Блог феміністки: "Як я нею стала"

Мене звати Бі, і я – феміністка. Ні, це не початок зустрічі анонімних алкоголіків. Це також не зізнання у чорній ненависті до чоловіків чи спробах намовити на них лихо. Цими словами я не хочу нікого засмутити чи роздратувати, хоча часом вони справляють саме такий ефект. Усе це – не фемінізм. А що ж тоді фемінізм?

Словами письменниці Мері Шир, фемінізм – це "радикальне переконання у тому, що жінки – люди". Прихильники Бейонсе знайомі також із визначенням з пісні Flawless, яке співачка почерпнула у Чімаманди Адічі: фемініст – той, хто "вірить у соціальну, політичну та економічну рівність статей".

Хочеться думати, що з цим не посперечаєшся.

Та, на мою думку, сутність фемінізму найкраще вловила моя особиста героїня – Мері Волстонкрафт. Ця жінка-громовиця і передвісниця фемінізму жила у XVIII ст.; її навіжена писанина сильно вплинула на мою власну. Ви ще почуєте про неї у моїх майбутніх дописах, але поки процитую:

"Я не прагну, щоб жінки мали владу над чоловіками – лише над самими собою".

Ця геніальна фраза написана у 1792 р. – і досі не має рівних у своїй прямоті, влучності та багатофункціональності.

Звісно, що "влада над собою" для різних жінок означає зовсім різне.

Ось лише кілька тем, які ми розглянемо у цьому блозі: чому жінки у сфері паблік-арт – це переважно королівські особи або робітниці секс-індустрії; чому, починаючи з дитячого майданчика, вважається образливим сваритися на "твою маму"; чому відомим ораторкам відмовляють у виступах, щоб не приведи Боже не "дати платформу чужим ідеям"; які таємниці відомі індійським "хіджра" – особам третьої статі.

Як письменницю, мене завжди приваблювали життєві історії жінок. Моїм першим завданням у BBC World Service був матеріал про виступ Гілларі Клінтон на Всесвітній конференції з питань жінок у 1995 р.

Утім, я не завжди відкрито називала себе феміністкою.

Найбільше мені муляв суфікс "іст". Егей, я ж особистість, а не гвинтик у якомусь русі!

Мене виховала розумна і винахідлива мама-одиначка, і я завжди була переконана, що дівчата й жінки можуть усе. Я з ентузіазмом пробувала на зуб різні професії: танцівниця в Іспанії, вчителька в Колумбії, журналістка ВВС… А потім пішли діти.

Не зрозумійте мене неправильно, я б ні на що не проміняла роль матері. Але материнство стало для мене точкою неповернення.

До побачення, контроль над своїм життям. Привіт, невпинна турбота про інших.

А тим часом почала проявлятися ще й вікова дискримінація. І хоча мені випало набагато менше труднощів, ніж більшості мам у світі, мої політичні переконання миттєво дозріли.

Мене гнітили купи господарських справ, нагромаджені поміж фрілансерськими підробітками, і ображала фінансова залежність від чоловіка – адже це суперечило моїм уявленням про себе.

Не кажучи вже про напади страху про майбутнє моїх дочок і про те, як поставиться до них цей світ. (Не хвилюйтесь, обіцяю не хвалитися тут моїми діточками. Я усвідомлюю, що ви втекли сюди з середньостатистичної Facebook-стрічки, тобто, від лавини дитячих фото і розповідей про юних вундеркіндів. Заспокойтесь. Тут ви у безпеці).

І ось вам результат: свіжоспечена феміністка.

Гадаю, у цьому я схожа на Бейонсе (знаю-знаю, я вже вдруге її згадаю, але повірте, я стримуюсь, як можу).

Останнім часом вона приділяє більше уваги питанням раси і рухові Black Lives Matter ("Життя чорних важливе"). Та відразу після народження дочки її музика сповнилась нотами боротьби за права жінок. Співачка накинулась на б’юті-індустрію і врешті перестала стримувати нецензурну лайку. Саме завдяки материнству її творчість стала більш чуйною і чутливою.

Це аж ніяк не означає, що лише матері наділені політичною далекоглядністю. Феміністки – не завжди мами; мами – не завжди феміністки. Політична свідомість виношується і народжується у різний спосіб, не обов’язково разом з немовлятами. Головне, щоб вона народилась, а вже як саме – не принципово.

Але, щодо мене особисто, я прийшла до цього через материнство. Отже, тепер ви знаєте мою історію. Я б дуже хотіла дізнатися вашу – будь ласка, не вагайтесь розповісти про свої політичні пошуки.

Англійська версія блогу - STY43905208Bee Rowlatt's blog: It's feminism. But funBee Rowlatt's blog: It's feminism. But funBee Rowlatt is a British writer, journalist, feminist and traveller. Her first blog for BBC Ukrainain is about how she became a feminist. 2016-05-20T10:26:06+03:002016-05-20T11:29:16+03:002016-05-20T11:29:16+03:002016-05-20T14:48:27+03:00PUBLISHEDuktopcat2.