 | | | | | | | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
100 тисяч українців постраждали від работоргівлі | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Проблема нелегальної міграції та торгівлі живим товаром стає дедалі актуальнішою для країн Західного світу і для України, яка за останні роки стала одним з головних центрів транзиту та постачання живого товару. Про те як ефективніше протидіяти цьому явищу йшлося на міжнародній конференції у Хайфі, проведеної за сприяння ООН, МОМ, ОБСЄ та МЗС Ізраїлю. Як констатували у своїх доповідях учасники хайфської конференції – представники неурядових організацій, юристи та можновладці з 18 країн світу - грошовий обіг торгівлі живим товаром посідає третє місце у світі після незаконної торгівлі зброєю та наркотиками і становить 8 – 10 мільярдів доларів на рік. У невеликому за територією Ізраїлі проблема трудової та сексуальної експлуатації сягнула величезних масштабів. За даними правозахисних організацій, щороку до тисячі жінок нелегально потрапляють до Ізраїлю, де стають заручницями незаконної секс-індустрії. Як зазначила в інтерв’ю Бі-Бі-Сі координатор з протидії торгівлі людьми при хайфському правозахисному центрі «Жінка-жінці» Ріта Хайкіна, більшість із жертв сучасної работоргівлі в Ізраїлі – громадянки України:
"На першому місці у нас українські жінки. Оскільки ввезення було масивним. Їх було тут дуже багато та й зараз залишається найбільша кількість. Я зараз перебуваю на контакті з 8-а такими жінками». Якщо декілька років тому головним стимулом трудової міграції було безробіття, то сьогодні фахівці наголошують на дуже низьких заробітках, які не дозволяють перетнути межу бідності. А це змушує багатьох йти на ризики, пов’язані із виїздом на заробітки закордон, яке може обернутися трудовим рабством.
Загальну картину щодо того, скільки українців стають жертвами работоргівлі протягом року, з’ясувати складно. Згідно з офіційними даними, українські правоохоронці виявили торік 322 випадки продажу людей у рабство, а за останні 18 років жертвами работоргівлі, за оцінками міжнародних організацій, стали понад 100 тисяч українців. Та загальна тенденція останніх місяців свідчить про певне зменшення кількості постраждалих в Україні. Ольга Швед з Міжнародного фонду боротьби з торгівлею дітьми схильна пов’язувати зміни із посиленням критеріїв оформлення візових документів: "Я не думаю, що зараз іншим країнам варто боятися збільшення міграції з України. Настільки важко стало отримувати візу, що ті люди, які навіть мали колись візи і вже побували закордоном, отримують зараз відмову. Країни Шенгену настільки бояться тепер наших мігрантів, що перша перепона - це візова система".
Першим помітне послаблення відтоку трудових мігрантів, а відтак й потенційних жертв работоргівлі, відчули у Західному регіоні, розповідає керівник проектів львівського центру «Жіночі перспективи» Ірина Трохим. Проте й зараз, за словами експерта, на Заході України залишається велика кількість постраждалих осіб, які потребують соціальної та психологічної допомоги: "Жертв торгівлі людьми ми маємо менше через те, що люди, які виїхали при першій хвилі еміграції, вони вже повернулися в Україну і пройшли процес реабілітації. Тому жертв ми маємо менше на Західній Україні. Але велика кампанія ведеться зараз із виявлення жертв. Ми працюємо по селах, з сільськими головами, секретарями, дільничними інспекторами, щоби збільшити кількість ідентифікованих жертв. Це тяжкий процес. Як правило це люди замкнуті, які мають психологічні травми". Втім, як зауважує Ріта Хайкіна, нерідко жертви торгівлі людьми самі не бажають визначати свій статус й отримувати допомогу, побоюючись суспільного осуду: «Питання в тому наскільки потерпіла готова оголосити себе жертвою торгівлі, оскільки для суспільства це не жертва торгівлі людьми, а проститутка. Мовляв, хто просив її туди їхати? Засудження є дуже сильним».
Позитивною зміною у суспільних настроях фахівці вважають зростання загальної поінформованості українців про існування проблеми. Одначе, як свідчать дослідження, оцінка актуальності проблеми залежить, передусім, від особистого кола спілкування. Іншими словами, українці часто сприймають проблему сучасної работоргівлі як чуже горе. Та незважаючи на певне зменшення кількості постраждалих, за умов поглиблення економічної кризи жертв торгівлі людьми може знову побільшати, прогнозує заступниця координатора програм з протидії торгівлі людьми при українській філії Міжнародній організації з міграції Оксана Горбунова. Саме тому, наголошує експерт, державні та правоохоронні органи України мають поглиблювати контакти із закордонними колегами: "Ми говоримо про глобальну проблему, яка потребує такого ж глобального підходу і співпраця України та Ізраїлю дає нам гарний приклад. Для України проблема полягає в тому, що не будучи членом ЄС, нам необхідно налагоджувати співпрацю з конкретними країнами. Наші правоохоронці на відміну від, приміром, чеських не мають можливості, одержавши сигнал про злочин негайно реагувати і виїжджати до тої чи іншої країни. Злочинний світ швидко адаптується, тоді як правоохоронці обмежені у своїх діях" Загалом учасники конференції пристають на необхідності розширення спільних пошуків ефективніших методів протидії торгівлі людьми. Українські представники, зі свого боку підкреслюють, що проблема є глобальною й не може бути подоланою на рівні однієї лише України. Тому запорукою ефективнішої боротьби із цим явищем є налагодження тісної міжнародної співпраці. | Також на цю тему  Трудова еміграція з України до Чехії сягнула 100 тис.02 червня 2009 | КУЛЬТУРА I CУСПІЛЬСТВО | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
На першому місці у нас українські жінки. Оскільки ввезення було масивним. Їх було тут дуже багато та й зараз залишається найбільша кількість. Я зараз перебуваю на контакті з 8-а такими жінками.
