|
Про феноменальний успіх Посольства божого в Україні | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Православна церква в Україні стривожена швидким зростанням популярності так званих нетрадиційних церков. Одну з них, під назвою Посольство Боже, 12 років тому заснував чоловік, який приїхав з Нігерії. Прихожанами цієї церкви зараз є тисячі людей, і Посольство Боже планує побудувати приміщення нової церкви в Києві - це коштуватиме багато мільйонів доларів. Українська православна церква твердить, що суть діяльності Посольства Божого - то промивання мізків, і що ті, хто керують тією церквою, цікавляться більше владою, ніж релігією. Але Посольство Боже пояснює свою популярність тим, що дбає про людей. Кореспондентка ВВС Хелен Фокс поїхала на відправу до Посольства Божого і ось що вона там почула: "Це просто неймовірне видовище - тисячі людей співають і танцюють. Минулого разу я приходила сюди, щоб послухати поп-концерт. Проте цього разу це приміщення вщент заповнили вірні. На сцені однак - витанцьовує і виспівує хор, танцюристи вимахують різнокольоровими помпонами, інші тримають в руках велетенські прапори". Ця церква вважається однією з тих в Європі, що розвиваються найшвидшими темпами. Щомісяця тут відбувається відправа для приблизно десяти тисяч людей! Крім того, щотижневі служби відправляються в церквах в різних районах країни. Сучасний стиль цієї церкви приваблює молоду аудиторію. Роман Бажок каже, що він був наркоманом, коли один з друзів переконав його прийти до Посольства божого: "Один хлопець молився за мене, і після того я вже ніколи більше не вживав наркотиків. Він порадив: "Скажи: В ім’я Ісуса іди геть від мене!" - і я зробив так, як він сказав, і після того моє життя змінилося". Отець-фундатор Посольства божого - Сей Аделаджа залишив Нігерію, щоб втекти від чорної магії, як він пояснює, і заради навчання в Радянському Союзі. Проте замість того, щоб вчитися комунізму, він сам почав вчити людей релігії. Сандей відправляє службу російською мовою з акцентом - для переважно білої аудиторії. За його словами, за час життя в Україні він часто стикався з ворожнечею. "Чи можете ви собі уявити чорношкірого чоловіка з Африки, у цьому суспільстві? Тут, якщо ви білий, - то вам пощастило, а якщо чорношкірий - відчуєте різницю. Тут мало чорношкірих людей. І навіть православні священики кажуть: Іди грай собі у футбол, або баскетбол, але не вчи нас, як жити". Більшість людей в Україні вважають себе православними. Церкви з золотими банями домінують в ландшафті багатьох великих міст - і у тих церквах традиції не змінювалися століттями. Ранкову службу відправляють священики у довгих пурпурових рясах. Золото старовинних ікон виблискує у світлі свічок, і моляться на колінах жінки з головами, вкритими хустками. Українська православна церква вбачає загрозу у поширенні популярності євангелістського руху - адже нічого подібного раніше у цій країні не бачили. Церква Посольства божого приваблює і людей при владі - деяких політиків, і навіть мера міста. Православна церква називає Посольство боже культом. Говорить речник православної церкви Київського патріархату отець Євстратій Зоря:
"Вони стають схожими на зомбі. Вони повністю віддані їхньому провіднику, і готові виконати будь-які його вказівки. Тих же, хто прагне свободи думки, просто виключають. Там багато екстремізму, і вони намагаються впливати на українську політику. Все це вказує на те, що це - тоталітарна секта". Утім, посольство боже відкидає подібні визначення, і не вважає себе культом - натомість пояснює свій успіх і популярність тим, що охоче йде до людей. У гуртожитку для безпритульних у Києві службу відправляють щотижня - тут також забезпечують людей гарячою їжею та дахом над головою. Цей гуртожиток створили для тих, хто відчуває, що суспільство від них відмовилося. Розповідає Олександр Скрипін - перед тим як потрапити сюди, він працював на мафію, грабуючи банки. "Знаєте, перед тим, як я прийшов до Бога, я був досить таки заможною людиною. У мене були квартири, машини, і грошей досхочу. Проте це не рятувало мене від того, щоб валятися п’яним у під’їзді біля смітника, чи ж жити в притонах та борделях. Після того ж як я прийшов до Бога, я відчув, що я живу справжнім життям". Багатьом людям тут знайоме почуття відчуження, яке вони пережили після розвалу Радянського Союзу. Вони зіткнулися з бідністю, безробіттям, і держава вже була не здатна дбати про усіх. Тому можливо, популярність цієї церкви ґрунтується на тому, що вона надає відчуття спільноти, якого людям бракує після розвалу комунізму. | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||