Дмитро Шульга місто Кіровоград

Книга року Бі-Бі-Сі 2008: дискусії й читацькі рецензії

Говорять, що майстерний режисер може поставити навіть телефонний довідник. А от одній вітчизняній авторці вдалося з матеріалів глянцевого журналу зробити роман.

Адже коли читаєш книгу “Пів’яблука” львів’янки Галини Вдовиченко, постійно виникає враження, що перед тобою якась компіляція зі статей жіночого глянцевого журналу, нанизаних на простенький сюжет, аби все це хоча б формально нагадувало прозовий твір.

Так по ходу дії авторка описує, наприклад, метод контролю за вагою у відповідності до місячного циклу чи які фізичні навантаження, корисні при гіпотиреозі. Зокрема, через конкретні життєві ситуації показано, яким чином можна віднадити чоловіка від гри у казино або чим можуть бути корисні навіть для заможних панянок закупи на секонд-хенді.

Зрештою, усі чотири головні героїні ніби зійшли зі сторінок глянцевого часопису. Редакторка журналу, дизайнерка, телеведуча і коректорка – своєрідне розчетвертоване альтер-его авторки – нехай вже не дуже молоді, але позірно успішні. Проте все одно усім їм ще чогось для повного щастя не вистачає. І саме емпірично-експериментальними пошуками того самого “чогось” кожна з них протягом книги й займатиметься.

Хтось започаткує новий видавничий проект і сяде за написання давно планованої книги, хтось знайде нове кохання, а у когось з новою силою спалахне колишня пристрасть, у когось народиться довгоочікувана дитина. І якщо вони вважатимуть, що все це через загадкове яблуко нібито роботи Пінзеля – то тут також не без глянцевості: Пінзель нині модний.

Тільки шкода, що авторка занадто зациклюється на зовнішньому і показному, часто ігноруючи щось глибинне. От, скажімо, одяг і зовнішній вигляд персонажів виписаний набагато прискіпливіше й повніше, ніж їхні внутрішні переживання. Начебто і з любов’ю Галина Вдовиченко ставиться до своїх героїнь, але у книзі відверто багато речей і “брендів”, але мало людини.

Тільки у чому “Пів’яблукові” не відмовиш – це у точному маркетинговому розрахунку на цільову аудиторію – жінок середнього віку і середнього класу, котрі вже можуть собі дозволити жити достатньо розкішно, але ще не можуть собі дозволити не читати.