Клепіков: ризик померти від СНІДу в Україні вищий, ніж в Африці

Світ прогресує у боротьбі зі СНІДом, Україна - ні

Ризик померти від СНІДу у ВІЛ-інфікованих українців вищий, ніж у найбільш уражених епідемією регіонах Африки. Про це в інтерв'ю ВВС Україна сказав виконавчий директор Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІДу в Україні Андрій Клепіков.

За його словами, такі дані напередодні Всесвітнього дня боротьби з недугою, який відзначають 1 грудня, оприлюднили представники UNAIDS - програми ООН із боротьби з ВІЛ/СНІДом.

Рік тому представники громадських організацій, які намагаються протидіяти поширенню інфекції в Україні, висловлювали сподівання, що невдовзі епідемія може піти на спад.

Однак, як розповів Андрій Клепіков кореспонденту ВВС Україна Романові Лебедю, цього року знову надійшли дуже тривожні новини.

Андрій Клепіков: Кілька днів тому вийшов глобальний звіт UNAIDS, і на підставі цього звіту можна зробити висновок, що Україна рухається не в тому напрямку, що й решта країн світу. Нині в світі від СНІДу помирає менше людей, ніж у попередні роки. А в Україні навпаки.

У ВІЛ-інфікованих українців сьогодні ризик померти від СНІДу більший, ніж у громадян найбільш уражених регіонів Африки. На перший погляд, це парадоксальна ситуація, бо ж навіть існує стереотип, що СНІД, перш за все, асоціюється з африканськими країнами. А насправді ми і тут перегнали цей найбільш уражений регіон.

Бо за період з 2005 по 2011 рік в найбільш ураженому регіоні Африки, який розташований південніше Сахари, вдалося знизити рівень смертності від СНІДу на 31%. Водночас в Україні смертність від СНІДу зросла на 70%. В першу чергу, така загрозлива тенденція пов'язана з браком фінансування з державного бюджету, бо вже не перший рік поспіль загальнонаціональну програму зі СНІДу фінансують менш ніж на 50%. Саме тому ми маємо такі вкрай тривожні наслідки.

Статистика МОЗ, 2012 рік:

ВВС Україна: Але ж на боротьбу проти СНІДу начебто постійно виділяють гроші міжнародні організації. До речі, про які суми йдеться?

Андрій Клепіков: Головним донором програм з ВІЛ/СНІДу в Україні є Глобальний фонд із боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. І наразі в країну вже перераховано понад 300 мільйонів доларів. І ще Україна має потенційно отримати 275-300 мільйонів. Ці суми навіть перевищують внесок з державного бюджету на програми ВІЛ/СНІДу.

ВВС Україна: Якщо такі суми виділяють, то чому ситуація гірша, ніж в Африці?

Андрій Клепіков: Справа в тому, що, по-перше, Африці ще більше виділяють. По-друге, більшість грошей на лікування мали б виділяти з державного бюджету України. Інакше грошей або недостатньо, або програми реалізовують неефективно. Для того, щоб ці гроші працювали, недостатньо просто їх виділити. Потрібна така річ, яка називається "сприятливе середовище".

А в нашій ситуації, на жаль, середовище дуже несприятливе. Що й казати - ми зараз ведемо судовий процес з міністерством охорони здоров'я задля скасування наказу МОЗ, яким два роки тому збільшено криміналізацію споживачів наркотиків. Ці стандарти у нас жорсткіші, ніж, приміром, російські, в 100 разів. Фактично таким наказом МОЗ обмежує можливість реалізовувати програми обміну шприців, які передбачає закон України щодо боротьби зі СНІДом.

І це лише один приклад, а таких нормативних перешкод я можу перелічити майже десяток.

Через всі ці перешкоди зростає кількість випадків не просто ВІЛ-інфекції, а ВІЛ-інфекції вже на стадії СНІДу - так би мовити, вже старої інфекції.

"Неблагонадійні" пацієнти?

ВВС Україна: В Україні живе, за офіційними даними, понад 130 тисяч ВІЛ-інфікованих – це лише офіційно зареєстровані хворі. Хто ці люди?

Андрій Клепіков: Це звичайні люди - студенти, учні, діти, чоловіки і жінки. На них не варто вішати ярлик. Так, багато з них мають історію вживання наркотиків і інфікувалися саме таким шляхом. Але якщо говорити про тенденції, то все ж в останні роки зростає частка тих, хто інфікувався статевим шляхом. А тому межі цієї групи розмиваються. До групи ВІЛ-інфікованих людей дуже легко потрапити будь-кому.

За оцінками експертів, ця цифра - 130 тисяч - [насправді] щонайменше вдвічі більша. Тобто, йдеться десь про 260 тисяч ВІЛ-інфікованих людей в Україні. І половина з них не знає про свій статус. Це означає, що вони не лише самі можуть несвоєчасно розпочати лікування, але й підвищують ризик інфікування інших.

Андрій Клепіков каже, що в Україні може бути до чтверті мільйона інфікованих

ВВС Україна: Лише третина цих хворих людей отримує необхідні ліки. Можливо, саме це не спонукає людей іти до лікарень і починати лікування?

Андрій Клепіков: Навіть менша частка, за останніми підрахунками – лише 20% від тих, хто потребує лікування, його отримує. Навіть за ті гроші, які виділяють з державного бюджету на ліки, за ефективнішого їх використання можна було б закупити більше ліків і лікувати більше пацієнтів.

Окрім того, оскільки багато ВІЛ-інфікованих є споживачами наркотиків, для них потрібна замісна підтримувальна терапія. Це немов місточок від прірви до нормального здорового життя. А цього місточка немає. Фактично це штучна перешкода для початку антиретровірусного лікування.

Також є проблема упередженого ставлення, дискримінації. ВІЛ-інфікованому споживачеві наркотиків можуть просто відмовити в лікуванні. Не кажучи про це в очі, але саме через те, що він - "неблагонадійний", соціально дезінтегрований пацієнт, який може створити проблеми, зіпсувати статистику і таке інше.

ВВС Україна: Одна з найбільших груп інфікованих - це ув'язнені. Як дотримуються в Україні їхнього права на лікування?

Андрій Клепіков: Ситуація в установах виконання покарань, на жаль, дуже драматична. Бракує і діагностики, і ліків. Але найскладніша ситуація з профілактикою - дуже велика частка людей за ґратами є споживачами наркотиків.

Іноді люди той чи інший спосіб знаходять можливість вживати наркотики і в місцях позбавлення волі. Але у в'язницях немає ані програм обміну чи поширення чистих шприців, ані програм замісної підтримувальної терапії, тому саме в тих місцях швидко поширюється не лише туберкульоз, але й ВІЛ-інфекція. Багато хто інфікується саме там.

Сконцентрована відповідь

ВВС Україна: Які методи боротьби з ВІЛ/СНІДом сьогодні були б ефективними?

Андрій Клепіков: Є декілька негайних заходів, яких варто слід вжити.

Перше - забезпечити належне фінансування з державного бюджету. Бо 2013-й – це останній рік виконання п'ятирічної загальнодержавної програми боротьби зі СНІДом. І від того, як ми пройдемо цей фінішний рік, залежатиме рівень ефективності цієї програми. Тому критично важливим є забезпечення 100% фінансування і, звичайно ж, ефективне використання цих грошей, інакше все буде марним.

Друге – ми маємо в Україні сконцентровану епідемію. Тобто, в основному, її рушійною силою є так звані найбільш уразливі групи. Тому і удар у відповідь також повинен бути сконцентрованим.

А в нас багато хто через власні упередження каже: та ні, нам не варто працювати зі споживачами наркотиків, людьми, що залучені до секс-бізнесу, чоловіками, що мають секс з чоловіками. Це якось принизливо, для такої важливої діяльності, мовляв, це несуттєві групи, тому давайте працювати просто з молоддю, із загальним населенням, чи з дітьми.

Насправді дуже важливо сконцентрувати відповідь саме там, де горить. Там, де це найбільш потрібно.

Сестри милосердя провели в Києві акцію "Свічкова хода"

І третє – все ж таки з лікуванням у нас ситуація дуже погана. Нам слід проаналізувати, як полегшити доступ до лікування тим, хто найбільше його потребує. Лише завдяки цьому вдасться побороти цю жахливу статистику зі смертністю.

Наголошую, що в Україні ми маємо протилежну тенденцію порівняно із загальним світовим станом речей.

ВВС Україна: Представники центру боротьби зі СНІДом кажуть, що українці часто бояться зізнатися про свій діагноз, дехто також впадає в безнадію. Що робити людям, які одного дня усвідомили, що мають ВІЛ?

Андрій Клепіков: Я раджу всім не ховатися від ВІЛ/СНІДу. Чим більше ми знаємо про своє здоров'я, тим краще можемо вберегтися від інфікування або впоратися з хворобою. В нас є привід для оптимізму, бо в розвинених західних країнах ВІЛ/СНІД більше не вважають смертельною хворобою, а радше як хронічне захворювання, з яким можна жити здоровим і щасливим життям.

Так, в Україні ми не можемо сказати подібне, але ми до того йдемо. Великим досягненням є те, що препарати для лікування ВІЛ/СНІДу, хоч і в обмеженій кількості, але безкоштовні. Знаючи про свій діагноз, можна впоратися з недугою. Це та ситуація, коли треба зробити крок вперед, а не крок назад. Прийти та дізнатися про свій статус і жити.

ВВС Україна: Як зі свого боку цим людям може допомогти суспільство?

Андрій Клепіков: У нас перекручені пріоритети. Ми говоримо про вибори, про ціни на газ, про мовне питання... Але якщо замислитися, то Україна має найвищі темпи скорочення чисельності населення - хіба не це повинно бути пріоритетом? В тому числі і СНІД, який є одним з чинників такого демографічного скорочення. Пріоритетом для всіх - і для президента, і для уряду, і для Верховної Ради, і просто для суспільства.

Ми спокушаємося сьогоденними питаннями або політиканством, а справді серйозні речі для суспільства, для майбутнього, для наших нащадків залишаються десь поза увагою.