Олександр Гриб Ранкова кава з Бі-Бі-Сі

	Олександр Рутковський

На презентації в рамках кінофестивалю "Молодість" враження критиків та журналістів розділилося на умовних "слов'янофілів" і "західників".

Одні ганили Гофмана за протиставлення історії України до Росії та Білорусі, а інші зазначали, що тільки поляк може так гарно відобразити українську європейськість та окремішність.

Я хотів передати процес становлення нації. Саме тому картина називається: "Україна становлення нації". Тому, що надто довго і поляки і росіяни заперечували існування української окремої нації. Поляки вважали, що такої нації немає, а були лише селяни-русини. Росіяни вважали, що малороси це - частина тієї ж російської нації. І надто довго існування української нації заперечувався як факт. Єжи Гофман

Завітавши до студії Бі-Бі-Сі, кінокритик Олександр Рутковський поділився власними враженнями.

Бі-Бі-Сі: Пане Рутковський, наскільки вдалося з того, що ви бачили, панові Гофману переконати глядача, що українці - це не етнографічний матеріал для сусідів, а окрема нація?

Олександр Рутковський: Якщо мова йде про цю тезу, то мені здається, що фільм не стільки переконує, скільки збуджує до дискусії, що і сталося на прес-конференції. Там справді йшлося і про історію, і про сучасну суспільно-політичну ситуацію України поміж двома цивілізаційними континентами. Я вважаю, що фільм виграв би, якби він позбавився від фактичних неточностей і тенденційних певних деталей. Наприклад, він починає з того, що слов'яни виникли на території України 3 тисячі років тому. Це – неправда. Лише у першому столітті нашої ери виникла Черняхівська культура, яку вважають протослов'янською. Ось такі неточності впливають на переконливість решти тез.

Бі-Бі-Сі: Деякі москвофіли кивають на те, що українці - це змова чи то німців, чи то поляків проти Москви, тоді як для самих українців те, що вони нація, цілком самочевидне. Для якої все ж таки аудиторії, на вашу думку, зроблений новий фільм Єжі Гофмана?

Олександр Рутковський: Переконаність самого себе у тому, що ти є Наполеон, велика людина, це не означає, що ти є велика людина. Для народу, мені здається, головною ознакою європейськості є критична саморефлексія, самоіронія. Здатність говорити чесно з самим собою. Що стосується аудиторії, мені здається, що він матиме успіх, але для будь-якої іншої аудиторії, окрім України, Польщі та Росії, це буде непомітна телевізійна лекція. Власне, про таку аудиторію говорив і сам пан Гофман. В цих країнах, які дотичні до цієї тематики, він збудить певні емоції, дискусії довкола себе. Бо фільм абсолютно однозначно реалізує сучасну євроатлантичну концепцію, яка актуальна для України. Я думаю, що фільм і пан Гофман точно вловили нерв доби. Він потрапив у цей нерв цією картиною. Сама по собі картина у творчому мистецькому плані, мені здається, не є видатним твором. Це справді така динамічна лекція, і для українця там справді багато тривіального матеріалу. Все це вже відомо.

Бі-Бі-Сі: Чи знаєте ви аналогії у сучасному російському кінематографі переосмислення україно-російських відносин, як це робить Гофман у плані переосмислення польсько-українських відносин?

Олександр Рутковський: Ні. Були тільки маніфестації зневаги, зверхності до українця як такого, до теми українськості. Отаке було... дрібні, але дуже відчутні для української новонародженої національної свідомості, були такі уколи, такі стусани. "Брат –2", "72 метри" – оцей фільм про субмарину, і оце в "9-ій роті", яка зараз іде на екранах. Там є два українця: один "хохол" (за "клікухою" - "хохол") його грає сам режисер Фьодор Бондарчук, який сам є українцем за етнічним походженням, і є "українець", який розмовляє українською, але його усі там відсувають його на маргінал. Оце символічна позиція Росії. Поки що ми не дуже цікаві Росії, але у найближчому майбутньому я прогонозую акцентацію української теми в російському кіно.