Точки зору: чи змінив Індію скандал через зґвалтування у Делі?

Суд Індії визнав чотирьох чоловіків винними у груповому зґвалтуванні та вбивстві жінки у автобусі у Делі, скоєних у грудні минулого року.

Напад обурив громадськість та змусив уряд запровадити більш жорстке покарання за сексуальні злочини.

Видатні індійці розповіли, чи, на їхню думку, скандал змінив країну.

Ніланджана Рой, письменниця

Інтенсивність протестів у грудні змусила багатьох задуматись, чи справді Індія побачить жіночу революцію, яка принесла б тривалі та разючі зміни.

Проте, коли протести вщухли, ми зіткнулись з почастішанням регресивних заяв, поведінкою, спрямованою на обмеження прав жінок під виглядом їхнього "захисту" та повсюдні спроби зберегти статус-кво та традиції, які продовжують ігнорувати права жінок.

Тож дивно, що дискусії, які почались потім – між жінками, і, що навіть важливіше, чоловіками, - поширились.

"Культуру зґвалтування" в Індії підживлюють прийняття нерівності та вбудоване насильство; це ми, ймовірно, вперше за декілька десятиріч розглядаємо питання касти, класу та гендеру у контексті цієї поширеної проблеми.

Чи можемо ми покласти край насильству, яке вбиває жінок ще до їхнього народження, яке лишає небажаних дівчаток у злиднях, яке проявляється у високому рівні насильства над дітьми та домашнього насильства, від якого страждають і хлопчики, і дівчатка, і яке зрештою й призводить до "культури зґвалтувань"?

Досі складно було змінити навіть якісь дрібниці – вимагати, наприклад, присутності більшої, а не меншої, кількості жінок на вулицях та у громадських місцях.

Проте я вражена, що у країні, де ми переходимо з однієї теми до іншої так само легко, як переключаємо телеканали, ми не припинили обговорення проблеми не лише зґвалтування, а й насильства.

Може, зґвалтування не припиняються, але й обговорення не припиняється.

Кавіта Крішнан, активістка

Один з наслідків трагедії в Делі, який заохочує, – це те, що я бачу багато молодих людей, учнів шкіл та коледжів, учасників громад, які починають цікавитись питаннями, пов’язаними з дискримінацією жінок.

І це не рефлекторна реакція, а справжнє, спонтанне залучення молоді до пошуку розв’язання проблеми загалом.

У школах та коледжах проводять чимало дискусій щодо цього. Студенти вивчають та обговорюють історію жіночих рухів. Вони аналізують, як ми зрештою прийшли до підтримки насильства та дискримінації жінок.

Щоправда, реакція уряду та державних установ менше заохочує.

Після останнього групового зґвалтування 22-річної фотожурналістки у Мумбаї голова міської поліції фактично припустив, що такі напади трапляються через те, що жінки цілуються на людях, та звинуватив у всьому "культуру розпусти"!

Ми маємо запровадити жорсткі заходи проти людей, які роблять такі заяви.

Жінки хочуть свободи без страху. Вони кажуть: "Не вчіть нас, як одягатись, навчіть чоловіків не ґвалтувати нас".

Але провину, здається, покладають на жінок, на те, як вони вдягаються, як поводяться. Люди, які відповідають за дотримання закону, не слухають жінок.

Таке ставлення пасує до того, як працює економіка та суспільство: вони хочуть бачити і вдома, і на робочому місці слухняну жінку.

В усьому світі політики занепокоєні тим, як переконати жінок бути "справжніми" жінками – повернутись до своєї традиційної покірної ролі, навіть якщо вони отримують більше прав.

Таким чином, спосіб мислення урядовців про політику щодо жінок у Індії залишається регресивним.

Каруна Нунді, адвокат

З грудня ми розробили закони, які є ефективнішими у боротьбі з насильством проти жінок. Наприклад, поправки до Кримінального кодексу впроваджують кримінальну відповідальність за такі дії, як переслідування, яке може призвести до нападів, а процесуальні закони зняли з поліцейських правову ковдру безкарності за бездіяльність.

Мали місце і культурні зміни.

Набагато більше жінок тепер відчувають своє право на фізичну недоторканність та гідність, і набагато більше чоловіків і жінок починають розуміти, як це змінює повсякденне життя.

На додачу до цього, з’явилися невеликі громадські навчальні кампанії, хоча уряд та загальноосвітня програма ще не пристосувались до них.

За даними поліції Делі, станом на 15 серпня у 2013 році повідомили про 1036 випадків зґвалтування. За цей самий період у попередньому році кількість таких повідомлень становила 433.

Частково це пов’язано з більшим висвітлення цього питання, що призводить до глибшого розуміння його важливості та кращої суспільної підтримки постраждалих.

Попри те, що уряд ухвалив кілька законів, він нічого не зробив, щоб виправити деякі прогалини в машині кримінального правосуддя.

Кількість суддів та поліцейських на душу населення в Індії одна з найменших, а збільшення їхнього штату вимагає фінансування.

Неспроможність винести обвинувальний вирок ґвалтівникам в певній мірі пов’язана з інституційним жінконенависництвом, проте свою роль тут відіграє і недостатня компетенція поліцейських та прокурорів.

Уряди деяких штатів на вимогу Верховного суду надавали йому інформацію про жертв насильства з завданням тілесних ушкоджень, проте багато хто з постраждалих та свідків були змушені відмовитись від процесу, оскільки ми не маємо законів, які б захищали свідків.

Є докази того, що чутлива та компетентна підтримка жертв насильства приводить до активнішого висвітлення злочинів. Вже є плани створення кризових центрів для постраждалих, проте вони ще не впроваджені.

Разом з тим, найбільшою зміною з грудня є те, що тепер набагато більше чоловіків і жінок вірять в те, що епідемію сексуального насильства, як поліомієліт чи віспу, можна подолати.

Нірадж Кумар, колишній комісар поліції Делі

Я вважаю, що після справи про зґвалтування у Делі проти поліції столиці була влаштована мотивована кампанія.

У той час я був комісаром поліції, і ми заарештували усіх підозрюваних протягом 72 годин після інциденту, по всій Індії, зокрема одного у районі активності повстанців-маоїстів, проте нас продовжували запекло критикувати.

Порівняйте це з тим, що сталось минулого місяця у Мумбаї, коли зґвалтували фотожурналістку. Поліцію вихваляли, коли вона заарештувала злочинців.

Критика на адресу поліції не допомагає.

Якщо ви поглянете на статистику, у 97% випадках зґвалтувань у Індії жертва знає нападника. Це опортуністські злочини. Тут не постає питання запобігання зґвалтуванням поліцією. Ви не можете піти до домівок та покоїв людей.

Навіть у більш рідкісних випадках - коли зґвалтування трапляються у громадських місцях – найчастіше жертва та нападник знайомі.

Те, що сталось у Делі, було нещастям, проте надзвичайно рідкісним для Індії.

Проте це факт, що жінки мають почуватися безпечніше у громадських місцях. А це може статися лише за умови соціальних змін.

Просто розставити на дорогах більше поліцейських не допоможе. У Делі працюють понад 80 тисяч поліцейських, і просто розширити їхні ряди необов’язково допоможе придушити насильство. Поліція Делі також проходить програму з гендерної проблематики.

Але навчити цьому поліцію недостатньо. Ви маєте навчити людей поважати жінок.

Сюзетт Джордан, жертва зґвалтування

Єдина зміна, яку я помітила з моменту зґвалтування в Делі, - це те, що жінки та чоловіки разом вийшли на вулиці проти насильства над жінками.

Але, на жаль, випадки зґвалтування не рідшають по всій Індії.

Таке враження, що ми не можемо скористатися нашими новими законами проти насильства. Суди, які мають розглядати справи про зґвалтування за пришвидшеною процедурою, працюють у повільному темпі.

Я впевнена, що нічого не зміниться, доки поліція не діятиме швидко, а зловмисники не отримуватимуть найжорсткіші вироки.

Наслідки зґвалтування чи будь-якого іншого сексуального насильства є перепоною для жертв.

Я не розкривала своє ім’я після інциденту в Делі, тому що мої рани ще були свіжі.

Рішення розповісти про себе я прийняла після того, як у штаті Західна Бенгалія зґвалтували 22-річну студентку.

Жорстокість, з якою на неї напали, змусила мене зрозуміти, що я маю боротись не лише за себе, проте й за безіменних постраждалих, й тих жінок, в яких забрали життя.

Проте чи стали жертви зґвалтування отримувати більшу підтримку?

І довга, і коротка відповідь: "Ні".

Байджайянт "Джей" Панда, депутат парламенту

Мені здається, Індія досі переживає агресію, викликану грудневим інцидентом. Діалог про глибші питання досі на стадії розвитку.

Почнемо з того, що судова система Індії вповільнилась. На розгляд кримінальних справ суди витрачають по 10-20 років.

На мільйон населення ми маємо всього 13 суддів, у порівнянні з 50-100 у розвинених країнах. Правосуддя не здійснюється або не сприймається за таке, що треба здійснювати. Також достатньо низьким є співвідношення поліцейських та населення.

Не дивно, що здатність системи розслідувати кримінальні справи серйозно скомпрометована. Віра людей у систему стала крихкою.

Політична система також недостатньо залучена до вирішення цієї проблеми.

Система заохочує політиків вирішувати нагальні питання. Увага громадськості швидкоплинна: сьогодні вона прикута до зґвалтувань, завтра – до корупції, післязавтра - до можливих замахів Пакистану чи Китаю на державний кордон.

Політики не зосереджуються на глибоких проблемах, бо шукають швидких рішень. Система привчила їх звертати увагу на гаряче питання тижня.

Зрештою, політики мають втручатись до процесу нарощування потенціалу держави у боротьбі проти насильства над жінками, наприклад, створювати прискорені суди. Адже все це вимагає грошей та парламентських санкцій. Ми маємо бути активнішими.

Зґвалтування – це дуже комплексне питання. Патріархат – лише одна сторона медалі.

У Індії йдеться також про зростання урбанізації та відчуженості. Багато хто з нападників – мігранти, які жили у злиднях, не мають освіти, пристойної роботи та були покинуті напризволяще у нерівноправному суспільстві.