Хто така Марина Абрамович

Сербку Марину Абрамович називають "хрещеною матір'ю" перформансу, незабаром вона приїжджає до Києва. Хто вона така і чому вам має бути це цікаво?

Матеріал містить фотографії оголеного тіла, які можуть вразити.

У своїй книзі Walk Through Walls ("Пройти крізь стіни") пані Абрамович згадує, як малою дівчинкою під час прогулянки з мамою потягнулася до змії, а її мама сильно закричала. Каже, що її налякав крик мами, а не страх перед змією, і звертає увагу на те, як ми всі просякнуті нав'язаними страхами.

У перформансах Марина Абрамович представляє перед глядачами людські проблеми та страхи, як-от страх болю чи смерті, - і так само перед глядачами намагається пройти крізь них, подолати.

Вона пояснює, що якщо їй вдається контролювати біль, психіку і долати обмеження свого тіла, це може зробити кожен.

Свій перший перформанс вона показала у 1973 році, а в п'ятницю Марина Абрамович представлять в Києві перформанс "Генератор".

Щоб підготувати вас до цього дійства, BBC Україна розповідає про її найвідоміші експерименти.

"Ритм 0"

У Студії Морра у Неаполі у 1974 році Марина Абрамович розклала на столі 72 об'єкти, якими відвідувачі могли користуватися на власний розсуд.

Ножиці, троянда, ніж, хлист, оливкова олія, скальпель, пістолет з однією кулею - протягом шести годин глядачі гралися з цими предметами і художницею, яка перебувала поряд не рухаючись.

Цей перформанс став одним з найбільш шокуючих і відомих в її житті.

Їй порвали одяг і порізали шкіру, прикладали пістолет до голови і сексуально домагалися.

Вже після цього художниця казала, що готова була померти, а після експерименту почувалася як ніколи самотньою.

За задумом Марини Абрамович, перформанс продемонстрував людську вразливість і агресивність. Вона провокувала людей проявляти в собі добре та погане - і приймала всі ці прояви з любов'ю.

"Смерть себе"

З німецьким художником Уве Лайсипеном, відомим як Улай, Марина Абрамович познайомилася в Амстердамі, куди переїхала в 1976 році.

Художники Марина Абрамович та Улай поєднали свої роти апаратом, через який вдихають видихи один одного. Через 17 хвилин після початку перформансу вони непритомніють через надлишок вуглецю в легенях.

Цей перформанс вони назвали "Смерть себе" і хотіли ним показати, як людина може знищувати іншу людину.

Марина Абрамович та Улай перетворили свою любов і стосунки у мистецтво - разом жили і виступали. Мистецтвом стало навіть їхнє розставання.

У 1988 році Марина Абрамович та Улай вирушили у подорож Великою китайською стіною. Кожен розпочав свій шлях з різних боків. Коли художники зустрілися посередині - попрощалися.

"512 годин"

У 2014 році Марина Абрамович запросила глядачів на зустріч у Serpentine Galleries у Лондоні.

Вона відкривала галерею о 10 і закривала о 18.

Відвідувачі мали залишити верхній одяг, телефони і сумки.

Вони залишалися з художницею в порожньому просторі галереї і спілкувалися. Щодня вона вигадувала нові форми спілкування і щовечора записувала відеощоденник про свій досвід у галереї.

Експеримент тривав 512 годин.

"Художник присутній"

736 годин і 30 хвилин Марина Абрамович сиділа в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку і по черзі дивилася чітко у вічі глядачам.

У цей час в музеї проходила перша ретроспективна виставка пані Абрамович.

"Поспілкуватися" очима з нею встигли 1500 людей.

Їм не дозволяли торкатися чи говорити з художницею.

Відвідувачі сиділи навпроти пані Абрамович протягом кількох хвилин. Потім вона закривала очі і відкривала знову, коли до столу підходила нова людина.

Марина не вставала і не рухалась.

У перший день перформансу подивитися у вічі художниці прийшов Улай. Вона взяла його за руки і розплакалася.