Ірена Таранюк Бі-Бі-Сі, Київ

Відтоді вона стала найавторитетнішим шевченкознавцем серед англійських дослідників, а в день народження поета радить українцям забути про його іронічність, знаковість, пророчість – відкинути політику – і просто навмання відкрити їхні Кобзарі, які є в кожній українській хаті, за спостереженням Віри Річ, і читати, вбирати в себе поезію. А чи важко їй було перекладати Шевченка англійською?

Віра Річ: «Так, тому що він такий - нібито простий. Дуже легко перекладати щось складне, бо знаєш чого сподіватися, налаштовуєшся на труднощі. А Шевченко видається простим, але це все дуже оманливо. Він використовує певні вирази, які повторюються і в межах одного вірша - і в багатьох віршах. Один із напрямків, у якому я зараз працюю над перекладами Шевченка, - це і є ота координація якогось повторюваного рядочка, вислову через цілу його творчість.

	Віра Річ почала перекладати Шевченка ще студенткою

Звісно, це своєрідний фольклорний прийом - навіть не фольклорний: це використовував ще Гомер. Його творчість - не проста, в цьому проблема: люди вважають, що він простий, але насправді вони не усвідомлюють його складності. Ранні дослідники Шевченка занесли його до категорії "селянського поета" - і не дивляться на всю повноту, всю його глибину. Таке саме сталося з Робертом Бернсом. За окресленням "поет села і фольклору" не бачать головного».

Бі-Бі-Сі: І як оте головне – суто українське - передати англійською? Віра Річ каже, що слово Кума, яке просто не має відповідника в англомовному світі – щоб не морочити головну читачам довжелезними розтлумаченнями – вона передала як аунті – тітка. Таких прикладів – безліч:

Віра Річ: «Одна така проблема була, як перекласти з поеми Причинна те, що русалки залоскотали. В англійській є ідіома "залоскотати до смерті", але це означає страшенно розсмішити. Довелося пошукати, чи існувало коли-небудь у нашій мові поняття "залоскотати" насмерть і чи для цього є фольклорна база. Не знайшла - тому переклала як насмерть залоскотали.

	Віра Річ

Є ще така цікава річ, яку в минулих перекладах випущено з уваги. "Широкополі" в Заповіті. Таке враження, що всі наче змовившись вирішили, що це просто означає "широкі" - широке поле - а я думаю, що це не так: це від поли козацького жупана. Тож коли я це усвідомила, то вжила інше слово wideskirted замість broad. А згодом усвідомила, що у Шекспіра в першому акті Короля Ліра є згадка про "широкополі луки". Ніхто інший цього не помітив».

Бі-Бі-Сі: На запитання, чи повертається вона до своїх ранніх перекладів з Шевченка, Віра Річ відповіла, що готуючи до друку повне англійськомовне видання Кобзаря, переглядає перекладене раніше – тому що більше знає про історію, культуру, фольклор українців, а подекуди тому, що змінилися часи:

Віра Річ: «Раптом спаде на думку краще слово, вдаліша рима. Часто слова змінюють значення. В поемі Кавказ є згадка про іспанців, які продають чорних рабів. Шевченко використав слово негри. 50 років тому слово негр в англійській мові було позитивним, або нейтральним окресленням, а слово "чорні" було зневажливим. Тепер все помінялося - до навпаки! Я не зовсім певна, чи мені варто щось міняти, бо в Кавказі ідеться про режим утисків - і мабуть, варто зберегти оригінальну версію».

Велика проблема виникла зі словом "gay". Воно вже не означає веселий - а гомосексуальний. Початково це був акронім від "good as you" - такий же як і ви. Як людина, що підтримує правозахисні рухи, я проти утисків прав геїв - але навіщо вони монополізували слово gay? Йому дуже складно знайти заміну - а ще й таку, яка б добре з чимось римувалася».

Ранні дослідники Шевченка занесли його до категорії 'селянського поета' - і не дивляться на всю повноту, всю його глибину. Таке саме сталося з Робертом Бернсом. За окресленням 'поет села і фольклору' не бачать головного. Віра Річ

Бі-Бі-Сі: Порівнюючи Шевченка з подібними за статусом місцевими «народними поетами» Вільямом Шекспіром чи Робертом Бернсом, Віра Річ висловила думку, що окреслення «пророк» чи «національний скарб» здатне спотворити сприйняття власне поезії, а томики Кобзаря в українських оселях припадають пилом, хоча й посідають шанобливе місце на книжкових полицях.

Віра Річ: Я б, мабуть, заборонила читати Шевченка дітям віком до 10-12 років. Коли я бачу, як на Шевченківських концертах на сцену виходить малеча і починає шепеляво читати "Мені однаково", чи "Заповіт" - ну звідки вони можуть знати, про що мова!

Дивно, але до певної міри мені шкода, що радянська влада не заборонила Шевченка - отоді його б читали і знали! Це як у старому анекдоті, про росіянина, який переписував від руки «Війну і мир» - і на запитання, що ви робите, Іване Івановичу, відповів: «Це я для сина, щоб він подумав: самвидав».