Наталія Писанська, для Бі-Бі-Сі, Берлін

Проблеми з вживанням німецько-англійського суржику має передовсім старше покоління німців. Багато з них не розуміють, що таке „Doku Soap“ або „Kaffe to go“, „Service Point“ і „Live Show“? Для молоді ці словосполучення зрозумілі, оскільки „денгліш“ – це частка їхнього життя, де, приміром, мобільний телефон називається англійським словом „handy“, а його нові моделі – просто „cool“, що означає класні. Деякі політики протестують проти такого засмічення мови, й оголосили боротьбу з „мовним брудом“, висунувши пропозицію - записати до 22-ї статті Конституції: „Мова Федеративної Республіки Німеччина – німецька.“ У цій статті Основного закону вже затверджений, приміром, колір прапора ФРН: чорний, червоний і золотий.

Суперечності розпочалися тоді, як канцлер Німеччини Ангела Меркель відхилила цю пропозицію, що надихнуло опонентів на дискусії. Вони, зокрема, глузливо нагадали про прискіпливість німців навіть у разі, коли йдеться про найзрозуміліші речі. Як, приміром, і те, що в Німеччині офіційною мовою є німецька. Ганс Вальтер Хюттер, президент фонду „Дім історії“, розуміє, чому розгорнулася така дискусія. Страх перед засміченням мови, стверджує він, існував завжди. Особливо цим переймалися представники старшого покоління, які не розуміють молодь, котра винаходить власні форми мовного вираження. Ганс Вальтер Хюттер є противником внесення змін до Конституції про те, що державною мовою Федеративної Республіки є німецька. Він каже:

„Ми вважаємо, що німецька мова - більш, ніж лише здатна до виживання. Їй не потрібен захист Основного закону. Німецька мова – це мова відомств у нашій країні, і вона нею залишиться. Тому я вважаю, що нам не потрібно перейматися проблемою мови з її усіма розвитками, котрі відбуваються нині.“

Прихильники ідеї посилаються на те, що у 17 з 27 країн Європейського союзу відповідний запис про державну мову є у їхніх Конституціях. Вони дивуються, що лише в Німеччині щодо цього розгорнулися дискусії. Зрештою вони звернулися до визначного майстра німецької мови, літературного критика Марселя Райха-Раницького, котрий порадив не зважати на модні течії у мові, а попіклуватися про те, щоб у школах викладали „правильну» німецьку, беручи за основу новели та поезії. І жодної жовтої преси! Приміром, газету „Більд“, на його думку, потрібно викреслити з учбового процесу.

Чи можна порівняти ситуацію із засміченням мови у Німеччині та Україні? Адже в Україні, коли йдеться про українську мову, то передовсім – про вплив на неї російської. З усіма наслідками, що звідси випливають. Можливо, українську слід захищати не лише від русизмів, а й від англіцизмів, які їй загрожують не менше? Письменник Юрій Андрухович, котрий вільно володіє німецькою, і знається на мовній ситуації в обох країнах, вважає, що німецька знаходиться у значно стабільнішому стані, ніж українська. Він зауважує:

„Я вбачаю тут певну рису, притаманну німцям, котрі звикли мислити дуже заздалегіть, категоріями майбутнього. У нас така риса менталітету взагалі відсутня. Так, мабуть, коли німецькі захисники мови думають про майбутнє, то вони вбачають у ньому перспективу співіснування з англійською мовою усього західного світу. Безперечно, фахівці та мовознавці спостерігають за такими процесами повзучої англіцизації німецької мови, за появою цілих форм, зворотів, приміром, „Ich bin happy!“, „Das war cool!“. З другог боку, не існує цілковитої мовної чистоти. Мова – це живий організм. Живі організми, серед іншого, схильні до забруднення. Назвімо це позитивнішим словом - до запозичень. Щодо української, то у нас набагато складніша ситуація у тому сенсі, що у нас постійно під знаком запитання - сфери застосування української мови. Тобто у німецькому житті немає жодної сфери, яка б обійшлася без німецької мови. В Україні є галузі, як, приміром, спорт чи світ модельєрів, або світ глянцевої преси, котрі є винятково російськомовними. Кожен пересічний громадянин дивиться у своєму «телеящику» таке, звідки українська мова витіснена або її там ніколи не було.“

"Юрій Андрухович вважає також, що в Україні існує певний імунітет проти англіцизмів. Тобто не існує загрози, що українці почнуть масово розмовляти англійською мовою, забуваючи рідну. Тому можна також сподіватися, що українцям вдасться уникнути появи „укралійської“ - тобто суржика двох мов, з котрим уже бореться Німеччина.