Митний союз або (і) Зона вільної торгівлі

Із наближенням України до завершення переговорів із ЄС про спільну зону вільної торгівлі, пропозиції від Росії щодо членства України у Митному союзі разом із Білоруссю та Казахстаном стають дедалі наполегливішими.

Тоді, як подробиці нової україно-російської газової суперечки знову не сходять зі шпальт світової преси та стрічок інформаційних агенцій, російський президент Дмітрій Медвєдєв нагадав, що однією із можливостей перегляду ціни на російський газ для України може бути участь Києва у якихось інтеграційних процесах, зокрема і через приєднання України до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану.

В інтерв’ю телеканалу Євроньюз пан Мєдвєдев також висловив здивування тим, що Україна згадує про своє членство у Світовій організації торгівлі, як пояснення, чому вона не може приєднатися до Митного союзу.

"Вони чомусь кажуть, що СОТ їм заважає бути у Митному союзі - але це трохи дивно: чомусь нам Митний союз не заважає вступати до СОТ, а їм заважає. Тоді це вже якась внутрішня самооцінка", - заявив російський президент в інтерв’ю Євроньюз.

Як будемо рахувати?

Ці політичні заяви російського президента знаходять підтвердження у розрахунках російських економістів.

Як заявив під час телемосту з Москви, організованого агенцією РИА Новости, Олександр Широв із Інституту прогнозування народного господарства Російської академії наук, ці розрахунки є цілком прагматичними, прозорими і позбавленими політичної складової:

"За нашими розрахунками, зниження середнього митного тарифу на 1 відсотковий пункт дає приблизно 3% зростання імпорту. Виходячи із цього, можна сказати, що у випадку вступу України до Зони вільної торгівлі із Європейським Союзом, зростання імпорту складе близько 10%. Всім зрозуміло, що зростання імпорту - це падіння темпів економічного зростання, а це є особливо небажаним для України, враховуючи її нинішній стан економіки", - каже російський економіст.

Бути членом СОТ з узятими на себе конкретними зобов’язаннями, зафіксованими у відповідних угодах, як це є у випадку з Україною, та лише вести переговори щодо членства, як це відбувається із Росією, - різні речі, каже співробітник Інституту економіки та прогнозування Національної Академії наук України Володимир Сіденко, коментуючи різницю у позиції Києва та Москви у переговорах щодо приєднання до різних торговельних союзів.

Крім того, каже експерт, членство у СОТ, так само, як і участь України у Зоні вільної торгівлі із ЄС, переговори про яке нині тривають, треба розглядати не тільки з точки зору торговельних переваг, але й "інституційних змін", так потрібних українській економіці:

"Ті, хто достатньо довго вивчає проблеми інтеграційних процесів, знають, що питання зовсім не зводиться до питання тарифів і торговельних потоків. Головний ефект від інтеграції народжується завдяки структурним та інституційним змінам, що мають довгостроковий характер. Чомусь цей елемент, який дуже важко оцінити у цифрах, постійно ігнорується. Російська сторона ігнорує, що угода про вільну торгівлю між ЄС та Україною містить багато пунктів, які виходять за межі суто торговельних питань. Для України це і можливість брати участь в іноваційних програмах ЄС, і покращення якості наших інституцій, і використання для цього коштів ЄС. З іншого боку, існують питання і до Росії. Наприклад, як довго можуть зберігатися преференції у ціні на енергоносії, які Україна, начебто, отримає після приєднання до Митного союзу, якщо ми згадаємо, що її видобувна галузь просувається далі на Схід? Адже звідти доставляти нафту і газ буде ще дорожче, ніж зараз, уже не кажучи про те, що освоєння цих родовищ також коштуватиме немало", - каже Володимир Сіденко.

Приклад Білорусі

Український економіст також каже, що ставлення і українського керівництва, і пересічних українців до Митного союзу Росії, Білорусі та Казахстану останнім часом багато у чому формується враженнями від подій у Білорусі, яка була змушена <link type="page"><caption> девальвувати свою валюту на понад третину</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2011/05/110524_belarus_currency_sd.shtml" platform="highweb"/></link>.

Із Володимиром Сіденком погоджується і директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський. Він твердить, що події останнього року у Білорусі показали реалії Митного союзу у дії.

Пан Бураковський також звертає увагу на те, що нинішній рівень інтеграції України та Росії у деяких ключових галузях є дуже високим, а тому незрозуміло, чим іще може допомогти членство України у Митному союзі, коли йдеться про інтеграцію:

"У нас (в Україні) близько 70% нафтопереробки контролюється російським капіталом. Який іще потрібне рівень інтеграції? У банківському секторі російські банки дуже добре представлені. Крім того, впродовж останніх років було запропоновано багато варіантів співробітництва, але жоден із них чомусь не використовуються. Мені, наприклад, до кінця незрозуміло, чому не було реалізовано проект створення союзної держави Росії та Білорусі? Адже ми спостерігали у тому випадку повну відсутність будь-якого політичного спротиву цій ідеї в обох країнах. Може, в цьому є якісь певні уроки для України?" - каже Ігор Бураковський.

Утім, те, що членство Білорусі у Митному союзі не є гарною "рекламою" цьому об’єднанню, визнають і в Росії.

Керівник Центру пострадянських досліджень Інституту економіки РАН Леонід Вардомський каже, що країна зі слабкою валютою завжди буде загрозою для будь-яких торговельних об’єднань:

"Треба розуміти, що рухає партнером. У випадку з Україною це є наближення боргової кризи. Загалом, країна у поганому фінансовому стані, і тут ще треба подумати, чи потрібна така країна у Митному союзі. Ми бачимо, як Білорусь девальвувала свій рубль і завалила своїми товарами усіх, зокрема, й Україну. Тобто, створювати митний союз із країнами, в яких є складана платіжна ситуація, які постійно девальвуватимуть свої валюти, що ж тоді залишиться від цього Митного союзу?" - запитує російський економіст, який, утім, не пояснює наполегливість Москви у залученні до Митного союзу країни із такою "слабкою", як вважають російські експерти, економікою.

Україні від СОТ - збитки, а Росії - користь?

Як приклад того, що сподівання України на "прорив" в економіці після підписання угоди про Зону вільної торгівлі із ЄС є марними, російські економісти пропонують подивитися на не дуже переконливі результати набуття Україною членства у СОТ, коли у Києві також говорили про переваги "цивілізаційних" прибутків над суто торгівельними. Водночас, пояснюючи, чому Росія намагається також стати членом цієї організації, російські експерти кажуть, що членство у СОТ означатиме визнання того, що російська економіка є справді рівноправним гравцем на світових ринках.

"Те, що Росія намагається вступити до СОТ, найголовніша мета цього - визнання Росії сучасною ринковою економікою, певний "знак якості" нашої економіки", - каже Олександр Широв із Інституту прогнозування народного господарства РАН.