Фільм знімався переважно в Україні

Автори кінопроекту – телеканал “Россия” та компанія “Централ Партнершип” повідомляють, що за перший вік-енд фільм подивилися півтора мільйона людей.

І як розповідає Роман Лебедь, як виглядає критика фільму в українських засобах інформації додала ажіотажу навколо суперечливої стрічки.

Кінокритики зауважують на масштабності стрічки, яку створювали три роки і в якій задіяно понад тисячу акторів, а постановкою батальних сцен займалися голлівудські фахівці, на її видовищності та спецефектах...

Зйомки відбувалися переважно в Україні – в Хотині, Кам’янці-Подільському, Криму, Києві, а також у Варшаві. На зйомки фільму витратили півмільярда російських рублів.

Особливі овації викликала акторська гра, а надто – Богдана Ступки, який зіграв Бульбу, а також Владіміра Вдовиченкова та Міхаіла Боярського.

В Україні обурені 'царем'

Друга редакція Гоголя була ідеологічно правлена, я не знаю чи варто втягувати нас у кон'юнктуру середини 19 століття. Політолог О.Кривдик

Але чи не найбільше дискусій в Україні народило питання про те, який текст ліг в основу екранізації. Оглядачі стверджують, що перше видання “Тараса Бульби” від 1835 року та друге, яке побачило світ на 7 років пізніше, мали суттєві відмінності.

За словами істориків, пізніша версія була цензурованою, і сам Гоголь виступав проти неї, але протести – чи то через проблеми зі здоров’ям письменника, чи через 20 тисяч рублів від царя – не стали публічними.

Режисер картини – Володимир Бортко, який має українське походження, взяв за основу саме пізніший текст, де згадується «цар».

Гоголь, і в тому числі й ми за ним, повторюємо одну просту думку – ми єдиний народ. Режисер Бортко

В Україні таким кроком обурені. Дослідники кажуть, що в «Козацькій Землі», як називав Україну в єдиному вцілілому своєму листі Гоголь, не прокльовувався жоден цар – Київська Русь була княжою, але не царською державою.

І землю козаків, яку у фільмі всі називають «русской», в українських субтитрах називають саме «руською». На такому варіанті наполягає й Богдан Ступка:

«Це українська історія, звісно, а де ж Січ була? Це була Київська Русь. Тож історія руська – з м’яким знаком.»

У Росії фільм назвали патріотичним

Втім, в Росії, здебільшого, фільм оцінюють як високопатріотичний твір, наполягаючи, що Гоголь був російським класиком.

У своїх інтерв’ю режисер Володимир Бортко підтверджує подібні настрої:

«Гоголь, і в тому числі й ми за ним, повторюємо одну просту думку – ми єдиний народ. Тим паче, що на території сучасної України вже було кілька держав – Велике Князівство Литовське 100 років, потім сто років була Річ Посполита. Попри це, там завжди жили наші люди, тобто ми з вами.»

Це спроба показати, що росіяни і українці – це один народ, народ, умовно кажучи, незахідний, який протиставляє себе Заходу. О.Кривдик про фільм

Також російські оглядачі наполягають на неабиякій своєчасності екранізації. Натомість, в Україні є версія, що «Тарас Бульба» із антизахідним настроєм є лише відповіддю на польські фільми «Вогнем і мечем» та «Катинь», які «підпсували» імперську ідею Росії.

У відповідь лунають запитання, чи мають право існувати закиди до російської версії стрічки, якщо Україна, яка теж «претендує» на Гоголя, досі не спромоглася зняти свій варіант хоча б подібної мистецької якості.

Кінокритик Сергій Тримбач: «От я днями говорив з Віктором Гресем – режисером, який вже, мабуть, 20 літ плекає мрію зробити цей фільм і, власне, написав блискучий сценарій. Але все це так і залишилося на тій точці... Так от Гресь мені сказав, що, звичайно, Україна не потягне одна, і тому йдеться про коопродукцію.»

Але, як зазначив письменник Андрій Кокотюха, Гоголь за життя розставив безліч пасток, в які послідовники потраплятимуть ще довго після його смерті – актори-росіяни, хай навіть з оселедцями, хай навіть при тому, що книга написана російською мовою – не момжуть так вдало передати дух українського козацтва, як це, приміром, зробив Богдан Ступка. Зробити це, на думку письменника, може лише власне українська екранізація твору.

Остап Кривдик в інтерв'ю Бі-Бі-Сі

Політолог і громадський активіст Остап Кривдик, автор низки критичних відгуків про фільм розповів Бі-Бі-Сі про свої претензії до фільму.

О.Кривдик: На мою думку, фільм “Тарас Бульба” – це дискурсивне рейдерство, це спроба показати, що росіяни і українці – це один народ, народ, умовно кажучи, незахідний, який протиставляє себе Заходу. Якщо точніше, українці – це такий собі західний підвид росіян, трохи веселіший, може, вільніший, стрибучіший, співучіший, але це все-таки росіяни. Це основна думка фільму.

Бі-Бі-Сі: А щодо самого фільму, як він зроблений, як грають актори, у вас є до цього претензії?

О.Кривдик: Тоталітарні режими завжди робили дуже якісну пропаганду. Як не є кінокритиком. Як глядач – фільм знятий класно.

Бі-Бі-Сі: Чи чули ви позитивні відгуки щодо змісту?

О.Кривдик: Як на мене, по оцінці “Тараса Бульби” в українській пресі можна побачити, яка преса є дискурсивно ближчою до російської позиції. Скажімо, була досить позитивна рецензія в газеті “Сегодня”, де тільки критично поставилися до ролі Боярського. Була велика рецензія у “Комсомольській правді в Україні”. Це найбільші газети в Україні. Телеканал Інтер масово включився в промоцію цього фільму. Можна сказати, що позитивна позиція щодо нього, не критична, а саме пропагандистська присутня в Україні дуже сильно. Звичайно, є позитивні відгуки, їх дуже багато з російського культурного середовища. Здебільшого українці якщо і реагують позитивно, то говорять, що добре, що козацьку тему підняли, кон'юнктура минеться, тема залишиться, але я не погоджуюся з такою позицією. Є певні нюанси. Скажімо, музика у фільмі є недостатньою. Але акторська гра, наприклад, Богдана Ступки чи Ади Роговцевої – поза критикою.

Бі-Бі-Сі: Йдеться про екранізацію Гоголя, чи не справедливо те, що за твором “Тарас Бульба” Гоголя знятий саме такий фільм?

О.Кривдик: Гоголь жив у певному історичному контексті, і тягнути цей історичний контекст Російської імперії зараз сюди, як ми знаємо, друга редакція Гоголя була ідеологічно правлена, я не знаю чи варто втягувати нас у кон'юнктуру середини 19 століття.

Бі-Бі-Сі: Ви дійсно дотримуєтеся думки, що більшість людей мають спрощене уявлення про історію - те, що вони побачили в кіно, так вона їм і уявляється? Ви вважаєте, що цей фільм матиме визначальний вплив на уявлення українців про свою історію?

О.Кривдик: Фільм закладає емоційне сприйняття – хто наші, а хто не наші. Від емоції кожна людина вибудовує собі логічне обгрунтування, і саме в цій емоції, у цьому підсвідомому і закладена родзинка фільму. Я вважаю, що емоційно цей фільм здатен впливати на людей, хоча мої друзі, які відвідували кіносеанси, казали, що публіка реагувала в Києві дуже по-різному на російські патріотичні фрази. Тому, мабуть, не все так однозначно.

Бі-Бі-Сі: Але ж цілком зрозуміло, що якщо фільм російський, то уявлення про те, хто такі наші і не наші, у ньому передбачувані. Можливо, Україні варто знімати свої фільми і створювати свої уявлення про історію?

О.Кривдик: Тяжко заперечити це. Очевидно, це було б найкращим балансом. З іншого боку, все-таки необхідно розставляти пріоритети, відповідно до яких люди будуть оцінювати ці фільми, критичніше їх дивитися. А не просто сприймати все на віру і брати з екрану те, що дають.