Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

Крім того, уряд обіцяє здійснити державні закупівлі зерна за рахунок коштів Аграрного фонду. Самі ж сільгоспвиробники кажуть, що чекати до листопада не можуть, бо для жнив мають закуповувати пальне і платити зарплату живими грошима, а кредитів отримати не можуть.

Багато дешевого

Завдяки рекордному врожаю минулого року Україні вдалося посісти 3 місце серед світових експортерів зерна. Високі ціни на нього впродовж всього цього часу також дозволили українському сільському господарству залишатися єдиною галуззю, що зростала в Україні під час економічної кризи. Врожай нинішнього року має бути дещо меншим, але також непоганим.

Проте ціни на зерно на світових ринках різко впали. До цього додається і традиційний сезонний фактор, коли з року в рік під час жнив ціни сягають мінімального рівня.

Нині, коли в Україні вже зібрано понад 16 мільйонів тонн зерна, а від минулого року залишилося ще 7 мільйонів тонн, ціна однієї тонни є удвічі меншою, аніж торік. При цьому собівартість зерна, як її оцінюють виробники, є удвічі більшою.

Пропозиція є великою, а серед гравців на ринку зерна – лише експортери, тоді як саме у такий час участь держави у формуванні ціни є ключовою.

Уряд не купує, але радить

Водночас все, що наразі може запропонувати уряд, - це заклики до селян не продавати зерно за безцінь. Прем’єр-міністр просить селян зачекати до листопада, коли традиційно ціни на зерно починають зростати:

“Держава не зможе викупити все зерно країни, але ми таких завдань і не ставимо, бо потрібно, по суті справи, утримати ціну всього два місяці. І тоді, через два місяці, враховуючи врожай, який очікується в інших країнах, ціна на зерно буде мінімум у півтора рази вище, ніж сьогодні.”

Пані Тимошенко також обіцяє виділити на державні закупівлі зерна 2-3 мільярди гривень, хоча, згідно із держбюджетом, ці гроші вже мали б бути в Аграрному фонді. У низьких цінах на збіжжя прем’єр звинувачує монополістів на ринку зерна.

Тарифи працюють проти зерна

Тим часом зернотрейдери твердять, що ціна, яку вони нині можуть запропонувати селянам, обмежується світовими цінами, від яких ще треба відняти витрати трейдерів на залізницю, елеватори та порти - каже голова Українського зернової асоціації Володимир Клименко:

Минулого року наші витрати – на елеватор, відвантаження, залізницю, усі види сертифікації, - складали 180 гривень. Сьогодні ці ж самі витрати складають 392 гривні. Це світова криза так вплинула? Ні, бо все це – елеватори, залізниця і порти – є державними підприємствами, які просто підвищили тарифи

“От, припустимо, півтора роки тому аби доставити тону зерна із українського елеватора до корабля у Севастополі, минулого року наші витрати – на елеватор, відвантаження, залізницю, усі види сертифікації, - складали 180 гривень. Сьогодні ці ж самі витрати складають 392 гривні. Це світова криза так вплинула? Ні, бо все це – елеватори, залізниця і порти – є державними підприємствами, які просто підвищили тарифи. І це відбулося саме тоді, коли ціни на зерно у світі різко впали, - у 2008 році ціна на зерно була 350 доларів за тону, а тепер – близько 150-145 доларів. От тепер і рахуйте: 145 доларів за тону ми міняємо на міжбанку за курсом 7.7 – отримуємо 1100 гривень, із яких 400 маємо сплатити державним монополіям. До селянина ми приходимо із ціною у 700 гривень. І він обурюється, каже, що це мало. Але експортери більше запропонувати не можуть. Саме тут і мала б вийти на ринок держава, у якої в Аграрному фонді вже на 1 липня мали бути 2-3 мільярди на закупівлю зерна. А їх там немає. І тут ми, як завжди, починаємо щось вигадувати – як втримати ціни на зерно. А треба робити абсолютно очевидні речі.”

Пан Клименко також вважає, що у разі, як уряд по-справжньому вболіває за селян, то має своєчасно повертати експортерам зерна ПДВ, оскільки свої втрати підприємці неодмінно закладають у ціну. А заборгованість уряду перед експортерами вже складає понад 2 мільярди гривень.

Тваринництво не допоможе

Свій внесок у створення попиту на зерно, а відтак, і на формування адекватнішої ціни, могли б зробити виробники м’яса та молока, але вони, за відсутності кредитів та передбаченої у бюджеті державної підтримки, також є неплатоспроможними.

Крім того, за словами тваринників, їхню галузь підриває дешевий імпорт, який, як виглядає, урядові не вигідно припиняти і через можливість виникнення суперечок із СОТ, і через можливість зростання інфляції у разі, як ціни на м’ясо та молоко підуть вгору.

Питання державної підтримки аграрного сектору може стати однією із тем до обговорення під час позачергової сесії парламенту у п’ятницю.