Ольга Бурда для Бі-Бі-Сі, Київ

Олександр Домогаров у ролі козака Богуна у фільмі "Вогнем і мечем"

Кучма як натхнення
Єжи Гофман каже, що до створення фільму його спонукала книжка Леоніда Кучми “Україна не Росія”, і зокрема те місце, де автор пише, що створити націю набагато важче, ніж створити державу.

Єжи Гофман каже, що заголовок книжки українськго президента спершу здивував його, оскільки в Польщі ні в кого немає сумнівів у тому, що Україна – це Україна.

Але, згадавши, що іноді на заході Європи чи в Америці досі можна почути, що й Варшава розташована десь в Росії, польський режисер вирішив доступними йому засобами документального кіно розповісти про Україну світові, найближчим її сусідам і зрештою й самим українцям.

Коли, як і чому
У трьох частинах майбутньої документальної стрічки Єжи Гофман хоче охопити низку найбільш вирішальних моментів української історії.

Серед консультантів творчої групи - відомі польскі українознавці Януш Пульнар та Владіслав Сєрчик, а також українські історики Борис Возницький, Юрій Чорнобай та Петро Толочко.

Разом з ними автори фільму шукатимуть відповіді на питання: коли, як і чому Україна, що має європейське коріння, змінила шлях розвитку.

Презентуючи майбутню документальну роботу в Києві, Єжи Гофман сказав, що хоче, аби після її перегляду різні люди в різних країнах теж відповіли собі на низку питань.

"Маю намір поставити три питання, - сказав Гофман. - Питання для Заходу – що ти знаєш про Україну? Питання для Росії – що ти думаєш про Україну. І питання для України – хто ти, ким себе відчуваєш? Мені б хотілося, аби, перегянувши три частини фільму по 45 хвилин, люди, що мешкають в Україні, сказали з гордістю – я – українець! А люди, які раніше не чули про Україну нічого, раптом побачили б, що це – велика країна з неймовірною і надзвичайно драматичною історією, і про цю країну варто щось знати".

Українофіл Гофман
Режисер запенвняє, що очолювана ним творча група робить цей фільм не до якихось річниць чи інших оказій, а тому, що має в тому внутрішню потребу.

Після того, як Єжи Гофман зняв фільм “Вогнем і мечем”, в центрі якого україно-польскі стосунки часів Богдана Хмельницького, на його адресу і з польського, і з українського боку сипалися докори в необ‘єктивності.

Переживши вже раз у себе на батьківщині звинувачення в проукраїнській налаштованості його художнього фільму, Єжи Гофман цього разу взявся за документальну стрічку.

За прогнозами українського кінорежисера Романа Балаяна, нова робота його польського колеги буде черговим освідченням в любові до України. Сам Єжи Гофман, залучивши до співпраці цілу групу знаних істориків, сподівається максимально правдиво відтворити доленосні для України події різних часів, хоча в абсолютну об‘єктивність не вірить.

"Я прагну, - каже він, - аби в зображенні суперечливих питань були думки з різних боків - зліва, справа, зсередини і збоку. Але об‘єктивізму повного не існує. Його просто немає, а є лише або доброзичливе зображення подій, або зле. Ніколи, там, де ми торкаємося історії, не може бути так, щоб усі були щасливі і задоволені. Я, читаючи тлумачення тих самих фактів різними українськими істориками, знаходжу дуже різну інтерпретацію тих фактів. І це нормально..."

Гроші
Аби зняти фільм “Вогнем і мечем”, Єжи Гофман та продюсер картини Єжи Михалюк віддали у заставу за кредит все своє майно. Фільм “Україна” вони знову знімають дуетом, проте кажуть, що цього разу до застави майна не дійде – фільмом вже цікавляться інвестори.

Але серед джерел фінансування Єжи Гофман не хоче бачити ні польських, ні українських бюджетних грошей: "Ми дійшли такого висновку: якщо в цьому фільмі не братиме участь держава – ні польська, ні українська, ні будь-яка інша, я як режисер матиму набагато більше свободи для самовираження, для того, щоб говорити те, що я особисто хочу, а не те, чого б від мене вимагали ті, хто дав гроші. Оскільки ж у політиці і в історії все взаємозалежне, ми вирішили бути незалежними".

Що стосується аудиторії, від якої Єжи Гофман хотів би отримати відповіді на свої три питання, то польський режисер мріє, аби вона була якомога ширша.
"Я був би щасливий, - каже Єжи Гофман, - аби цей фільм зумів зробити те, що вдалося Чарлі Чапліну. Тобто потрапив у серця і інтелектуалів, і куховарок".