Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

Темою номеру “Тижня” стало дослідження всіх деталей літнього відпочинку у Криму – ціни, побут, харчування, транспорт, обслуговування та пляжі:

“Всі місцеві прокатники, продавці, домовласники, водії “не на те вчилися.” Так, вони обслуговують прибульців, але з почуттям власної гідності та певною зневагою до тих, хто – напевне, на їх думку тимчасово – багатіший. І ця зверхність кримчан до приїжджих щезне не скоро. Більшість пляжів кримського узбережжя – платні. І це ще не найгірший варіант, бо решта – “чужі,” куди можна потрапити тільки власникам путівок певного пансіонату. Чи, як рекламується одна із багатоповерхових елітних новобудов:

“До вашої нової квартири додається кілька метрів вашого власного пляжу,” – пише “Тиждень,” і розповідає також про новий кримський сувенір цьогорічного сезону – половину порцелянової чашки із написом: “Хотів привезти тобі цілу та відпочинок у Криму надто дорогий – вистачило грошей лише на це.”

Утім, часопис також звертає увагу і на позитивні моменти – заборону торгувати харчами на пляжах, кримське вино та поодинокі приватні пансіонати, де можуть відпочивати вже знайомі із стандартами морського відпочинку у Туреччині та Єгипті.

І ще про відпустки...

“Власть денег” у редакційній статті пише про передвідпустковий настрій:

“Літо із 30-градусною спекою увірвалося до Києва настільки нахабно, що стало навіть якось не по собі. Не зважаючи на шурхотіння офісних кондиціонерів, температура повітря за вікном відчувається фізично. Напевне, враховуючи особливості клімату, столична влада вирішила залишити місто без гарячої води. Навіщо витрачатися на підігрів, якщо на дворі і так спекотно? Третій тиждень кияни миються хто як, а у ЖЕКах тимчасові складності пояснюють масовим ремонтом комунального господарства. Прикментно, що ці незручності з’явилися одразу після виборів мера. Сам Леонід Чернівецький встиг помитися за підсумками виборчої кампанії. А от у Віктора Ющенка, Юлії Тимошенко та Віктора Януковича, напевне, бойлери. У безкінечних переговорах про форматування та пере форматування коаліції вони все рідше згадують про проблеми простих людей, інколи відволікаючись на проблеми бізнесу – в сенсі – на їх створення.

А от у народного депутата Рината Ахметова – свої проблеми. Компанія “Метінвест” скупила на металургійному ринку майже все, що дозволено антимонопольним законодавством. Розмірковуючи, що дешевше – вийти на зовнішній ринок чи змінити закон, - вирішили, що настав час переглянути нормативні обмеження. Керівництво “Метінвесту” минулого тижня заявило, що приглядається до ІСД та Криворіжсталі. Це вказує на те, що за законотворцями затримки не буде. Члени парламентської коаліції весь час стоять у черзі до найбільшої опозиційної фракції, аби задовольнити її невеличкі забаганки – аби зайвий раз вколоти заклятих союзників. Так що все буде добре,” – пише “Власть денег.”

Історії успіху найбагатших українців

“Кореспондент” оприлюднив свій третій щорічний рейтинг 50 найбагатших українців, який знову очолює Ринат Ахметов:

“Список українських мільярдерів за традицією відкриває Ахметова із статками у 31 мільярд 100 мільйонів доларів. Всю цю грошову масу він тримає у активах найбільш привабливих підприємств. За підрахунками Кореспонденту, на донецького бізнесмена працюють не менше 63 великих компаній як в Україні, так і в далекому та близькому зарубіжжі.

Крім цього, Ахметов вийшов на перше місце у Європі за обсягами капіталу. Металургія та енергетика – основа благополуччя не тільки власника СКМ, але й щонайменше 20 учасників рейтингу ТОП-50 ,” – пише “Корреспондент,” і подає історії успіху 50 найбагатших українців.

Наслідки лібералізації валютної політики

“Контракти” у статті “Вільний стиль” пишуть про наслідки лібералізації валютної політики, яку почав провадити Національний банк:

“Режим плаваючого валютного курсу передбачає постійну зміну вартості національної грошової одиниці щодо інших валют. Плаваючий курс залежить від попиту і пропозиції на внутрішньому та світовому валютних ринках. При цьому центральний банк не втручається у ціноутворення національної валюти. Терміново здавати гривню, яка в умовах плаваючого курсу може істотно змінюватися, і переводити кошти у золото, нерухомість та інші тверді активи не слід: на думку аналітиків, процес переходу до плаваючого курсу триватиме щонайменше 3 роки. Основна проблема при переході економіки з фіксованого курсу на плаваючий – шок для експортерів і компаній, які орієнтуються на певний рівень вартості національної валюти. Для їхнього бізнесу вкрай важлива курсова стабільність. До того ж, у країнах, де тривалий час діяв фіксований курс, у населення може з’явитися побоювання валюти, яка то дорожчає, то дешевшає: нестабільний грошовий знак у багатьох асоціюється зі слабкістю. У результаті населення перестає довіряти внутрішній валюті. Зниження попиту на національну валюту у перспективі може спровокувати її різку девальвацію,” – пишуть “Контракти,” але водночас вказують і на величезну перевагу вільного курсоутворення – можливість використання цього інструменту у боротьбі із інфляцією.