Письменниця Зірка Мензатюк: діти – люди зайняті

Повість Зірки Мензатюк "Як я руйнувала імперію" увійшла до довгого списку премії Дитяча Книга року ВВС-2014.

В інтерв'ю ВВС Україна письменниця розповіла, як у неї виникла ідея написати дитячу книжку про Радянський Союз, як писати для дітей цікаво, а також про те, яких творів бракує українським підліткам.

ВВС Україна: Розкажіть, у кількох реченнях, про що ваша книга?

Зірка Мензатюк: Якщо коротко, то це книжка про те, яким був Радянський Союз і чому він розпався, про перші синьо-жовті значки, перші мітинги й інші паростки української незалежності, а ще – про тодішніх підлітків з їхніми проблемами, що не надто відрізняються від підлітків сучасних.

ВВС Україна: Що вас спонукало до її написання?

Зірка Мензатюк: Тема, як то кажуть, носилася в повітрі. У всіх нас на очах Україна пережила настільки яскраві, значущі події, що розповіді про них негайно потрапили в шкільні підручники.

Власне підштовхнула мене до роботи над повістю онучка Яринка, яка просила: "Бабусю, розкажи про Радянський Союз". От я й розказала, нічого не вигадуючи, - просто зібрала докупи всяку всячину, що пам'ятається з тих часів.

Тепер багато хто впізнає себе, або моїх рідних, або й мене... Несподівано виявилося, що повість читають не тільки підлітки, а й їхні батьки: для них описані події – пора їхньої юності, багато з них теж "руйнували" імперію, подібно до моїх героїв. Я рада з цього, бо книжка має ставати своєрідним місточком для спілкування батьків з дітьми.

"Світ не поділиш на чорне і біле"

ВВС Україна: Героїв повісті можна поділити на симпатичних для читача і не дуже за їхнім ставленням до української ідеї. Чи повинен дитячий твір виховувати читача і чи достатньо, коли він просто має цікавий сюжет?

Зірка Мензатюк: Я б не сказала, що мої герої діляться саме таким чином. Як на мене, то найбільший патріот Андрій (принаймні він найпалкіше проголошує різні патріотичні сентенції) – геть несимпатичний… Адже він боягуз та ще й ревнивець. Критики прозвали його "диванним патріотом". Погодьтеся, в такому патріотизмі мало привабливого...

Світ не поділиш на чорне і біле, він значно багатогранніший. Інша річ, наскільки можна передати це розмаїття в невеликій за обсягом підлітковій повісті.

Динамічний, захопливий сюжет потрібен кожній дитячій книжці, незалежно від того, виховує вона чи просто розважає, інакше малих непосид над нею не втримаєш... Але ж Ви не станете годувати дитину самими цукерками? Так і з літературою. Вона має бути різною – поряд з розважальною, пригодницькою потрібні книжки, які спонукають читача задуматися, усвідомити певні моральні, суспільні речі, допомагають збагатити знання.

Діти – люди зайняті, їхнім часом варто дорожити. Тому мені подобається навантажувати книжку по максимуму, писати про важливі, на перший погляд недитячі речі. Я розумію, що сама собі ускладнюю життя, але тим приємніше, коли з нелегким завданням вдається впоратися.

ВВС Україна: Коли я читала описи мальовничого села на Буковині, горища у селянській хаті, дитячих пригод на фоні сільської природи, постійно виникало враження, що автор зображає щось дуже близьке йому особисто. Чи це справді так?

Зірка Мензатюк: Справді, це село дуже схоже на мої рідні Мамаївці, а хата – на будинок моїх батьків з кімнаткою на горищі, що була улюбленою не тільки в мене, а й у моєї сестри та дочки. Таких будинків на Буковині багато.

Не вигадувала я й церкву – дарунок Франца-Йосифа з її дивовижною історією, і бурхливий Прут з ромашковими луками над ним, і поле на Горі за селом. Про Буковину не так то й багато написано, і мені давно хотілося змалювати цей гарний, колоритний край.

"Актуальні для підлітків теми"

ВВС Україна: Як ви створювали своїх персонажів? Іноді може здатися, що деякі думки і вчинки героїв – надто зрілі для 13-14-річних дітей. Чи, можливо, у час змін, коли "руйнується імперія", діти дорослішають швидше?

Зірка Мензатюк: Я свідомо йшла на те, що мої юні герої будуть трошки досвідченішими, ніж їхні реальні ровесники. Але як інакше допомогти читачам дати раду з тими складнощами, в які вони потрапляють? Як допомогти пережити перші втрати, перше розчарування в коханні? Хай це підкажуть герої книжки.

За повістю "Як я руйнувала імперію" в мене вже було до десятка зустрічей з школярами, і я переконалася, наскільки ці теми актуальні для підлітків.

ВВС Україна: На вашу думку, яких творів бракує українській літературі для дітей?

Зірка Мензатюк: За два десятиліття незалежності все ще не повністю освоєний (тобто не виданий в Україні) масив діаспорної літератури для дітей. Мало творів для підлітків, і це - загальна тенденція в багатьох літературах.

Мало пізнавальної, науково-популярної літератури: здебільшого вона перекладна, а потрібна й своя, на українському матеріалі. Мало історичної, проте, на щастя, крига скресла – після "Джур" Володимира Рутківського з'явилися прекрасні повісті Сашка Гавроша, Марії Морозенко та інших письменників.

На щастя, в останнє десятиліття в літературу для дітей прийшло багато нових талановитих авторів, тож вона активно розвивається.

ВВС Україна: Чи важлива для вас премія Книга року ВВС?

Зірка Мензатюк: Навіть дуже важлива. Для України, що цього року явила такий порив до Європи, ВВС асоціюється з європейськими стандартами, європейською бездоганністю. І премія Книга року ВВС, що має величезний резонанс, могла б привернути більшу увагу до суспільної тематики. Розробляти її непросто. Написати про замок з привидами значно легше, ніж про мітинги й утворення Руху (кажу це як автор "Таємниці козацької шаблі", де є й замки, і привиди).

Тепер, коли Україну закрутило в вирі трагічних подій, дітям особливо потрібні книжки, що розкриватимуть цінність демократії, допомагатимуть їм формуватися відповідно до суспільних змін, в які вступає держава.

ВВС Україна: Яка ваша улюблена дитяча книга і який останній художній твір ви прочитали?

Зірка Мензатюк: Улюблені - "Маленький принц" Екзюпері, релігійні казки Андерсена (досі не перекладені українською), "Таємне товариство боягузів" Лесі Ворониної, "Потерчата" Володимира Рутківського...

Із нещодавно прочитаного виділила б збірку поем і віршів про Тараса Шевченка "Від Мангишлаку до Дніпра" Вадима Скомаровського – дуже щиру й змістовну, хоч і надто скромно видану як на 200-літній Кобзаревий ювілей, та ще "Вечірні крамниці вулиці Волоської" молодої, але завжди оригінальної Галини Ткачук.

З Квіткою Мензатюк розмовляла Ганна Кундіренко.