"Перезимувати літо" на вершинах Кавказу - фото

Впродовж двох тижнів троє українців підкоряли найкрасивіші кавказькі вершини Грузії.

Особливо приємні моменти із життя альпіністів: ночівля просто неба над прірвою, у теплих пухових спальниках на підступах до гори Ушби.

Альпініст Вадим Гапко, модельєр Любов Чернікова та фотограф Максим Баландюх подалися у високі гори, аби, як жартують альпіністи, якнайкраще перезимувати літо.

У перший тиждень хлопці самі піднялися на три вершини: Тіканадзе висотою 3 436 м, Орцвері - 4 258 м та Казбегі - 5 033 м.

Наступного тижня до них приєдналася тендітна дівчина Любов Чернікова, відомий дизайнер одягу із елементами етно, яка також захопилася альпінізмом. І тоді утрьох подалися до Сванетії на ще дві вершини: Тетнульді - 4 858 м, яку називають "сванською нареченою", й легендарну Ушбу, - 4 700 м.

Година їзди на позашляховику і ще 4 години підйому угору розділяють спекотне містечко Местія і це крижане озеро на льодовику під горою Тетнульді.

Спека цього літа відчувається навіть високо у горах. Там, де раніше зазвичай був сніговий панцир, зараз все розтануло, й відкрилися сотні тріщин на льодовику, яких раніше не бачили. Особливо це відчувається при сходженні на Казбегі. Південний схил гори взагалі залишився майже без снігу.

У грузинській частині Кавказу не усюди у горах зустрінеш інших туристів. Якщо у Альпах поблизу відомих гір є підйомники, гірські притулки та ресторани, то у Сванетії із сервісу - хіба що винайняти в селі погонича з конем, які допоможуть підвезти спорядження до підніжжя гори. Зате майже усюди є мобільний зв'язок. Тому можна завжди перебувати онлайн і розповідати про свої пригоди.

Спорядження, без якого складно буде пройти льодові або скельні маршрути на Кавказі.

Гору Тетнульді українці взяли доволі швидко - за півтори доби: в обід виїхали із Местії, наступного дня у той же час були на вершині і тієї ж ночі повернулися у містечко. А от із Ушбою вийшло все складніше: вийти у перший день завадила гроза.

"Коли влітку хрустить сніг під ногами, коли кисень розріджений, коли спиш під зорями і коли на даху світу, оце я люблю!" - розповідає Любов Чернікова. На цьому фото видно, як команда зустрілася з німецькими альпіністами. А ще всі перекусили персиками.

Ще одна ніч над урвищем. Спати довелося прив'язаними до скелі. "Страшно не було, але все ж трішки лякали тріщини, - продовжує модельєр-альпініст, - деякі доводилося перелазити на животі. Я закрила очі, щоб не дивитися, бо піді мною була темна безодня. І ще, коли ми спали останню ніч в горах під Ушбою, поруч кулуаром летіло униз каміння. Усі спали, а я не могла заснути. Мене щоразу будив той гуркіт. Уявлялося, якщо кам'яна лавина піде над нами, то тоді можна і не прокинутися".

Ушба як завжди вередлива. Спершу була гроза і довелося день просидіти, поки скелі висохнуть, у кулуарах майже не залишилося снігу, тож пересуватися доводилося лише по скелях, а це довше. І при підйомі часто накривала хмара, орієнтуватися було складніше.

Згодом вперше випогодилося, але часу залишилося замало: вже обід, до вершини ще 400 метрів. Перед нами вертикальний бастіон, спальники залишили на висоті 4 тисячі метрів, а наступного дня - літак. Вирішили, що на це літо достатньо, і повернули назад.

Чотири гори підкорено і лише п'ята, Ушба, не піддалася.

Фото і текст Максима Баландюха.