|
Кому потрібен гімн союзу Білорусі і Росії? | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1 лютого на черговому засіданні Парламентських зборів Союзної держави Білорусі та Росії в Москві серед інших питань порядку денного обговорювалося і тема обрання гімну цього міждержавного утворення. Конкурс на цей гімн триває вже кілька років, але досі немає жодних реальних підсумків. Цю проблему можна навіть назвати символом тої ситуації, яка склалася довкола білорусько-російської інтеграції та її головних проектів: ухвалення Констуитуційного акту союзної держави, переходу на спільну валюту тощо. Старий гімн Коли два раза на рік відкриваються сесії Парламентських зборів Союзної держави Білорусі та Росії, звучить гімн колишнього СРСР, якій було визнано офіційною піснею цього інтеграційного уворення ще 97 року. Однак пізніше мелодія стала гімном Росії, і депутатські групи від парламентів Білорусі та Росії оголосили конкурс на новий гімн Союзної держави. Формально конкурс був досить маштабним – в ньому взяли участь більше ніж 400 авторів, але серед сотень творів так і не знайшлося чогось вартого. Тому конкурс триває й досі. Першого лютого було створено чергову робочу групу, яка має визначитися з гімном Союзної держави. Один з членів журі конкурса Йосип Кобзон, пояснюючи ситуацію, зауважував, що поки що немає реальної союзної держави Білорусі та Росії, тому просто створюються пісні дружби двох народів. Ще один член журі білоруський композитор Ігор Лучанок зауважує, що чим більше часу проходить, тим важче визначитися з переможцем цього конкурсу і ухвалити якусь з пропонованих пісень як гімн. "Це пісні про бажання дружити російському народові і білоруському, - сказав він. - Буде звучати і моя пісня на вірші Добронравова "Росія – Білорусь" : "Если ты в моем сердце, Россия, Значит, в сердце моем Беларусь…". Ми з Добронравовим кілька років працювали на цею піснею". Проте на відміну від пана Лучанка багато хто висловлює сумнів, що насправді потрібен штучно створений гімн Союзної держави Білорусі та Росії , яку багато хто в Мінську неодмінно згадує з означенням "так звана" і яку більшість білоруської опозиції відмовляється визнавати. Інший відомий білоруський композитор Едуард Ханок вважає всі розмови і про союзну державу, і про її гімн демагогією бюрократичних структур – Парламентських зборів, Постійного комітету, Виконкому союзної держави, та інших структур, на які лише витрачаються чисельні кошти. Едуард Ханок каже: "Союзний гімн - це абсолютно бесперспективна нікому не потрібна справа. Як і увесь союз. Тепер Білорусь зробила ставку на те, що вона піде з цього союзу, ну, кому тоді потрібен гімн неіснуючої держави?". На думку композітора Едуарда Ханка, якій тепер мешкає та заробляє гроші в Москві, союз для Білорусі значитиме втрату самостійності, бо Росія досі залишається імперією. Розвиток ситуації довкола гімна союзної держави повторили і інші інтеграційні проекти. 1 лютого голова Нацбанку Білорусі Пьотр Пракаповіч повідомив, що цього року Білорусь не заправаджуватиме на своїй території російську валюту ані в готівковій, ані в безготівковій формах. Хоча наприкінці минулого місяця керівники центральних банків Росії та Білорусі знову затвердили план щодо запровадження спільної валюти в 2006 році. Комісія в справі підготовки Конституційного акту Союзної держави Білорусі та Росії теж формально працює котрий рік, і теж безплідно. Проте ані Мінськ, ані Москва не хочуть визнати, що цей союзний проект нікому не потрібен. Вочевидь, як припускають у Мінську, подібна доля чакає й російсько-білоруський гімн. А дупутати спільних зборів союзної держави й далі встають під звуки колишнього радянського – нинішнього російського гімну. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||