You’re viewing a text-only version of this website that uses less data. View the main version of the website including all images and videos.
Чоловік, який продав свою спину арт-дилеру
- Author, Гаррі Лоу
- Role, ВВС
Багате на дрібні деталі татуювання на спині Тіма Штайнера створив відомий художник і придбав німецький колекціонер мистецтва. Коли Тім помре, з його спини знімуть шкіру і помістять її в раму під скло. Поки ж він проводить дні, сидячи з оголеним торсом у музеях як експонат.
"На моїй спині - твір мистецтва, а я просто хлопець, який його носить", - говорить сам про себе Тім, 40-річний колишній менеджер тату-салону в Цюріху.
10 років тому тодішня дівчина Тіма зустріла бельгійського художника Віма Дельвуа, який прославився своїм скандальним проектом з татуйованими свинями.
Пан Дельвуа розповів дівчині, що шукає людину, яка стане живим полотном для його нової роботи, і запитав, чи не знає вона кого-небудь, кому б це було цікаво.
"Коли вона подзвонила мені, я без роздумів погодився", - зізнається пан Штайнер.
Два роки по тому на його спині з'явилося татуювання: Діва Марія, увінчана черепом в мексиканському стилі і в оточенні жовтих променів, що розходяться від її німба.
Крім того, на спині пана Штайнера художник зобразив ластівок, червоні і сині троянди, а на попереку - двох коропів, виконаних у китайському стилі і осідланих дітьми, котрі прямують повз квітки лотоса. Справа на спині пан Дельвуа поставив свій підпис - в цілому він витратив на свій шедевр 40 годин.
"На мій погляд, це вища форма мистецтва, - каже пан Штайнер. - Татуювальники - неймовірні художники, недооцінені в сучасному світі. Картина на полотні - це одне, а ось намалювати щось на шкірі за допомогою голки - це зовсім інша справа".
Робота пана Дельвуа під назвою "Тім" була продана за 150 тисяч євро у 2008 році - її придбав німецький колекціонер мистецтва Рік Рейнкінг. Самому пану Штайнеру дісталася третина цієї суми.
"Моя шкіра тепер належить Ріку Рейнкінгу. Моя спина - це полотно, а я - просто тимчасова рама для нього", - каже Тім.
За домовленістю, після смерті пана Штайнера шкіру з його спини знімуть і помістять у раму, передавши в особисту колекцію мистецтва пана Рейнкінга.
Багато хто вважає цю ідею жахливою. "Жах відносний, - відповідає таким людям сам пан Штайнер. - Це не нова ідея - історія татуювань у Японії знає дуже багато таких випадків. Якщо шкіра красиво обрамлена і добре виглядає, то це, на мою думку, не така погана думка".
Але саме цей аспект проекту викликає бурхливі дискусії.
"Дуже цікаво обговорювати цей проект, тому що він завжди викликає у людей дуже емоційну реакцію. Їм або дуже подобається ця ідея, або ні - вони обурені і вважають, що це порушує права людини. Для них це щось на кшталт рабства або проституції" , - розповідає Тім Штайнер.
Згідно з контрактом, пан Штайнер повинен не менше трьох разів на рік виставляти свою спину в музеях.
Його перша виставка пройшла у 2006 році в Цюріху - тоді татуювання ще не було завершене. Минулого року, на 10-ту річницю, пан Штайнер провів свою найдовшу експозицію: цілий рік він просидів у Музеї старого і нового мистецтва (Mona) в австралійському місті Хобарт.
Тіму довелося працювати по п'ять годин на день, шість днів на тиждень. Виставка закінчилася у вівторок, 1 лютого 2017 року.
"Спробуйте хоча б 15 хвилин просидіти з прямою спиною, ногами, що бовтаються у повітрі, і руками на колінах - це дуже непросто, - каже пан Штайнер. - Мені довелося провести так 1500 годин. Це, мабуть, було найсильніше випробування у моєму житті. Весь цей час працював тільки мій мозок - іноді я відчував блаженство, інколи агонію, але завжди був напоготові".
Єдине, що відділяло Тіма від відвідувачів музею - це лінія на підлозі. І не всі глядачі дотримуються правила, яке забороняє її переступати.
"Мене чіпали і штовхали, на мене дулі, кричали і плювали. Повний цирк. Хоча за весь час останньої виставки до мене ніхто навіть жодного разу не доторкнувся. Це справжнє диво", - зізнається пан Штайнер.
Коли люди намагаються розмовляти з ним, він не рухається і не відповідає, а продовжує сидіти нерухомо.
"Багато хто думає, що я скульптура, і дуже лякаються, коли розуміють, що перед ними жива людина", - говорить Тім.
Однак він вважає, що такі виставки не можна називати перфомансом.
"Якби це татуювання не створив Вім Дельвуа, у тому, що відбувається, не було б жодної художньої цінності", - наполягає пан Штайнер.
Частиною задуму художника було показати різницю між картиною, що висить у рамі на стіні, і "живим полотном", яке змінюється з часом.
"Я можу погладшати, у мене можуть з'явитися шрами або опіки - та що завгодно може статися. Це частина життя. Наприклад, у мене вже були дві операції на попереку", - розповідає Тім.
За його словами, одним з найприємніших моментів за рік, проведений у Австралії, був час до відкриття музею.
"Було щось неймовірне в тому, щоб опинитися на самоті у цій дивовижній будівлі і робити розминку в оточенні приголомшливих творів мистецтва, слухаючи музику в навушниках", - згадує пан Штайнер.
Тім має повернутися до музею Mona на півроку в листопаді, після двох виставок у Данії і Швейцарії.
"Вся ця історія переконала мене в тому, що в цьому і полягає моє призначення: сидіти в музеї на коробці, - каже він. - А коли-небудь картина під назвою "Тім" буде висіти тут замість мене. Приголомшливо".
Інші місця, де Тім Штайнер виставляв свою спину
2006: Галерея de Pury & Luxembourg, Цюріх
2008: Art Farm, Пекін; Ярмарок сучасного мистецтва "SH Contemporary" в Шанхаї
2008-9: Центр мистецтв і медіатехнологій, Карлсруе
2009: Університет Rathaus and Leuphana, Люнебург
2010-11: Бернський університет мистецтв, Берн
2011: Галерея мистецтв в Оснабрюці; Галерея Robilant & Voena, Лондон
2011-12: Музей Mona, Хобарт
2012: Музей Zone Contemporaine, Берн; Лувр, Париж
2013: Музей Gewerbemuseum, Вінтертур; Галерея Sammlung Reinking, Гамбург
2014: Музей Weserburg, Бремен; Галерея Haus fur Kunst Uri, Альтдорф
2015: Strada Fossaccio, Вітербо; Музей декоративно-прикладного мистецтва, Гамбург
2016: Музей Mona, Хобарт