Гера із Hypnotunez: в українського слухача є смак

Мало хто з прихильників гурту The Hypnotunez очікував, що він з'явиться у новому сезоні шоу "Х-фактор" на СТБ. Ще менше - що вони дійдуть до фіналу.

Але вінницькі свінг-хулігани таки вивели себе на новий рівень. І в якомусь сенсі український шоу-бізнес загалом.

При цьому лідер гурту Гера Луїдзе не цурається зізнатися, що починали вони з вулиць і досі більше тяжіють до андеграунду, аніж до масової сцени.

Про це, а також про враження від роботи на українському телебаченні і найближчі плани він розповів в інтерв'ю ВВС Україна.

ВВС: Розкажи, як з'явилася ідея змішати такі різні жанри музики в одному колективі?

Г.Л.: Як воно зазвичай буває... Хлопці збираються разом і починають думати, як вони називатимуться і що гратимуть. У випадку з Hypnotunez все було навпаки. Спочатку з'явилася задумка, концепт, згідно з яким це повинен бути музичний рух, що звучатиме трошки не так, як усі інші. І вже після того я почав шукати музикантів.

ВВС: Як тобі вдалося зібрати однодумців і утворити колектив?

Г.Л.: Це одна з найчастіших проблем у групі Hypnotunez. Ми існуємо всього три роки, а наш склад вже змінювався неодноразово. Далеко не всі можуть повністю присвятити себе цій справі. Люди різні. Залишаються тільки ті, хто дійсно вірить у те, що ми робимо, і хто йтиме до кінця.

ВВС: Чим для тебе особисто є гурт?

Г.Л.: Для мене Hypnotunez - це все. Як би банально це не звучало. Ясна річ, майже всі музиканти кажуть, що музика для них це - життя. Так, але банально не означає, що це неправда. І для нас Hypnotunez - це наша справа, наше ремесло, наша любов.

ВВС: Інколи, приїхавши до міста, перед концертом у клубі ви можете ще зіграти десь на вулиці. Як у таких ситуація на вас реагують люди?

Г.Л.: Ми взагалі починали з вулиць. Перші наші виступи були на вулицях. Люди в основному позитивно реагують на появу музикантів на вулиці, особливо з неординарним набором інструментів. Ми і досі любимо цю справу. Просто у нас стало менше часу, і тепер ми не так часто граємо на вулиці.

ВВС: Хто ваш слухач?

Г.Л.: Наш слухач може бути абсолютно різним. Причому, це можна сказати навіть про людей, які добре знають групу Hypnotunez і регулярно ходять на наші концерти. Це можуть бути танцюристи свінгу, це можуть бути панк-рокери, це можуть бути навіть металісти, звичайні люди, хто завгодно.

Зберегти обличчя

ВВС: Під час виступів вас часто просять зіграти кавери на якісь відомі пісні?

Г.Л.: Дуже багато разів на наших концертах з'являлися люди, які тицяли нам якісь купюри і просили зіграти якийсь відстій типу російського року. Ми ніколи не грали на замовлення, ніколи не грали за гроші пісень, які ми не хочемо грати. І я сподіваюся, що не будемо.

ВВС: Вам комфорто бути у телевізорі?

Г.Л.: Група Hypnotunez цілком комфортно почувається на телебаченні. Коли нас знімають камери, ми розуміємо важливість медіа в принципі. Ми знаємо, наскільки велика ця сила. Тому що велика частина смаків людей формується саме через медіа. Тож ми прагнемо, аби нам було комфортно брати у цьому всьому участь.

ВВС: Раніше ви радше жили в андеграунді. І коли пішли на мелий телепроект, вам почали писати різні зауваження з цього приводу. Як ти ставишся до них?

Г.Л.: До того, як ми потрапили на шоу "Х-фактор", ми вже грали три роки. Я дуже радий і пишаюся тим, що ми грали на різних концертах в андеграунді - у театрах, філармоніях, пабах, клубах. І наша публіка переважно була з андерграундної тусовки.

Природно, що після того, як ми потрапили на "Х-фактор, знайшлися люди, які засуджували це, вважали це якимось неправильним вчинком з нашого боку, зрадою андерграунду.

Я можу сказати тільки те, що люди часто не розуміють чи не знають, що заради того ж андерграунду - або заради всього мистецтва в цілому - іноді треба жертвувати чимось.

Іноді це може бути репутація. Хай там що, зараз ми неймовірно розширили свою аудиторію. І тепер можемо робити все, що хочемо, показувати людям, що можна слухати не тільки шлак, який вони постійно чують, а й хорошу музику. А гуртам і музикантам показувати, що можна йти на телебачення, можна заявляти про себе.

ВВС: Під час одного з ефірів Костянтин Меладзе сказав, що ви хороший гурт, але недостатньо форматний, і щоб стати успішним, вам треба трохи підігнутися. Ти готовий до цього?

Г.Л.: Для мене важливіше зберегти своє обличчя. Це те, з чим ми прийшли на проект. І слова Костянтина Меладзе - мовляв, так, група хороша, але це неформат, люди це не слухають... Звичайно, він це сказав, бо сам випускає продукт, абсолютно протилежний нашому. І якщо наш стане затребуваним і популярним, то його продукт стане непотрібним, тому що ми як раз йдемо проти цього продукту і хочемо, щоб його не було.

ВВС: Тобі не здається, що те, що продюсери шоу цього року почали шукати нових героїв в інтернеті, вже свідчить, що того продукту більше не достатньо?

Г.Л.: Вже так. І власне те, що цього року проект запросив якихось більш нестандартних виконавців, свідчить, що продовжувати, як раніше, не можна. Тому що якість музики, яку люди слухають, зростає, а з нею і слухач. У слухачів в Україні теж є смак, але, на жаль, вони не чують масово по телевізору гарної музики. Якщо вони почують її, то скажуть: де ж це все було раніше?

ВВС: Виходить, раніше інтернет шукав на телевізорі, а тепер навпаки - телевізор в інтернеті?

Г.Л.: Зараз усі все дивляться в інтернеті. Є маса людей, у яких немає телевізора. Він їм не потрібен, і тому доводиться телебаченню шукати щось в інтернеті, співпрацювати з інтернетом.

ВВС: Ти очікував, що ви дійдете так далеко на проекті?

Г.Л.: Я не очікував взагалі, що ми пройдемо кастинг. Ми подали заявку, нас запросили на кастинг, ми приїхали і один одному говоримо: якщо зараз нам почнуть говорити, що це повний відстій, ми скажемо: спасибі, хлопці, і йдемо. Взагалі ніхто не очікував, що ми пройдемо далі. Це відбувалося кожного разу, коли ми приходили на наступний етап. Це просто неймовірно!

Музика не лежить на поверхні

ВВС: Коли чекати на ваш новий матеріал?

Г.Л.: Новий альбом вже є - у нас є матеріал для нього. Думаю, видамо його у другій половині року. А спершу - кілька синглів і турів.

ВВС: Напевно, ви один з тих гуртів, які краще заходять слухачеві наживо?

Г.Л.: Звичайно ж, живі концерти для нас кращі взагалі. Ми завжди намагаємося грати якомога більше, виступати на фестивалях, у клубах. Ми це любимо. Вже хотілося б почати працювати не тільки з маленькими майданчиками, а й з більшими, які розраховані саме на те, щоб слухати музику, а не в місцях, де в першу чергу п'ють пиво і їдять. Після українського туру ми хотіли б зробити європейський тур. Ми вже відкрили собі візи.

ВВС: І при цьому продовжувати жити у Вінниці?

Г.Л.: Так, я дуже люблю Вінницю. Я реально радий, що живу у Вінниці, що ми група з Вінниці.

ВВС: Зараз ти з новими силами продовжуватимеш шукати місце своєму гуртові на українській сцені. За твоїми власними спостереженнями, що зараз відбувається на цій сцені?

Г.Л.: Все, що зараз відбувається на цьому музичному просторі, особисто для мене - жесть, бо це повинно змінюватися. У нас є фестивалі, на яких грають одні і ті ж групи. Є метри українського року, які вже по 25-30 років грають те саме, і їх вважають найкращими. Я мовчу про ті проекти, які показують по телевізору...

Поговоримо про те, що відбувається у клубах: майданчиків у нас мало, потрапити на них можуть або ці найдавніші групи, які всім вже давно набридли, але люди чомусь все одно ходять на них, або ж кавер-бенди. Які, я вважаю, не повинні бути настільки затребувані, вони не можуть бути популярнішими, ніж музиканти, які працюють над власним матеріалом.

ВВС: Інтернет надає людям доступ практично до усієї музики, яка існує. При цьому більшість чомусь не вміє чи не хоче прослухати, відсортувати і полюбити щось нове. Чому?

Г.Л.: Я собі теж ставив це запитання. Це дуже дивно. Тому що реально є все - той самий інтернет, є можливість купувати інструменти. Якщо раніше, 20-30 років тому, це було реально складно - знайти музику, знайти інструменти, то зараз заходиш в інтернет, і в тебе є табулатури, ноти, відеошколи, ну просто все для того, щоб добре навчитися грати і слухати багато хорошої, якісної музики. Але чомусь цього не відбувається. Я поки що не можу відповісти собі на це запитання.

Музика не лежить на поверхні. Можна сказати, що нам пощастило. Ми щось зробили, аби нас почули. Але є ще маса музики, не гіршої за Hypnotunez, а дехто навіть кращий. І це українські виконавці. Та про них ніхто не знає.

Сподіваюся, після того, що у нас тут сталося на телевізорах, на цих усіх шоу, деякі з музикантів прокинулися і зрозуміли, що це все-таки це не зашквар, що можна свою хорошу музику показувати масам людей.

ВВС: Ти віриш, що зараз уся "неформатна" музика має шанс відірвати назад свій шмат пирога в Україні?

Г.Л.: Зараз саме той момент. Зараз момент, коли люди розплющили очі і розуміють, що все те, що відбувалося останні багато років у музичному поп-середовищі, що вони бачили по телевізору - це вже все, скільки можна!

Настав саме той час, коли потрібно активізуватися і прокинутися. І всім талановитим творчим людям, які роблять якісний авторський матеріал, тупо йти в атаку, грати, показувати себе, природно, не прогинаючись, наскільки це можливо, і не втрачаючи своє обличчя.