Марта Шокало Бі-Бі-Сі, Київ

Тим часом деякі читачі в Україні виступають проти засилля російськомовного чтива. Серед них і організатори акції "Не будь байдужим" або "За право читати українською".

У центрі Києва вони закликали людей викидати глянцеві журнали, які виходять російською.

"Українці, переважно молоді українці, сучасні українці, українці активні і свідомі приносили сучасні, модні і часто навіть дуже цікаві глянцеві журнали, які видаються українською мовою, яких є дуже багато, але яких не існує в україномовному варіанті”, - лідер гурту Тартак Сашко Положинський обмовився, коли розповідав про організовану ним акцію.

Під Український дім насправді зносили і викидали журнали російськомовні. Організаторам акції повезло – у цей день ішов дощ, тому кольорові та модні видання не просто валялися, а ще й мокли.

Хтось приносив старі запаси, а хтось приходив із щойно купленими журналами.

Так люди протестували проти того, що в Україні сотні глянцевих журналів виходять російською мовою, а україномовних майже немає.

Покальчука дратує

Письменник Юрій Покальчук, наприклад, нарахував не більше десятка журналів українською.

“Українською мовою принаймні літературних журналів виходить десь три, ну може чотири. Колись журнал “Єва” виходив українською, гарний був журнал, але зник. Тобто десь якісь журнали з'являються. Загалом їх набереться може з десяток. І це так дратує, дратує, дратує, бо немає політики згори, державної політики, яка би захищала і допомагала пресі не бути тільки одномірною. Але немає нічого – лучче па-рускі”.

Видавці керуються в першу чергу потребами ринку, а в Україні він такий, що українською друкуватися невигідно. Це стосується і газет, і журналів – як спеціалізованих, так і розважальних. Більшість із них розраховані на мешканців міст, де переважно спілкуються російською, пояснила мені заступник української версії жіночого журналу ELLE Мирослава Макаревич.

В Україні ELLE теж виходить російською. Хоча після того, як у травневому номері з’явилося інтерв’ю з дружиною президента Катериною Ющенко у перекладі, їм дозволили друкувати деякі матеріали українською.

Пані Макаревич каже, що зараз у середовищі глянцевих журналів іде мова про поступовий перехід на державну мову, може за кілька років.

"Навіть не будемо пробувати"

Прокоментувати ситуацію із україномовною пресою ми попросили головного редактора “Газети по-українськи” Володимира Рубана. З ним говорила моя колега Ірена Таранюк.

Бі-Бі-Сі:Як ви ставитеся до подібних акцій, коли на вулицях мокнуть стоси російськомовних журналів? Це корисно, це потрібно?

В. Рубан: Практичної користі я від цього не бачу, але проблема є, і про неї треба говорити. Якщо ці люди не бачили іншого способу, щоб їх почули, хай буде хоч так.

Бі-Бі-Сі:В чому полягає проблема україномовних видань?

В. Рубан: Проблема україномовних видань, зокрема газет, полягає в тому, що коли ти виходиш на ринок, то ти відразу розумієш, що зможеш працювати тільки з половиною українського ринку. Тому що ніхто в Донецьку, Луганську, Харкові чи Сімферополі не візьме твою газету на реалізацію. Відповідь одна: “У нас на украинском вообще не читают, поэтому мы даже не будем пробовать продавать вашу газету». Видання ж, які виходять російською, одразу можуть працювати з усією територією України, відповідно комерційні шанси в україномовного видання відразу вдвічі менші, ніж у російськомовного.

Бі-Бі-Сі:Тільки це пояснює брак популярності чи брак пропозиції україномовної продукції?

В. Рубан: Проблема також у тому – якщо говорити конкретно про глянцеві журнали - велика частина їхнього доходу від реклами, а рішення про розміщення реклами, по-перше, приймають на 99% люди – російськомовні, люди російської культури. По-друге, треба так само мати на увазі, що на сьогоднішній день мовою заможних людей в Україні, мовою успіху в Україні, мовою бізнесу в Україні є російська мова. Ці два фактори визначають, з моєї точки зору, те, що домінують російськомовні глянцеві журнали.

Бі-Бі-Сі:В чому ви бачите вихід із цієї ситуації? Письменник Юрій Покальчук, наприклад, каже, що держава не достатньо допомагає. Якою може бути роль держави?

В. Рубан: Мені здається, що це дуже м’яка формула "не достатньо допомагає". Держава абсолютно не допомагає україномовним ЗМІ. Відповідно вона фактично допомагає і сприяє розвитку російськомовних. Як на мене, буде цілком коректно з боку держави зобов’язати будь-який загальнодержавний засіб масової інформації не менше половини свого накладу друкувати українською мовою – не має значення, чи це газета, чи глянцевий журнал, чи якесь інше видання. Якщо б держава вчинила так, тоді можна було б сказати, що вона встановила рівні правила гри для україномовної продукції і російськомовної.

Бі-Бі-Сі: Що ви як людина, причетна до видання україномовної газети можете зробити для того, щоб змінити ситуацію?

В. Рубан: Ми повинні робити більш якісний, більш сучасний продукт, тому що той самий "Океан Ельзи" або "ВВ" - вони україномовні, але вони набагато успішніші від своїх російськомовних колег і навіть від дуже багатьох в Росії, за рахунок таланту, за рахунок якості. Наша справа робити нашу роботу більш талановито і більш якісно, ніж ми робимо сьогодні.