон у місті Йонкерс. Там Лео створив домашню лабораторію для улюбленого заняття — проводити досліди з хімічними речовинами. У липні 1907 року він експериментував з формальдегідом і фенолом.

Завдяки цим експериментам він розбагатіє вдруге.

Лео Бакеланд став таким знаменитим, що журнал Time помістив його фото на обкладинку, не згадуючи імені. Там були тільки слова: "Вона не горить і не плавиться". Того липня першим у світі Лео Бакеланд винайшов повністю синтетичну пластмасу.

Він назвав її бакелітом.

І не помилився щодо важливості свого винаходу для майбутнього. Невдовзі пластмаса пошириться по всьому світі.

Пишучи книжку "Plastic: A Toxic Love Story" ("Пластик: історія отруйної любові"), Сюзен Фрейнкел цілий день занотовувала всі пластмасові речі, до яких торкалася: вимикач світла, сидіння унітаза, зубна щітка, тюбик із зубною пастою.

Також вона позначала все непластмасове — туалетний папір, дерев'яну підлогу, керамічний кран.

Безмежний потенціал

Наприкінці того дня авторка вже мала список зі 102 предметів, що були виготовлені не з пластику, і 196 пластмасових. Ми виробляємо стільки пластику, що на це витрачається приблизно 8% видобутої на планеті нафти: половина - на сировину, половина — на виробіток енергії.

Реклама корпорації Bakelite скромністю не вирізнялася. Вона стверджувала, що людству вдалося подолати межі старої класифікації. Крім царства тварин, мінералів та рослин, тепер існує "четверте царство, з необмеженими кордонами".

Схоже на перебільшення. Але то була правда.

У минулому науковці думали про вдосконалення чи відтворення натуральних субстанцій.

Перші пластмаси (такі як целулоїд) мали рослинне походження, і Бакеланд теж шукав альтернативу шелаку — смолі, що виділяється комахами. Її використовували у виробництві ізоляційних матеріалів для електродротів.

Проте він швидко зметикував, що бакеліт може знайти набагато ширше застосування.

Штучний вибух

Успіх бакеліту породив нові думки: чи можна винайти інші штучні матеріали, з властивостями, яких не знайти в природі?

У 1920-х—1930-х роках пластик з лабораторій ринув потоком по всьому світу.

Полістирол часто використовували для пакування, нейлон став популярним завдяки панчохам, а з поліетилену, як відомо, виготовляють пластикові пакети.

Під час Другої світової війни виробництво пластику збільшили, щоб поповнювати нестачу використаних природних ресурсів. А коли війна закінчилася, хітами споживацького ринку стали нові прекрасні товари, зокрема пластикові судочки Tupperware.

Але прекрасними вони залишалися недовго. Імідж пластику потроху змінювався.

Зміна акцентів

Відомий фільм "Випускник", що вийшов на екрани 1967 року, починається з того, що головний герой (Бенджамін Бреддок) отримує непрохану пораду щодо подальшої кар'єри від самовдоволеного старшого сусіда.

"Тільки одне слово, — обіцяє сусід, відводячи Бенджаміна в тихе місце, неначе для того, щоб відкрити головний секрет життя. — Пластик!"

Відтоді цю репліку часто цитують, бо в ній чітко зафіксовано момент, коли позитивний і негативний відтінки значення цього слова міняються місцями. Для покоління старшого сусіда "пластик" усе ще асоціювався з великими можливостями й був синонімом усього сучасного. А для таких, як Бенджамін, то було втілення фальшивості, поверховості, сурогату.

Та все одно то була чудова порада. За півстоліття, незважаючи на проблеми з іміджем, виробництво пластику зросло приблизно у двадцять разів. А за наступні 20 років його обсяги подвояться.

І це всупереч тому, що доказів шкідливості пластмаси для довкілля стає дедалі більше. Є думки, що деякі хімікати, наявні у пластику, шкодять розвитку й розмноженню тварин.

Коли пластик опиняється на сміттєзвалищі, ці хімікати можуть потрапити в ґрунтові води, а коли вони дістаються океану, їх поглинають деякі морські створіння.

Але в цієї монети є й інший бік. Пластик має свої плюси й може принести користь не лише економіці, а й природі.

Транспортні засоби з пластмасовими деталями легші, тому споживають менше пального. У пластикових упаковках їжа не так швидко псується, а отже, відходів стає менше. Якби пляшки робили не з пластику, їх би неминуче виготовляли зі скла. А яку з цих пляшок краще побачити на дитячому гральному майданчику?

Обсяги переробки сміття

Зрештою, нам доведеться навчитися краще переробляти пластик. Хоча б тому, що запаси нафти на планеті не вічні.

Деякі види пластику не підлягають переробці. Наприклад, бакеліт. А деякі підлягають, але їх ніхто не переробляє. Фактично лише одну сьому всіх пластикових матеріалів для пакування піддають переробці — набагато менше, ніж паперу чи металу. Для інших пластикових виробів цей показник буде ще меншим.

Якою буде 51-ша річ?

Тім Гарфорд розповідає про 50 речей, що, на його думку, сформували сучасну економіку. Допоможіть визначити 51-шу, узявши участь в опитуванні. Для цього потрібно проголосувати за один з таких варіантів:

Проголосувати можна на сайті програми 50 Things That Made the Modern Economy. Голосування закінчується о 12:00 за Грінвічем (15:00 за Києвом) у п'ятницю 6 жовтня 2017 року. Переможця, 51-шу річ, буде оголошено в спеціальному подкасті 28 жовтня 2017 року.

Щоб змінити ситуацію на краще, потрібні зусилля всіх людей. Можливо, ви помічали на пластикових виробах маленькі трикутнички, з цифрами від одного до семи.

Їх називають Кодами переробки пластмас. Запровадити ці коди запропонувало галузеве товариство пластмасової промисловості. Ці позначки допомагають у переробці, але загалом система аж ніяк не ідеальна.

Якщо промисловість спромоглася на рішучі дії, то й уряди країн могли б докласти зусиль, адже обсяги переробки сміття дуже нерівномірно розподілено по всьому світі.

Один з прикладів успіху — це тайванський Тайбей. Влада міста змінила ставлення до сміття. Жителям полегшили можливості переробки пластику і штрафують їх за недотримання вимог.

А як щодо технологічних рішень?

Революційно?

Фанати наукової фантастики зрадіють найновішому винаходу — ProtoCycler. Наповнюйте його пластиковими відходами, і він дасть вам матеріал для 3D-принтера.

А отже, ми впритул наблизилися до реплікатора із "Зоряного шляху", пристрою, що подрібнює відходи на атоми й молекули, натомість створюючи з них харчі та різні предмети.

Свого часу бакеліт, напевно, був таким самим революційним винаходом, яким для нас досі здається реплікатор із "Зоряного шляху".

То був простий дешевий синтетичний продукт, досить твердий, щоб замінити собою керамічний посуд чи металеві канцелярські ножі, але й досить гарний, щоб його використовували як прикраси і навіть заміняли ним коштовну слонову кістку.

То був диво-матеріал. Хоча сьогодні, як і весь пластик, ми сприймаємо його як належне.

Але сучасні виробники не полишають надії вигадати щось новеньке, щоб виготовляти цінні і практичні речі з дешевого й безвартісного матеріалу.

Найновіші техніки — "повторне використання" пластикового сміття, змішаного з сільськогосподарськими відходами й наночастинками, щоб на виході отримувати нові матеріали, з новими властивостями.

Лео Бакеланд схвалив би.