Одеський припортовий завод хочуть купити росіяни

Конкурс запланований наприкінці вересня, стартова ціна - 4 мільярди гривень.

Інтерес до підприємства тут же виявили дві російські компанії, пише видання "Дело".

Опозиційна Партія регіонів виступила проти намірів уряду продати Одеський припортовий завод “у невдалий момент падіння вартості основних фондів та безпрецедентного зниження кон'юнктури ринку”.

Про це йдеться у заяві парламентської фракції Партії регіонів:

”Суспільство має ще одну нагоду переконатися в сутності чинного уряду, який, нехтуючи зобов'язаннями захищати державні українські інтереси, зміцнювати національну економічну безпеку, у розпалі всесвітньої фінансової, економічної кризи - в максимально невдалий момент падіння вартості основних фондів та безпрецедентного зниження кон'юнктури ринку - оголосив про початок приватизації Одеського припортового заводу”.

Суспільство має ще одну нагоду переконатися в сутності чинного уряду, який, нехтуючи зобов'язаннями захищати державні українські інтереси, зміцнювати національну економічну безпеку, у розпалі всесвітньої фінансової, економічної кризи - в максимально невдалий момент падіння вартості основних фондів та безпрецедентного зниження кон'юнктури ринку - оголосив про початок приватизації Одеського припортового заводу. Із заяви Партії регіонів

У Партії регіонів нагадують, що Одеський припортовий належить до “золотого” стратегічного фонду держави Україна, він був і залишається потужним виробником аміаку, мінеральних добрив, замикає на собі унікальну транспортну артерію - вітчизняний аміакопровід.

Про те, чи вдасться продати завод за адекватну ціну, і хто може його придбати в умовах кризи Бі-Бі-Сі поцікавилася у керівника Фонду державного майна Дмитра Парфененка. Отже, чи конкурс відкритий для всіх охочих?

Дмитро Парфененко: Немає жодних обмежень, жодної кваліфікації, додаткових умов, які б обмежували можливість участі потенційних покупців у цьому конкурсі. Ми зацікавлені в якнайширшому колі учасників і звертаємося до всіх: приходьте і спробуйте свої сили.

Бі-Бі-Сі: Яку ціну, що може дати інвестор, можна вважати хорошим результатом? Економічні експерти називають різні цифри, зокрема ціну 250 млн. доларів.

Це підприємство в своєму виробництві споживає природний газ, доля газу в собівартості виробництва складає приблизно 86%. За сьогоднішніх цін на газ, дійсно, підприємство працює не рентабельно. Але якщо ми зможемо залучити покупця, який в змозі забезпечити постачання на це підприємство газ за економічно виваженими цінами, то цей покупець отримає гарний бізнес і підприємство працюватиме рентабельно. Якщо ж зараз нічого не робити і не продавати об’єкт, то ми дочекаємося, що фінансові показники його впадуть нижче прибутку. Тоді, дійсно, це підприємство буде вже нікому не потрібне. Дмитро Парфененко

Дмитро Парфененко: Цифра 250 мільйонів доларів трошки некоректна, тому що 4 мільярди по курсу 7,62 складає приблизно 524 мільйони доларів. Це стартова ціна.

Бі-Бі-Сі: Експерт говорить про те, що не вдасться продати навіть за стартову ціну.

Дмитро Парфененко: У нас вже є попередня реакція від відомих, зокрема російських компаній, які дзвонили не дочекавшись офіційного повідомлення, і вони ще не знали, якою буде стартова ціна. Коли ми їм сказали, що це буде 4 млрд., це у доларовому еквіваленті 524 млн., то вони сказали, що їх ця стартова ціна влаштовує, вони підуть і будуть торгуватись. Тому у нас гарні перспективи.

Бі-Бі-Сі: Ваші опоненти, зокрема представники опозиції, кажуть, що зараз дуже невдалий час, щоб продавати такі підприємства.

Дмитро Парфененко: Я хочу спростувати цей підхід. Зокрема, щодо фінансово-економічної ситуація на цьому підприємстві. Це підприємство в своєму виробництві споживає природний газ, доля газу в собівартості виробництва складає приблизно 86%. За сьогоднішніх цін на газ, дійсно, підприємство працює не рентабельно. Але якщо ми зможемо залучити покупця, який в змозі забезпечити постачання на це підприємство газ за економічно виваженими цінами, то цей покупець отримає гарний бізнес і підприємство працюватиме рентабельно. Якщо ж зараз нічого не робити і не продавати об’єкт, то ми дочекаємося, що фінансові показники його впадуть нижче прибутку. Тоді, дійсно, це підприємство буде вже нікому не потрібне. Я вважаю, що зараз саме той перехідний етап, коли ми маємо його продавати.

Бі-Бі-Сі: Спірним питанням є також, чи продавати його разом з комплексом з перевалювання аміаку, чи без комплексу. Зараз, наскільки мені відомо, вирішили продавати разом з цим комплексом. Як у такому разі можна забезпечити вільний доступ до ринку інших учасників.

Дмитро Парфененко: Технологічно цех з перевалки аміаку входить до статутного фонду ВАТ «Одеський припортовий завод». Але в умовах конкурсу виставлені запобіжники, які не дозволять переможцю конкурсу зайняти монопольне місце на цьому ринку. Зокрема, там записано, що всі свої дії по встановленню цін на перевалку, по допуску в трубу і на перевалку всіх суб’єктів господарювання покупець має погоджувати з Кабінетом Міністрів України, який встановить на етапі погодження вільний доступ всіх учасників процесу і рівні, економічно виважені ціни на перевалку. Тому я не бачу тут загроз щодо монополізації ринку.

Бі-Бі-Сі: Цей конкурс кілька разів відкладався. Чи може так статися, що приватизація знову не відбудеться?

Дмитро Парфененко: Є спільне політичне бачення у різних гілок влади щодо необхідності приватизації Одеського припортового заводу. Я сподіваюся, що таке єдине політичне бачення збережеться аж до 29 вересня, і ми цей процес успішно завершимо.