Лайнер QE2: 50-річна мандрівка ікони стилю

Пасажирський лайнер QE2, який спустили на воду 50 років тому, був британською "іконою стилю". Він став одним з найвідоміших пароплавів у світі, але водночас ознаменував собою кінець для цілих поколінь великих пасажирських суден, що будували на річці Клайд.

Новий пароплав на два десятиліття випереджає свій час і схожі судна - таким був сміливий маркетинговий хід того часу.

Реклама проголошувала: "Усе, що єднає QE2 з іншими суднами, — здатність плавати".

Успішно подолавши негаразди початкового періоду, пароплав цілком відповідав тому рекламному іміджу, який для нього створили.

Протягом 35 років він служив флагманом круїзної компанії Cunard і став утіленням розкошів та елегантності.

Славнозвісне судно також відіграло вирішальну роль у Фолклендській війні 1982 року — як транспортний засіб для військових, що брали участь у бойових діях.

Однак, попри успіх QE2, суднобудівні заводи, розташовані у верхній течії Клайда, більше не виготовили жодного судна, рівного йому за масштабом, поки інші країни світу збагачувалися за рахунок буму в розвитку круїзних лайнерів.

QE2 в цифрах

"Називаю цей корабель"

20 вересня 1967 року понад 30 000 людей вишикувалися вздовж вулиць Клайдбанка, щоб привітати королеву й герцога Філіпа, які прямували до верфі компанії John Brown на церемонію спуску судна на воду.

На корабельні цьому пароплаву присвоїли не назву, а номер — 736, а в компанії Cunard — маркування Q4.

Про те, як називатиметься новий круїзний лайнер, люди дізналися лише тоді, коли заговорила королева.

Королева назвала судно "Королевою Єлизаветою ІІ" (Queen Elizabeth the Second), але це завдало компанії Cunard клопотів, адже насправді королева була першою Єлизаветою, яка мала правити Шотландією.

Щоб не засмучувати націю, яка побудувала це судно, його назву змінили на QE2, замінивши римську цифру "II" з титулу королеви на арабську "2".

Пітер Кемп, який у ті часи був 19-річним підмайстром, розповів BBC Scotland: "Королева оголосила назву, і надовго запанувала тиша.

"Здавалося, що судно довгий час не могли зрушити з місця.

"Хтось крикнув: "Підштовхніть!"

"Один з бригадирів у капелюсі-казанку вискочив нагору і жартома підштовхнув судно плечем, і тоді воно поїхало вниз, у річку."

"Бряжчали ланцюги, стовпом стояла пилюка. Фантастичне було видовище", — пригадує пан Кемп.

Історик корабельні, письменник Ієн Джонстон розповідає: "Той момент, коли судно вперше занурюється у воду, — просто епохальний. Величезна сталева маса ковзає в річку, тут, на Клайді, і супроводжується це все шумом, гамором, атмосферними явищами та хмарами пилу, що злітає в повітря. Просто уявіть, як громаддя завбільшки з могутнього велетня QE2 входить у річку.

"Це було неймовірно і зворушувало до глибини душі".

QE2: хронологія подій

Негаразди початкового періоду

Попри славу, якої зажив лайнер, спочатку його переслідували невдачі.

Невдовзі після запуску ставалися перебої в роботі двигунів.

Подальші труднощі в роботі механізмів призвели до скасування першого рейсу з Саутгемптона до Нью-Йорка в січні 1969 року. Минуло чотири місяці, перш ніж судно змогло вирушити у плавання.

За словами пана Джонстона, заголовки газет того періоду ("корабель ганьби") були занадто жорстокими. Нічого страшного там насправді не було, і подальші чотири десятиліття експлуатації це підтвердили.

Історик розказує: "Лайнер став улюбленцем шанувальників круїзів з усього світу. І свою репутацію він здобув цілком заслужено. То було незвичне, стильне судно, дуже гарне, сконструйоване в найкращих традиціях британського дизайну.

"Протягом багатьох років тривалої служби його добра репутація лише міцніла".

Лайнер також став у пригоді Британії під час Фолклендської війни 1982 року.

Його палубу звільнили від обладнання й розмістили на ній три вертолітні майданчики.

Зони відпочинку перетворили на спальні приміщення, і лайнер перевіз у Південну Атлантику понад 3 000 військових.

Ікона стилю

Після майже 70 років експлуатації QE2 став останнім великим лайнером компанії Cunard, який спустили на річку Клайд.

Ієн Джонстон розповідає, що цей лайнер був "іконою стилю".

Як повідомив історик в інтерв'ю BBC Scotland, цей корабель з'явився в часи відродження, яке переживало інженерне проектування в Британії у шістдесяті роки.

За словами прем'єр-міністра Гарольда Вілсона, лайнер було створено в "горнилі технологій".

"Люди зрозуміли: з огляду на дизайн, це судно — беззаперечний лідер; в ньому поєднується все найкраще, що могли запропонувати британські інженери-конструктори", — розповів пан Джонстон.

"То було втілення всього найліпшого, що було в Британії на той час. З цього погляду випробування часом судно витримало."

За 35 років служби QE2 став радше метою подорожі, а не її засобом. Він перевіз близько 2,5 мільйона пасажирів, і серед них були такі видатні гості, як королева Британії, Нельсон Мандела, Елізабет Тейлор, Річард Бертон і астронавт Базз Олдрін.

Останній велетенський лайнер

Будівництво найвідомішого в світі лайнера мало б забезпечити компанії John Brown безпроблемне майбутнє. Але корабельня переживала нелегкі часи.

Щоб втримати кваліфікованих працівників до того, як надійшло замовлення на Q4, компанія побудувала шведський лайнер Kungsholm. І новий пароплав Cunard не приніс кораблебудівникам прибутків.

Адже на тендері John Brown запропонувала занижену ціну, яка ледве покривала витрати, — щоб гарантовано отримати контракт.

Також у той час були побоювання, що в епоху трансатлантичних перельотів на реактивних літаках сам лайнер QE2 — це пережиток минулого.

Ієн Джонстон розповідає: "За задумом розробників, це судно могло на значній швидкості перетнути Атлантику при сильних хвилях, але насамперед його було спроектовано як круїзне судно, і в цьому розумінні лайнер підготував ґрунт для майбутнього".

Пан Джонстон шкодує про те, що 1967 року ніхто не передбачив буму в розвитку круїзних лайнерів. Адже сьогодні таких суден будують більше, ніж будь-коли за всю історію.

"Яка іронія долі — більше не існує верфі на Клайді, яка створила це прекрасне судно і могла б побудувати ще більше лайнерів", — каже історик.

"Шкода, що з суднобудівних компаній, які працювали на річці Клайд, жодна не дожила до епохи, коли вони могли б збагатитися на цьому бумі. Адже саме це вони вміли найкраще — створювати люксові пасажирські судна.

"Як би тішило те, що Британія будує деякі з тих велетенських круїзних лайнерів, які сьогодні виготовляють у Німеччині, Італії та Фінляндії".

Що стосується самого QE2, то зараз він постійно стоїть на якорі в Дубаї.

Лайнер вирушив туди 2008 року — після того, як його продали інвестиційній компанії, що мала намір перетворити судно на готель класу люкс.

Однак поки що реалізацію цих планів відклали на невизначений період. Корабель залишається в Дубаї й очікує, коли вирішиться його доля.

Пітеру Кемпу сумно через те, що лайнер, над яким він працював ще підмайстром, більше не ходить у рейси. Але, за його словами, це не дивина.

"Коли все життя працюєш із кораблями, то бачиш, як вони поступово зношуються і термін їхньої служби добігає кінця", — каже він.

"На жаль, їх відправляють на брухт".

"Багато суден — не такі довгожителі, як QE2".

"Шкода, що його залишили стояти на якорі в Дубаї. Було б чудово, якби він повернувся сюди, на Клайд", — висловив побажання Пітер Кемп.