Європа не розуміє, чому Україна блокує реформу енергетики

Якщо Україна не реструктуризує "Нафтогаз" до липня, це дасть додаткові аргументи охочим підтримати "Північний Потік-2". Про це заявив в інтерв’ю ВВС Україна Янез Копач, голова секретаріату Європейського енергетичного співтовариства.

З паном Копачем розмовляла кореспондент ВВС Україна Анастасія Зануда - під час Форуму з Європейського енергетичного права у Відні 14-15 квітня, що проходив під егідою європейського Енергетичного співтовариства.

ВВС Україна: Україну згадували практично усі учасники конференції (під час Форуму з Європейського енергетичного права – Ред.). Це добре чи погано для України? Україна є постійним “головним болем” для європейців чи перспективним партнером?

Янез Копач: Безперечно, друге – партнер із перспективами. Вам було б варто непокоїтися, якби ніхто про вас не говорив би, - тоді про вас забули б. Це як із поп-зірками: можна продукувати і погані новини, аби лише про них говорили. Звісно, я не хотів порівнювати Україну із поп-зірками, але краще, коли ти у центрі уваги, ніж коли про тебе забувають.

ВВС Україна: Зміна уряду принесла більше добрих чи поганих новин?

Я.К.: Ви, безперечно, є постійним джерелом новин. Газова реформа була історією успіху, і принесла, переважно, хороші новини. Реформи на ринку електроенергетики були обнадійливими, але, на жаль, ні до чого не призвели. Бо законопроект, вже поданий до парламенту, – відкликали й відучора його більше не розглядають. У галузі енергоефективності, що є третьою важливою складовою, справи нижче критики. Ми підготували усі законопроекти, все готове, але немає політичної волі, щоби проштовхнути їх, – ані в уряді, ані у парламенті. І це з енергоефективністю, яка, здавалося б, є найменш суперечливою реформою. Це дивно, мені важко це зрозуміти.

Чи пустять газ в обхід України

ВВС Україна: Україна пережила першу зиму без російського газу. Чи є сенс відновлювати переговори із Росією – попри розгляд (україно-російської газової) суперечки у Стокгольмському арбітражі? Чи його результати можуть принести інше розв’язання проблеми? Як на Вашу думку, чи варто ініціювати нові україно-російські переговори за посередництва Єврокомісії?

Я.К.: Дискусія завжди є кращою, ніж тиша. Це правда, що Україна нині незалежна від російського газу. Але вона не незалежна від (імпорту) будь-якого газу. А коли ви купуєте газ, то потрібна і конкуренція. Подивіться на Грузію: вони купують більшість газу із Азербайджану, але нещодавно вони розпочали переговори з Газпромом, хоча й не дуже раділи з цього. Азербайджан, Socar (Державна нафтогазова компанія Азербайджану. - Ред.), пропонував настільки дорогий газ, що вони були змушені повернутися до переговорів із конкурентом. А єдиним конкурентом у Грузії виявився Газпром, і вони успішно уклали угоду. Будь-який конкурент є кращим, ніж жодного, навіть якщо цей конкурент із Росії.

ВВС Україна: Впродовж останніх місяців точиться багато суперечок довкола Північного потоку-2. Раніше було так само багато розмов про Південний потік, який Росія подавала як довготривале рішення для постачання газу до Південної Європи. Рік тому ми багато чули про “прорив” із Турецьким потоком, який розвалився за кілька днів після інциденту із СУ-24. Чи варто серйозно ставитися до Північного потоку?

Я.К.: Росія, чи Газпром, завжди хотіли маршрут, що обходить Україну. Це було їхнім геостратегічним наміром у всіх цих проектах – південних і північних потоках. Але з усіх цих проектів Північний потік є найсерйознішим. Секретаріат Енергетичного співтовариства чітко дотримується позиції, що європейське енергетичне законодавство має поважатися як на суходолі, так і у морській акваторії, бо є юристи, які твердять, що дія європейського законодавства закінчується там, де і сам континент. Думаю, це неправильно. Не знаю, чи буде реалізовано цей проект (Північний потік-2. - Ред.).

Але найкращою гарантією того, щоб це не відбулося, є повна імплементація Україною третього Енергетичного пакету. Останні події, коли міністерство енергетики і менеджмент “Нафтогазу” не могли дійти згоди щодо жодного пункту стосовно реструктуризації, не є добрими. Україна схвалила закон про ринок газу, і близько 25 підзаконних актів, шість з яких явно не відповідають Третьому енергопакету.

Ми надіслали юридичну оцінку Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, панові Вовку (голова комісії - Ред.), зауваживши, що саме не відповідає третьому Енергопакету. Ми очікуємо, що регулятор внесе виправлення у законодавчі акти. Але поки що цього не сталося, і я не знаю, що відбувається. Це перше.

Друге – це реструктуризація “Нафтогазу”, яку мали завершити до 1 липня цього року. Зараз це видається теоретично неможливим. І це є дуже поганим сигналом – для МВФ, Світового банку, Європейського Союзу, для всієї міжнародної спільноти. Шкода. Тому що такі погані сигнали – найгірше, що може відбуватися з Україною, бо це дає додаткові аргументи тим, хто підтримує Північний потік. Вони кажуть: "Дивіться, Україна не дотримується Третього енергопакету, вона не є надійним партнером, давайте збудуємо Північний потік-2".

Європейські кордони "Газпрому"

ВВС Україна: З минулого року в Україні багато говорять про можливість використання українських підземних сховищ газу європейськими компаніями. Але, допоки “Нафтогаз” не реструктуровано (не відокремлено функції постачання і транспортування газу. - Ред.), про це марно згадувати?

Я.К.: У підзаконних актах, про які я казав, є норми, що стосуються тарифів на зберігання газу у ПГС, які не повністю відповідають Третьому енергопакету. У цьому випадку, коли ми говоримо про можливість використання сховищ, це є навіть важливіше, ніж реструктуризація “Нафтогазу”.

Але потенціал величезний. І не тільки через місткість газових сховищ, бо на даний момент Європа не потребує таких великих обсягів зберігання. Україна поєднує (через газотранспортну мережу) Польщу, Словаччину, Румунію і Угорщину. І багато проблем у цих країнах можна вирішити, коли в Україні нормально запрацює газовий ринок. Тобто Україна, як власник газової мережі, яка поєднує чотири країни-члена ЄС, має більшу цінність, ніж підземні сховища. Але цей аспект зазвичай не часто обговорюють. Проте це надає великого ринкового потенціалу Україні.

ВВС Україна: Щодо перенесення газових контрактів із західного кордону України на східний – це знову лише просто ідея?

Я.К.: Ні, не лише ідея, це зобов'язання згідно із Третім енергопакетом. Звісно, проблемою є чинний контракт із “Газпромом”, який закінчується 2019, щонайпізніше. Після цього, якщо не раніше, після Стокгольмського арбітражу, “Укртрансгаз”, або інший оператор української ГТС, “перенесе” контракти на кордон України з Росією.

ВВС Україна: Яка доля контрактів, які “Газпром” має із іншими європейськими країнами – Польщею, Словаччиною?

Я.К.: Думаю, їм доведеться це зробити. Але, по-перше, довготермінові контракти вже не поширені. Ми не говоримо про старі довгі контракти. Усі нові контракти з постачання газу є короткотерміновими - ніхто нині не підписує контрактів на постачання на понад рік чи два. Є юридична дилема із старими контрактами – наприклад, як між Італією і “Газпромом”, у якому кордон між Словаччиною і Україною сприймається як російський кордон, але, безумовно, у більшості майбутніх газових угод в Україні кордон буде перенесено на кордон із Росією - найпізніше у 2019 році.

ВВС Україна: Литва щойно збудувала термінал LNG. Країна, що на 100% залежала від російського газу, тепер каже, що отримує до 90% газу із Норвегії, і це відбулося лише за кілька років...

Я.К.: Навіть швидше. І “Газпром” запропонував знижку у 24% наступного дня по завершенні будівництва терміналу. От що робить конкуренція. І це те, чим опікується Енергетичне співтовариство.