Наскільки Марін Ле Пен ультраправа?

Марін Ле Пен назвала голосування щодо виходу Британії з ЄС найважливішою подією після падіння Берлінської стіни, а перемогу Дональда Трампа на президентських виборах у США - ще одним каменем у фундамент нового світу.

Лідер французького "Національного фронту" (НФ) сподівається досягти такого ж гучного успіху у 2017 році на президентських виборах у своїй країні.

Водночас Марін Ле Пен, яку традиційною вважали частиною крайньої правої частини політичного спектру, частіше апелює до лівих і тяжіє до політичного центру. Що ультраправого залишається у її політиці?

Сприйняття виборців і токсичне минуле

Марін Ле Пен - молодша дочка Жана-Марі Ле Пена, колишнього лідера "Національного фронту", якого звинувачували у расизмі, а торік знову повторив стару антисемітську байку про те, що нацистські газові камери - це лише "незначний епізод історії".

Марі Ле Пен виросла в будинку, де весь час говорили про політику, вона супроводжувала батька на його зустрічах із 13 років, тому їй важко позбутися ярлика ультраправої.

Але вона засудила висловлювання батька у 2015 році і практично виключила його з партії.

Коли Жан-Марі Ле Пен був лідером "Національного фронту", ця партія заявляла про бажання депортувати з країни три мільйони іноземців. Це була партія ксенофобів і тих, хто заперечує Голокост.

Під керівництвом Марін Ле Пен партія дистанціювалася від таких скандальних тем.

Спроба очистити партію була успішною, у результаті популярність НФ зросла з 18% у 2010 році до 24% сьогодні.

Проте під час опитувань виборці стверджують, що "Національний фронт" занадто права, у порівнянні з іншими партіями, каже експерт із питань расизму та НФ Паризького інституту політичних досліджень Нонна Майер.

Що ще може зробити Марін Ле Пен для очищення репутації своєї партії?

НФ був рухом, у якому домінували чоловіки, переважно "блакитні комірці". Ле Пен слід залучити жінок, вважає доктор Майер.

Тому Марін Ле Пен пом'якшила своє скептичне ставлення до прав жінок і навіть вважає себе в якомусь сенсі феміністкою.

Насправді, вважає Майер, Марін Ле Пен - більш ліберальний політик у соціальній сфері, аніж більшість мейнстриму правих. Це викликало суперечки у її власній партії.

Жорстке ставлення до імміграції

Марін Ле Пен закликала різко скоротити число легальних мігрантів у країні, стверджуючи, що французьке громадянство потрібно надавати або за народженням, або за певні заслуги.

Вона вважає, що нелегальним мігрантам не місце у Франції, бо "ці люди порушили закон у ту ж хвилину, коли ступили на французьку землю".

Але якщо це ультраправа позиція, вона не надто відрізняється від правих центристів, таких як Франсуа Фійон, якого висунули республіканці і який виступав під гаслом "скоротити імміграцію до можливого мінімуму".

У світі, де центр зміщується вправо й де праві зміщуються до центру, відмінності між ними стираються.

Ле Пен і Фійон тепер борються за тих самих виборців.

Коли Фійон більше імпонує респектабельному середньому класу, Марін Ле Пен стверджує, що вона - кандидат усіх французів. Вона частіше апелює до широкого електорату, у тому числі, як це не дивно, до мусульман, які живуть у передмістях.

Але в грудні вона підняла ставки, заявивши, що покінчить із системою безкоштовної освіти для дітей іммігрантів, які живуть у Франції без документів.

"Якщо ви приїхали до нашої країни, не чекайте, що про вас дбатимуть безкоштовно, а ваших дітей навчатимуть задарма", - заявила вона на виступі у Парижі. Це попередження вона завершила словами "ігри закінчилися".

Ставлення до ісламу й екстремізму

Задовго до терористичних нападів у Парижі Марін Ле Пен пов'язувала войовничий ісламізм з імміграцією.

Відразу після теракту 13 листопада 2015 року вона запропонувала видворити з країни іноземців, "які проповідують ненависть на французькій землі", і забирати французький паспорт у радикально налаштованих мусульман із подвійним громадянством. У Франції такі погляди зазвичай асоціюються із ультраправими.

Цього разу безпрецедентно ці заклики підтримав прем'єр-міністр країни соціаліст Мануель Валльс і президент Франсуа Олланд. Втім, пізніше від них відмовилися.

Багато з її поглядів поділяє і Франсуа Фійон.

Пан Фійон католик за переконаннями, і назвав радикальний іслам тоталітаризмом на зразок нацизму.

Католики, протестанти і євреї не заперечують цінностей Республіки, заявив він і натякнув, що про іслам цього сказати не можна.

"Водорозділ, що був між "Народним фронтом" і іншими партіями, зникає", - говорить професор французької політики в Університеті Астон Джеймс Шилдс.

Підтримка страти

"Національний фронт" займає більш праві позиції у питаннях законності й порядку, каже Нонна Майер.

Це єдина партія, яка вимагає повернення смертної кари. Опитування свідчать, що за страту виступають 60% прихильників НФ, 28% прихильників основних правих партій і лише 11% виборців, які голосують за ліві партії.

"Народний фронт" ще не опублікував свій передвиборний маніфест, але у його варіанті 2012 року були пропозиції збільшити чисельність поліції, розширити її повноваження, а також створити 40 тисяч нових місць у в'язницях.

Переваги для етнічних французів

Ставлення до іммігрантів - це, мабуть, найважливіша, центральна частина політичної платформи НФ, яка відверто залишається ультраправою.

Роботу, соціальну допомогу, житло, школи - будь-яку соціальну допомогу треба надавати щонайперше французам, і лише потім іноземцям.

Центр французької політики, можливо, і змістився вправо, але ніяка інша партія не підтримує ідею переваги "корінних" французів над іншими жителями країни: крім цього, це може бути протизаконно.

"Вона проводить політику, яка, на думку експертів, не лише неконституційна, суди вже визнавали її протизаконною", - говорить професор Шилдс.

У 1998 році мер міста Вітроль і прихильниця "Національного фронту" Катрін Мегре спробувала запровадити в місті правила, за якими сімейну допомогу платили тільки французам і громадянам ЄС, але не іншим іноземцям.

"Змогли вони його захистити в суді? Ні", - говорить професор Шилдс. Проте, за його словами, ідея про краще ставлення держави до корінних французів залишається центральною частиною політичної платформи Марін Ле Пен.

Марін Ле Пен - популіст

Марін Ле Пен звертається до французів, яким вже набридла традиційна політика, але у цьому нічого ультраправого немає.

У разі перемоги на виборах Ле Пен обіцяє протягом півроку провести референдум щодо виходу Франції із ЄС.

Зразком для неї є голосування у Великій Британії.

Вона стверджує, що не належить до істеблішменту, виступає із підтримкою соціальних служб і допомоги громадянам країни, і називає себе захисницею робітників і селян перед обличчям "дикої й некерованої глобалізації".

"Вона підвищує свій рейтинг, граючи в Трампа", - говорить професор Шилдс.

Але й тут межі розмиті: ліві партії виступають на тому ж полі, граючи на невдоволенні виборців істеблішментом і глобалізацією.

Її друзі в Європі

Вона відрізняється від інших французьких правих тим, з якими європейськими політиками підтримує зв'язки.

"Національний фронт" тісно пов'язаний із голландською Партією свободи, австрійською Партією свободи, бельгійською партією "Фламандський інтерес", "Альтернативою для Німеччини" й італійською "Лігою Півночі".

Усі вони входять у Європарламенті до групи "Європа націй і свободи", що складається із правих популістських, і ультраправих партій.

Герт Вілдерс, лідер голландської Партії свободи, хоче заборонити Коран, бо вважає його зміст екстремістським.

Лідер італійської "Ліги Півночі" Маттео Салвін відомий тим, що хвалив фашистського лідера Беніто Муссоліні.

Подібні погляди вельми небезпечні для партій правого крила, тому багато правоцентристських партій відмовляються формувати коаліції із ультраправими.