Богдан Цюпин Бі-Бі-Сі, Лондон

	Степан Бандера

В українській історії є кілька постатей, згадка про яких викликає серед українців потужні емоції. Степан Бандера - одне з таких імен.

Слухайте аудіо програму тут:

Через сто років після його народження ім’я Бандера може викликати і протилежні емоції та суперечливі оцінки його ролі.

Але навіть з різними оцінками його методів Степан Бандера для усіх сучасних поколінь залишається також символом українського націоналізму та боротьби за незалежність.

Степан Бандера, який народився 1 січня 1909 року в теперішній Івано-Франківській області, походить з родини греко-католицького священика, що досить типово для представника української інтелігенції в Галичині.

Ще студентом агрономії Львівської політехніки 1929 року вступив до новоствореної тоді Організації Українських Націоналістів, а вже чотирма роками згодом став керівником ОУН в Галичині.

	Відзначення роковин з дня народження Бандери у Івано-Франківську

Якою була причина його стрімкого політичного зростання?

Український історик у Канаді Орест Субтельний зауважує, що радикальні ідеї Бандери приваблювали молодь, яка становила основу тодішньої ОУН.

У той час, як для прихильників Степан Бандера це символ безкомпромісного борця, критики зосереджуються на тому, що ОУН під його проводом стала організацією, яка взяла на озброєння терористичні методи.

Проте чи не найбільшою і досі триваючою дискусією стосовно нього є суперечка про те чи був Бандера та його організація союзниками нацистської Німеччини.

Історик Чіп Рілей – старший дослідник асоціації політичних досліджень у Бостоні – США важе, що історики Голокосту вважали Бандеру фашистським лідером.

	Агент КҐБ Богдан Сташинський

На закиди про застосування збройних методів боротьби, як ветерани ОУН так і менш заангажовані джерела вказують, що у тогочасних умовах насильство було інструментом фактично усіх сторін і зокрема польської держави.

І фактично незаперечною є саме етнічна – національна основа ідеології ОУН, для якої йшлося про визволення українського народу, поневоленого іншими та виборювання йому права на національну державу.

На Західній Україні під владою Польщі головним ворогом була польська державна система, яка за твердженнями багатьох українців утискала їх саме за національною ознакою.

Однією з найвідоміших терористичних акцій ОУН є убивство 1934 міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацього, який особисто керував операціями так званої пацифікації українського населення.

	Відкриття монументу Степану Бандері на його батьківщині у Івано-Франківську

В масштабних операціях проти селян застосували підрозділи поліції, військової кавалерії в той час як, українських депутатів польського сейму тримали під домашніми арештами.

За причетність до організації убивства Пєрацького Бандера спочатку був засуджений польським судом до страти, а потім до довічного ув’язнення.
В час, коли Західна Україна була під контролем Польщі, Східна - була частиною Радянського союзу тому ОУН також вважав ворогом українського народу – Москву.

У відповідь на політику Голодомору 1933-го року від кулі бойовика ОУН загинув секретар радянського консульства у Львові Алєксєй Маїлов.
Британський дослідник української історії та політики Ендрю Вілсон твердить, що факти підтверджують, що вагомі елементи в українському націоналістичному русі вважали Німеччину ситуативною союзницею українців, оскільки вона розгромила Польщу і воювала проти іншого ворога – комуністичної Москви.

	Відкриття монументу Бандері у Львові

Бандерівці стверджують, що мінімальні сподівання на можливе союзництво розвіялися після того, як виявилася сутність нацистського режиму.
Коли нацистська армія відкинула Радянський Союз з Галичини Степан Бандера, на той час звільнений з польської в’язниці та його соратники, проголосили у Львові 30 червня 1941 року незалежну українську державу.

Німці майже негайно заарештували членів проголошеного уряду і Бандера також опинився тепер уже в німецькому ув’язненні, зокрема у таборі Заксенхаузен, де просидів до 1944-го року.

Американський дослідник Чіп Рілей вважає, що німецькі репресії проти ОУН та ув’язнення Бандери не спростовують співпраці з Німеччиною.
Думка цього американця – співзвучна з основними положенням радянської а тепер російської історіографії, яка завжди наполягала на абсолютному колабораціонізмі ОУН УПА з Нацистської Німеччиною.

	Похорон Степана Бандери у Мюнхені (Фото з архіву Союзу українців Британії)

Але таким однозначним оцінкам не допомагають наприклад факти про загибель кількох членів родини Степана Бандери у німецьких концентраційних таборах.

Радянські дослідники також намагалися не згадувати про кампанію гестапо проти активістів ОУН.

Мар’ян Гайва – з покоління сучасників Степана Бандери. Він - ветеран УПА, який після Другої світової служив у Британській армії і тепер живе у Лондоні - спілкувався зі Степаном Бандерою саме в Британії. Мар’ян Гайва каже, що Бандера ніколи не мав ілюзій щодо Німеччини.

1938 року стрийський журнал українців "Світ" вмістив статтю, що Україні уготована роль колонії, а статтю підписав також Бандера.

	Сорочка з плямами крові у якій був вбитим Степан Бандера (Фото з музею Союзу українців Британії)

Історик Орест Субтельний не вдається до оцінки не відомих нам думок, чи настроїв Степана Бандери і його соратників стосовно Німеччини, але подає те, що він називає фактами.

Степан Бандера вцілів у польських в’язницях і пережив німецький концентраційний табір, але загинув від рук КГБ у жовтні 1959 року.
Агент Богдан Сташинський підстеріг Бандеру біля його помешкання у Мюнхені.

Він використовував спеціально сконструйовану КГБ зброю, що вистрелювала з двох цівок потужну отруту – випари синильної кислоти. Агент Сташинський за вбивство отримав радянську державну нагороду – орден червоного прапора з рук керівника КГБ Олександра Шелепіна.

Чому Радянський Союз – на той час супердержава з ядерною зброєю взяла на себе клопіт вбивати емігрантського діяча?

	Кабінет Степана Бандери відтворений з оригінальних експонатів у Музеї визвольних змагань українського народу у Лондоні.

Мар’ян Гайва у 50-х роках очолював СУБ – найбільшу українську організацію в цій країні. Він вважає, що Нікіта Хрущов мав підстави для особистого зла на Бандеру. Зокрема після відвідин 1956-гороку Великобританії.

І це було не перше та ймовірно не останнє вбивство Кремля за кордоном. Колишній полковник КГБ, який перекинувся на захід Олег Гордієвський з особистого досвіду служби в КГБ стверджує, що наказ про операцію убивства за кордоном могли схвалювати лише на найвищому рівні – за участі тодішнього радянського керівника Нікіти Хрущова.

Убивши Бандеру КГБ убило ідеологічного ворога, ім’я якого стало символом не лише українського антирадянського руху у вигнанні, але й для литовського, естонського та низки інших. Мар’ян Гайва каже, що удар для українського руху був величезний і заміни Бандері ОУН так ніколи і не знайшла.

	Похоронна процесія у Мюнхені (Фото з архіву Союзу українців Британії)

Українська радянська енциклопедія видання 77-го 85-го року в одинадцяти томах на літеру ’Б’ імені Степана Бандери не подає. Є Соломон Бандаранаїке з Колумбії, італієць Мате Банделло і низка інших, але Бандери – немає.

Те, що ключове джерело інформації радянської України замовчувало одну з найвідоміших постатей історії Другої світової війни – факт показовий.

Але, те, що було пропущене в енциклопедії, всупереч справжнім намірам надолужила комуністична пропаганда – фактично кожен українець, навіть у радянські часи колись чув ім’я Степан Бандера у різний час з різними оцінками.

Саме це може бути одним з пояснень чому у програмі Великі Українці одного з провідних українських телеканалів ім’я Степана Бандери опинилося на чільних місцях у списку найвизначніших на думку аудиторії.

Згодом результати голосування були предметом запеклих дискусій з деякими твердженнями, що саме ім’я Степана Бандера мало бути на першому місці. Через сто років після його народження багато навіть тих, хто не знає історії ОУН мають свою думку і готові вести запальні дискусії щодо Степана Бандери.