Собаче телебачення: чи є у ньому потреба?

Останнім часом в усьому світі відкривається дедалі більше телеканалів, що орієнтуються виключно на чотирилапу аудиторію. Кінолог Стенлі Корен вирішив з’ясувати, чи й справді у цьому є потреба.

Деякі власники розповідають, що їхні собаки абсолютно байдужі до телевізора, в той час як інші кажуть, що їхніх улюбленців від екрану просто за вуха не відтягнеш.

Насправді "зацікавленість" собаки у тій чи іншій телевізійній програмі залежить від багатьох чинників.

Очі та технології

Один з цих чинників пов’язаний із будовою ока собаки.

Очі чотирилапих "налаштовані" на розпізнавання руху. Зображення на екрані телевізора змінюється та оновлюється 60 разів на секунду.

Людина може розрізняти зображення із частотою мерехтіння до 55 Гц. Завдяки цьому зображення на екрані здається нам цілісним, і картинки, що змінюють одна одну, створюють ілюзію руху.

Собаки ж здатні розрізняти картинку із частотою мерехтіння до 75 Гц, тож частота зміни кадрів на екрані звичайного телевізора для них є занадто повільною. Чотирилапі не сприймають зображення, яке змінюється із такою частотою, як щось реальне, тому і не звертають на нього багато уваги.

У той же час, деякі собаки можуть ігнорувати набридливе мерехтіння телевізора, якщо бачать на екрані інших чотирилапих. Такі кадри видаються їм цікавими.

Із стрімким розвитком технологій у світі почала збільшуватись і кількість собак, які полюбляють дивитися телевізор. Останнім часом широкої популярності набули цифрові екрани із високою роздільною здатністю. Швидкість зміни кадрів на такому телевізорі значно вища, а отже таке зображення не сприймається собаками, як занадто мерехтливе, і вони залюбки дивляться телепередачі, зокрема про тварин.

Справа у розташуванні

Проте є також чинники, пов’язані із способом презентації зображення.

Собаки більш охоче реагують на картинки, відзняті на рівні собачих очей. Найбільше їм подобаються кадри, зроблені під низьким кутом, що зображують якихось тварин або птахів у русі.

Навіть за умови виконання цих вимог, більшість собак не дивляться телевізор, оскільки його зазвичай розташовують на рівні, який зручний для людського ока. Чотирилапі не дуже полюбляють розглядати щось вгорі, тому телевізор, що стоїть зависоко, їх не дуже цікавить.

У ветклініках доволі часто використовують телевізори для розваги чотирилапих пацієнтів. Співробітники цих закладів помітили, що єдиний спосіб зацікавити собаку у тому, що відбувається на екрані, - розмістити пристрій на підлозі чи на максимально низькому рівні.

Дехто дивується, чому чотирилапі, які доволі жваво реагують на зображення своїх сородичів в телевізорі, лишаються абсолютно байдужими, коли бачать мультфільми про собак.

Цей феномен пояснюється чудовою здатністю цих тварин бачити та правильно сприймати картинку, що рухається. Справа в тому, що рухи намальованої тварини є далеко не точним відображенням рухів живого собаки, тож коли ваш улюбленець дивиться мультфільм, він бачить зображення, але не ідентифікує у ньому живого сородича.

Стенлі Корен є автором багатьох книжок про собак, зокрема "Чи можуть собаки мріяти?" та "Народжений гавкати".