10 років Беслана: біль і пошуки справедливості

У кожного з нас у пам'яті своє перше вересня. Ми звикли, що в цей яскравий і сонячний день після літніх канікул діти всієї країни, завжди чепурні, гарні, щасливі і з квітами в руках, йдуть до своїх шкіл, щоб привітати один одного з початком навчального року. Так було до 2004-го. Ось уже десять років для жителів маленького північноосетинського міста Беслан День знань більше не є святковим. Він перетворився на день жалоби.

1 вересня в 9:15 терористи захопили школу №1 і взяли в заручники всіх, хто зібрався на ранковій лінійці: вчителів, школярів та їхніх батьків.

Цю новину я почула близько 11 години ранку. Багато хто просто не вірив, що таке можливо, і не сприйняли її всерйоз. Але потім знайомі стали обдзвонювати своїх рідних і близьких, друзів, які жили в Беслані. Перші дні того вересня стали найдовшими в житті людей, які пережили трагедію.

Біль

Артур Чіпіров кілька місяців працює охоронцем в тій самій школі №1. Він каже, що люди приходять сюди постійно.

"Коли ці події були, я тут теж був. Серед моїх родичів були загиблі і поранені. Дай бог, щоб більше не повторилося такого. Не можна цього допустити. Скільки тут дітей загинуло... Ця трагедія відчувається постійно. Забути неможливо, особливо, коли цю ситуацію сам бачив", - каже він.

Практично ніхто з жителів Беслана, за словами Артура, після цих подій з міста не поїхав.

Тамара Шотаєва живе навпроти зруйнованої школи, на вулиці Батагова, 35. Поруч тепер розташований меморіальний комплекс. У теракті жінка втратила дочку і семирічну онуку. У загиблої доньки Тамари залишився маленький син.

"Цей біль, напевно, ніколи не пройде. Кажуть, що час лікує. Нічого він не лікує і не вилікує ніколи. Те, що ми бачили, ніколи не піде ані з серця, ані з голови. Не можу уявити, якою б стала онучка. Їй би цього року виповнилося 17 років, закінчила б школу... На пам'ятник повісили "Випускник". Скільки ми будемо жити, стільки це буде нас переслідувати... Найбільшого болю завдають діти. Тим більше, я їх сама в морзі знайшла. Ніхто не міг знайти", - розповідає Тамара.

Їй пропонували виїхати з Беслана, але вона каже: "Куди я поїду від цих могил?" Протягом декількох років після цієї трагедії Тамара Шотаєва втратила ще трьох близьких людей: мати, чоловіка і брата. У неї двоє синів, які живуть поруч, всіляко допомагають і підтримують її.

Пошуки справедливості

Анета Гадієва опинилась десять років тому в заручниках у терористів. Зараз вона - в комітеті "Матері Беслана". Розслідування бесланського теракту досі триває, але Анета жодних зрушень не бачить:

"Розслідування на тому ж етапі, на якому і було. Слідча група є, але якихось слідчих дій вони не проводять уже давно. Єдине - вони не закривають справу, тому що там є, як і раніше, два або три неідентифікованих терористи. Кажуть, вони іноземці, і вони не можуть їх ідентифікувати".

Вона нагадує, що потерпілі вимагали і продовжують вимагати: встановити всі обставини і причини теракту, притягнути до відповідальності всіх посадових осіб, які відповідали за безпеку громадян і домогтися вибудовування політики держави таким чином, щоб теракти більше не повторювалися.

Анета розповіла, що наразі в Беслані залишається понад сто осіб, які стали інвалідами в результаті теракту. Четверо - особливо важкі, троє з них - в інвалідних візках.

"Ще одна жертва Беслана - Фатіма Дзгоєва, у якої в результаті трагічних подій постраждав головний мозок. Їй потрібно щорічне обстеження, і підтримка фізичної форми", - говорить Анета.

Допомога постраждалим

Анета Гадієва зізнається, що знаходити допомогу для таких людей складно, вони вважаються звичайними інвалідами. Через міністерство праці і соціального розвитку Північної Осетії двох із них вдалося відправити на реабілітацію в санаторій Саки в Криму.

"Питання соціальної допомоги дуже складне. У регіональної влади немає достатньо коштів, немає якихось нормативних актів, які б їх до цього зобов'язували, а федеральна влада на це кошти не виділяє, закон про допомогу жертвам терактів не прийнятий. Той перелік доручень Медведєва, який був даний, виконаний частково в пункті забезпечення житлом, все інше не виконано... Закон про допомогу постраждалим у терактах потрібен, тому що якщо є закон - то ти вже захищений", - вважає колишня заручниця Анета Гадієва.

Вона впевнена, що владі не дуже хочеться, щоб про Беслан пам'ятали. Будь-яка велика трагедія буде довго згадуватись, якщо пам'ять підтримується політикою держави, вважає вона.

Сьогодні Північна Осетія знову занурилася в жалобу. Знову, як і в минулі роки, люди приходять до зруйнованої школи ставити свічки і покладати квіти в пам'ять про загиблих і молитися, щоб такої трагедії більше ніде не повторилося.

<italic>Спільно з інтернет-ЗМІ </italic><link type="page"><caption> "Кавказский узел"</caption><url href="http://www.kavkaz-uzel.ru/" platform="highweb"/></link>