Фільм було визнано найкращим з-поміж 21 стрічки.

Українська документальна стрічка "Подорожні" режисера Ігоря Стрембицького перемогла в категорії короткометражних фільмів.

Режисер Ігор Стрембицький, отримуючи нагороду, сказав: "Я радий, що ви змогли оцінити мої зусилля і я також дуже щасливий від імені України."

31-річний режисер сказав під час прес-конференції, що знімав фільм три роки через складну ситуацію в українській кіноіндустрії.

Він сказав, що знімав фільм на шматках кінострічки довжиною 120 метрів. Але зауважив, що всі ці проблеми "були корисними для фільму".

У цій категорії змагалися 9 фільмів з України, Австралії, Нової Зеландії, Бельгії, Данії, Сполучених Штатів, Угорщини та Франції.

Гран-Прі Канського кінофоруму (друге місце) здобув американський режисер Джим Джармуш за "Зламані квіти".

Нагорода за найкращу чоловічу роль дісталася американцю Томмі Лі Джонсу за роль у його власному фільмі "Три похорони Мелкіадес Естрада".

Кращою акторкою названо ізраїльтянку Ханну Ласло у фільмі "Вільна зона".

У Канському кінофестивалі брали участь 13 країн.

Український фільм вперше був у Каннах

Ігор Стрембітський, випускник київського театрального інституту ім. Карпенка-Карого. Родом він з села Парище на Івано- Франківщині.

На режисера-документаліста пішов вчитися вже дорослим – після технікуму та армії. Зараз Ігор працює режисером на телебаченні.

Сценарій до фільму написала його дружина Наталка Конончук. Наталка - киянка, їй 25 років. Вона також закінчила театральний інститут, і зараз працює кінокритиком у журналі.

Більшість героїв “Подорожніх” – це пацієнти психо-неврологічного диспансеру.

Режисер спостерігав за ними кілька років, доки вони не звикли до нього і до його камери (Ігор одночасно є і оператором фільму).

Ще одного персонажа він знайшов у будинку пристарілих для колишніх акторів. Це сліпий дідусь, який розповідає вірш про любов.

Фільм сумний, але, як каже режисер, він оптимістичний. “Незважаючи на все, життя прекрасне. Все, що з нами є, все що з нами відбувається від народження до смерті, так має бути. Треба на все подивитися оптимістично, і з цим жити”.

"Подорожні” – це фільм спостереження. За людьми, за відчинений вікном, за шматочками цукру і склянкою чаю, за тим, як шелестить під дощем листя, як їде потяг, і як минає життя.