Олена Свенціцька для Бі-Бі-Сі, Одеса

	Це поховання було знайдене раніше, в урочищі Сосонки біля Рівного

Проти географія Голокосту є знано ширшою - від Києва з Бабиним Яром до чорноморського узбережжя, Одещини.

За даними істориків, які досліджують кактсрофу європейського єврейства, на українському півдні було знищено біля чверті мільйона євреїв.

Утім, точні дані щодо жертв досі невідомі. Відкриваються все нові й нові масові поховання, як це було нещодавно на Одещині, де під час прокладання газопроводу на півночі області будівельники наштовхнулся на масове поховання.

Любашівка – невелике місто за півтори сотні кілометрів від Одеси. На його околиці досі збереглися рештки старовинного єврейського цвинтаря – згадка про єврейських пекарів, кравців, чоботарів.

Як і в інших містечках українського півдня, вони поколіннями жили тут, помирали і знаходили спокій під мацевами. Так звуться традиційні юдейські надгробки з написами на івриті. Сьогодні жоден любашівець цих написів прочитати не в змозі: євреїв тут просто не залишилось.

Єврейське Поділля винищили нацисти. Про те, як це було, свідчать ніким не підраховані поховання, які земля відриває людям через 6 десятків років по війні.

В Любашівці справжнім "фахівцем з єврейського питання" наразі став українець Михайло Панченко – заступник голови місцевої райадміністрації. Торік до району тягнули довгоочікуваний газопровід, копали траншеї - і натрапили на людські кістки. Тоді ж розпочалося листування з архівами, з них отримали документи. Зокрема - акти Надзвичайної комісії, яка ще в травні 1944-го, одразу після звільнення краю, встановлювала й фіксувала факти злочинів німецько-румунських окупантів.

По війні майже на півстоліття і ці матеріали, як і папери окупаційної влади, були засекречені. Тож повної правди про злочини й жертви немає і досі. Про це в інтерв'ю Бі-Бі-Сі розповів ізраїльтянин Борис Мафцір. В єрусалимському меморіалі „Яд ва-Шем”, найбільшому в світі центрі з вивчення історії Голокосту він є керівником програми зі збору й увічнення імен євреїв, які загинули на території колишнього Союзу.

Борис Мафцір розповідає: "В Україні, в Росії, Молдові, Білорусі, Прибалтиці було вбито від 2 з половиною до 3 з мільйонів євреїв - на окупованих територіях, від рук нацистів та їх посібників. Але ми знаємо всього менше півмільйона імен. Людей убили двічі: спершу вбили фізично, а заодно убили їх пам'ять. І вони зникли..."

Окупанти були в Любашівці вже наприкінці літа 41-го. Як свідчать одеські дослідники Голокосту, для початку нацисти влаштували показові акції знищення місцевих євреїв: у самому селищі розстріляли близько 350 людей, у селах Гвоздавка та Ясенево – по сотні. Потім був концтабір у Гвоздавці – спершу лише для любашівців, потому сюди приганяли етапи приречених з інших районів України та Молдови. Людей – серед них переважали жінки і діти - тримали просто неба – без їжі і води. Їх косив голод, спрага, тиф, дизентерія.

Хтось з місцевих жителів, наражаючись на смертельний ризик, намагався допомогти - кинути за огорожу вареної картоплі, якихось млинців – хоча б із висівок. Хтось – як зовсім молодий тоді ще Парфеній Богопольський – виконуючи наказ окупантів, звалював трупи на підводу й віз їх ховати.

Далі розповідає представник місцевої влади Михайло Панченко: "Ховали спочатку єврейське населення біля річки Кодима, але приїхав німецький офіцер і сказав: „Шановні, вам звідси ще воду пити” і потім стали ховати в різних місцях – там 10 чоловік., там 100. Найбільший розстріл – 400 чоловік - вивезли за одну ніч в німецький окоп протитанковий. І таких місць – не одне. Сьогодні ми знайшли в районі 6 таких місць, зокрема, на території Гвоздавської сільської ради. Я думаю, що їх значно більше".

Голова Гвоздавської сільради Віра Крижанівська частину зібраних кісток тримає в картонних коробках у власному гаражі. Що робити з ними, люди не знали. Тому вирішили „попитатись у ребе” – звернулись до головного рабина Одеси й області Шломо Бакшта.

Він каже, що його особливо зворушило їх прагнення, аби все було зроблено „по-людськи”... Сьогодні спільна з одеською єврейською громадою робота вже йде: в Любашівці збирають свідчення ще живих очевидців, визначають точне місцезнаходження поховань. А невдовзі планують на місці колишнього концтабору спорудити меморіал – в пам'ять про всіх, чиє життя колись обірвали так безглуздо і страшно.