Як козаки по Дніпру ходили

У серпні 1651 року Київ захопило військо литовського князя Януша Радзивіла. Одні з основних битв за місто були на Дніпрі. І козаки, що обороняли місто, і литовці, якій шли у наступ, билися на човнах-байдаках.

На точно такому ж човні у серпні 2017 року ми перепливаємо Дніпро в районі Оболоні. На веслах - козаки з історичної групи "Куреня печерської сотні Опанаса Предримирського".

Люди у козацькому одязі на 11-метровому дерев'яному човні з гарматою на носі привертають увагу пасажирів яхт і моторних човнів, що пропливають повз. Фотографують з усіх боків.

Група вивчає військову історію і побут XVII століття, відтворюючи найменшу одиницю армії Богдана Хмельницького - курінь.

Козаки з куреня два роки самотужки будували байдак і спустили його на воду у 2014 році. На веслах він може розігнатися до 6 км/год, за попутного вітру на вітрилі - до 9 км.

Хоча в першу чергу байдаки - це річковий, а не військовий транспорт, їхню роль у часи війн Богдана Хмельницького називають важливою. Вони перевозили артилерію і піхоту.

"Північ відкривала дорогу литовським військам у Подніпрянщину, козацькі землі, це був другий фронт Хмельницького. На річках тоді відбувалось багато битв", - розповідає Олександр Харченко, він очолює курінь, його посада називається курінний отаман.

Однак, за словами пана Харченка, тема козацьких баталій на річках мало вивчена, саме тому курінь взявся відтворити човен, який він називає єдиною відтвореною копією байдака XVII століття в Україні.

Козаки встановлюють зйомну щоглу, піднімають вітрило і демонструють, як проходив справжній річковий бій у XVII століття - тричі стріляють з гармати.

У часи Хмельницького такі гармати використовували для ближнього бою, вони влучали у ціль на відстані ста метрів.

Пласке дно дозволяє човну підійти близько до берега.

Ми швартуємося до острова, стерновий кидає якір, а курінний отаман показує, за допомогою чого ще билися козаки - мушкет XVII століття, з якого вели швидкий, як для того часу, вогонь - до 2-3 пострілів на хвилину; обтягнутий шкірою ріг, порохівницю; традиційну козацьку холодну зброю - шаблю і бойову сокирку-чекан.

"Для чого ми це робимо? Всіх нас об'єднує зацікавленість у вивченні військової історії України середини XVII століття.

Це дуже яскравий, але маловідомий період, історичний детектив, це купа питань, на які немає відповіді. Одна справа бачити мушкет у музеї, а інша - спробувати з нього постріляти. Це практична експериментальна історія", - пояснює Олександр Харченко.

Окрім реконструкції військових дій курінь вивчає мирне життя і побут XVII століття. Козаки на байдаку ходять у річкові походи, беруть участь в історичних фестивалях і майстер-класах.

На човні, крім речей журналістів, немає жодного сучасного предмету.

Все обладнання корабля, речі і одяг козаків виготовлені з дерева, шкіри чи полотна, і є реконструкцією XVII століття.

На курінному отамані біла полотняна сорочка, шапка з хутром, шкіряні чоботи на підковах і сині штани - не шаровари.

"Тоді козаки не носили шароварів в сьогоднішньому розумінні цього типу одягу", - розвіює стереотип Олександр Харченко.

Козаки згортають вітрило і сідають на весла.

Ми закінчуємо подорож на байдаку, а курінний отаман розповідає, що тоді, у 1651 році у боях з литовцями козаки затопили у Дніпрі кілька таких байдаків з награбованою у Києві здобиччю.

"Можливо десь тут, під водою, в товщі піску досі є ці скарби", - каже Олександр Харченко.