Світлана Пиркало Бі-Бі-Сі, Лондон

Руки тіла міцно стискають великий келих вина. Коли на годиннику за десять одинадцята ночі, бармен б'є у гонг, що сповіщає останню можливість купити алкоголь, тіло збирає себе з підлоги і йде до бару за наступним келихом вина.

Таку картину я спостерігала однієї п'ятниці в лондонському Сіті - районі фінансистів та банкірів, які розслабляються за допомогою спиртного після часто 14-годинних робочих днів.

Проте за схожою схемою напивається молодь по всій Британії. Натовпи хлопців та дівчат переходять від бару до бару, спотикаючись.

Здається, метою відпочинку є випити якомога більше без закуски, аби стати якомога п'янішим чи п'янішою.

Нещодавнє дослідження показало, що кожен третій дорослий чоловік та кожна п'ята жінка ризикують своїм здоров'ям через надмірне вживання алкоголю. П'яні дівчата на вулицях Лондона - частіше видовище, ніж на вулицях Києва.

Останні два дні британські газети повні подробиць резонансної справи зі звинуваченням у згвалтуванні студентки, яка втратила свідомість від надмірного сп'яніння і не пригадує, що погодилася на секс. Суддя визнав чоловіка невинним. Це викликало шквал обурення від правозахисників, які вказують, що за законом 2003 року непритомна або спляча людина не може вважатися такою, що дала згоду. Проте в кожному разі ця справа стала ще одним попередженням жінкам про небезпеку насильства у зв'язку з алкоголем.

В чому ж справа? Чому британці, які насправді п'ють менше за, скажімо, французів, нарікають на такі проблеми з хуліганством та здоров'ям і так прагнуть французької "культури кафе", де відвідувачі насолоджуються смаком напою, а не лише його алкогольним вмістом?

Як каже французька журналістка Ангес Пуар'є, яка живе в ЛОндоні, хоча французи п'ють і більше, але вони це роблять за їжею і цілий тиждень, а не лише на вихідні. "У Франції люди п'ють заради задоволення, але ще й тому, що вони справді їдять у цей час, - каже вона. - Люди не п'ють, аби просто напитися. Не те що ми у Франції не п'ємо, ми насправді пиячимо досить багато, але цього не видно, принаймні на вулиці".

Тим часом дослідники кажуть, що в Британії психологія прийняття алкоголю зовсім інша - вміння пиячити вважається певною ініціацією, особливо серед підлітків. Це означає, що ти вже дорослий. Британці поважають людей, які можуть багато випити, і така ментальність нараховує вже кілька тисяч років, протягом яких на британців нарікали сусіди. Говорить професор досліджень залежності університету Західної Англії Мартін Плант.

Про нас говорять як про купу п'яниць уже дві тисячі років. ВІд часу прибуття римлян історики зауважували, що британці схильні до сильного пияцтва і влаштовують безлад куди частіше, ніж їхні континентальні сусіди. Навіть одна з теорій твердить, що англійці програли битву при Гастінгсі в 1066 році через те, що Вільям завойовник та його норманські солдати провели ніч у пості та молитві, а британці напилися.

І сьогодні британське суспільство постійно спостерігає проблеми, до яких алкоголізм доводить зірок. Славетний колись футболіст клубу Манчестер Юнайтед, легенда футболу Джордж Бест може не пережити цю ніч, як каже його лікар. Бесту кілька років тому пересадили печінку, проте це не спинило його алкогольні вливання. Фото колишньої зірки регулярно фігурувало в таблоїдах із описами його походеньок.

Отже, скасувавши години закриття, встановлені ще під час першої світової війни, відтепер британські закони дозволяють пабам подавати спиртні напої куди довше. Британський уряд вважає, що люди забагато п'ють саме через прагнення випити побільше перед останнім дзвінком. За приблизними підрахунками, із майже двохсот тисяч закладів, яким дозволено торгувати спиртним, близько тисячі пабів, кафе та магазинів у Британії відтепер зможуть продавати алкоголь цілодобово.

Проте є й оптимісти, які вказують, що більшість пабів продовжуватиме роботу лише до дванадцятої ночі, або тільки у випадках, коли по телебаченню триває велика спортивна подія. Пияцтво серед жінок зростає, але серед чоловіків воно трохи зменшилося - на три відсотки за останні п'ять років. Разом із новими законами запроваджено штраф у вісімдесят фунтів для п'яниць, що хуліганять. І історичні паралелі свідчать як на користь скасування обмежень, так і на користь їхнього введення. Проте саме завдяки пристрасті британців до пияцтва з'явилися не лише віскі і сидр, а й такі начебто не-британські напої, як коньяк, шампанське і портвейн.