Греція і євро: разом чи окремо?

Українські економісти, робота яких довгий час була пов'язана із питаннями валютного регулювання та монетарної політики, кажуть, що доля Греції та її економіки може стати уроком для України, вже не кажучи про те, що від результатів парламентських виборів у цій країні та економічної політики, якої дотримуватиметься новий грецький уряд, залежатиме як доля зони євро, так і всього Євросоюзу.

Голова Європейського Центрального банку Маріо Драгі 15 червня визнав, що центробанки країн "Великої двадцятки" готують план дій на випадок загострення ситуації у Греції після <link type="page"><caption> виборів</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news_in_brief/2012/06/120616_oz_euro_diary_sat.shtml" platform="highweb"/></link>, які проходять 17 червня.

Ввечері 17 червня міністри фінансів ЄС мають у телефонному режимі обговорити попередні результати парламентських виборів у Греції.

Віктор Суслов, екс-міністр економіки:

Гадаю, якщо до влади у Греції прийдуть сили, які відмовляться від жорсткого режиму економії, на якому наполягає Німеччина, то вони будуть праві. Бо треба чітко розуміти, до чого призводить такий режим економії. Звичайно, у першу чергу, до скорочення внутрішнього ринку. І це не покращує економічну ситуацію. Крім того, до відтоку із країни кваліфікованих кадрів та капіталу. Тобто, якщо виконувати ці вимоги розвинених країн-членів Євросоюзу, то Греція перетвориться на зону суцільної бідності, і ніколи не виплатить свої борги.

Тому найрозумніше, що сьогодні може зробити Греція, - це працювати над планом виходу із єврозони. А далі, вже контролюючи монетарну, валютну, бюджетну, фінансову політику, можна спробувати за щось поборотися. Інакше, як мені здається, у них жодних перспектив немає.

Звичайно, якщо Греція вийде із єврозони, це її не порятує. Там є проблеми і в Португалії, і в Іспанії, і нікуди ці проблеми не зникнуть. Можна іти двома шляхами: або йти у напрямку до створення єдиної європейської держави, або у зворотньому напрямку - до того, що було, коли держави не мали спільної валюти. На мій погляд, останнє є більш реалістичним, тому що питання полягає не тільки в узгодженні фінансової та бюджетної політики.

Але і після усіх узгоджень з'ясується один дуже неприємний факт: різниця у рівні продуктивності праці між Німеччиною та Іспанією і Португалією все одно залишатиметься величезною. І цю різницю у продуктивності не вдасться ліквідувати. Тому той, хто є менш конкурентноздатним, все одно буде змушений купувати німецькі товари і, відповідно, накопичувати борги. І знову виходу не буде.

Загалом, у перспективі розпад єврозони є неминучим. І найгірше, що на сьогодні у Євросоюзу немає чіткого плану виходу із цієї кризи. Дірки тимчасово закриваються за допомогою емісії євро. Якщо тільки цей тиждень подивитися, то ми побачимо, що занепокоєння викликають і інші європейські країни, зокрема, Іспанія. Франція після виборів вже не хоче економити. Є проблема рецесії. І вся ця нестабільність - і економічна, і політична - передбачає і подальше зниження курсу євро.

Сергій Яременко, екс-заступник голови НБУ:

Греція - лише окремий випадок загальної тенденції. Це вже відбулося у Франції, буде в Іспанії, Італії. В перспективі радикалізація влади триватиме, бо стара влада вже не може забезпечити для народу тих доходів, до яких люди звикли. Тому приходять нові, які обіцяють приблизно те саме, як і у нас: ми дамо гроші, ми їх знайдемо. Результати ми вже бачимо в Іспанії, де прийшла нова влада, і не змогла загасити пожежу у двох банках. Тому на наступних виборах прийдуть ще більш радикальні сили.

Ті заходи, до яких вдаються нині європейські лідери, вони взагалі не вирішують саму проблему, вони лише відтерміновують її наслідки. Якщо Європейський центральний банк і надалі друкуватиме євро для того, аби покрити борги, то рано чи пізно піде інфляція, борги далі зростатимуть, і ситуація повторюватиметься, тільки вже на іншому рівні.

Ми маємо розуміти, що відбувається у Євросоюзі. Є окремі держави і спільна валюта. Але, якщо є єдина валюта, має бути і єдина фінансова політика. А цього не сталося.

Які висновки має зробити Україна? Ми маємо переглянути стару ліберальну монетарну політику, і зрозуміти, що лікування економіки голодом, завдає шкоду всьому організму, а не окремим частинам, наприклад, валютному курсу.

Віктор Лисицький, екс-керівник групи радників голови НБУ:

Подивіться на цифри накопичення капіталу та споживання домогосподарств у Греції десь від 60-х років. Останнє суттєво перевищує перше. Там поштарі є державними службовцями, які мають привілеї майже як у міністрів. Вони просто мають зрозуміти, що демократія, яку вони вигадали багато сотень років тому, вона не передбачає, що той, хто не працює, їсть більше, ніж той, хто працює за двох.

Вони також чудово розуміють, що у разі, як вони вийдуть із єврозони, бундесвер навряд чи введуть, але якісь там сили швидкого реагування будуть залучені.

А взагалі треба слухатися німців. Німці мають колосальний досвід виходу із найжорсткіших катастроф. Із 1947 по 1958 вони змогли повністю відродити економіку після Другої Світової війни. Тому треба дослухатися до німців і йти шляхом зміцнення Європейського Союзу.

Коли йдеться про євро, то коливання євро сьогодні я розцінюю просто як вияв недовіри з боку тих, хто формував із євро свої резерви, використовували євро у своїх розрахунках, тому що більш фундаментальних причин для зміни курсу євро за останні місяці я не бачу.

Якщо ж говорити про фундаментальні причини того, що на Півдні Європи все так погано, і чому це викликає такі складності для єврозони, то ми побачимо причини, які є дуже близькими і для нас, бо Україна потроху починає йти цим шляхом. Всі ці країни об'єднує те, що вони впродовж багатьох років купували набагато більше, ніж виробляли самі. Це мені нагадує українську приказку "кінчай, дружино, торгувати, бо вже нема, чим здачу давати". Так вони цю "здачу" давали тим, що влізали у борги. Ну, може за деякими винятками в Італії. І от саме ця тривала дефіцитність зовнішньої торгівлі і призвела і до решти проблем.

А у випадку із Грецією особливо насторожує те, що їхній дефіцит почав зростати особливо високими темпами саме після того, як країна приєдналася до зони євро. Тобто, попередники Меркель і Саркозі були або занадто ліберальними, або не дуже обачливими. І я згоден, що об'єднання країн із зовсім різними виробничими потужностями не могло не призвести до таких наслідків.

Олександр Савченко, екс-заступник голови НБУ

Якби Грецію виключили із зони євро два роки тому, коли ці проблеми лише починалися, зараз ситуація у єврозоні була б зовсім іншою. М'яке вилучення Греції із євро вигідне усім - і самій Греції, і Німеччині. Під м'яким вилученням я розумію вихід Греції із євро, але подальша допомога цій країні з боку інших країн ЄС.

Сорос (фінансист-мільярдер Джордж Сорос, який дає Євросоюзу три місяці на врегулювання ситуації із Грецією та євро перш, ніж ця ситуація стане некерованою - ред.) як завжди, є досить екстравагантним у своїх оцінках. В останні роки його прогнози досить часто не справджувалися, може, через те, що він відійшов від реального бізнесу. Але одне можна сказати точно: інвесторам вже ця невизначеність із Грецією набридла.

Знаєте, що таке інтуїція? Це є швидко виконаний розрахунок. Тобто, Сорос підрахував: вибори (у Греції - ред.) завершаться, і грецька влада буде змушена визначитися. Після цього, відповідно, зрозумілою стане і подальша політика Євросоюзу. І я би теж сказав, що у вересні має бути розроблений вже якийсь остаточний план фінансового оздоровлення єврозони.

Після виборів Греція має вирішити, чи виходить вона із євро, чи ні. Якщо так, то розробляється механізм виходу. Це триватиме десь півроку. Я думаю, що із нового року цілком можна було б замінити євро драхмою. Звісно, що у цей час євро проходитиме через зону турбулентності. Але як тільки Греція вийде остаточно, євро зміцниться, тому що у зоні євро стане менше на одну "слабку ланку". І це було б лише правильно. І ніяких апокаліптичних сценаріїв не буде. Будуть нерви, будуть спекуляції, але потім євро стане сильнішою валютою.