Гендерний блог: #Father’sDay щодня для українських татусів

Нещодавно в Україні відзначали День батька. Мені більше до вподоби цю дату називати "татів день", "день татусів". Адже, по-перше, є щось дуже тепле і рідне у цьому слові – "тато", по-друге ж, "батьки" частіше сприймається у розумінні – і тато, і мама.

Бачила фото, як синочок українського колеги-журналіста, який працює у США, написав на малюнку англійською "Happy tato’s day!".

Для багатьох українців – а це громадські діячі і діячки, політики, письменники, журналісти - Father's Day не минув непоміченим. Ірина Геращенко, уповноважена президента щодо мирного врегулювання на Донбасі, привітала тих батьків, які на передовій. Побажала їм "якнайшвидше зустрітися зі своїми родинами і дітками, які дуже чекають і пишаються своїми Татами".

Олексій Хмара, виконавчий директор Transparency International в Україні, згадав, як раніше в Кіровограді влаштовував освітні заходи для свідомих тат – Школу татусів.

Знаний фотограф Максим Левін – батько трьох дітей, який "пішов у декрет", себто взяв відпустку за доглядом за дитиною, - привітав інших татусів, зокрема ще одного чоловіка в декреті – письменника і журналіста Артема Чапая.

А ще - зворушливо пише: "Бути татом - для мене найбільша в світі радість. За це - велика подяка коханій дружині. Це - щастя в чистому вигляді. Воно лазить по тобі, кличе на рибалку, обіймає, як найулюбленішу собачку, просить зробити лук-машинку-вудку-ще щось дуже цікаве і потрібне. Багато моїх друзів саме в ці буремні роки стали татусями. Надзвичайно приємно бачити, як вони по-справжньому тішаться дітьми. Хочу побажати вам, любі друзі, багато-багато часу проводити з малечею. Щоб вам було справді цікаво разом - кататися на велосипедах, розводити вогнища в лісі, робити щось власними руками чи просто дивитися на зоряне небо. Цей час неповторний".

Згадала експозицію фотографій у Гендерному музеї у Харкові під назвою: "Бути батьком – це…". Організаторки фотопроекту прагнуть змінити уявлення про загальноприйняті норми щодо виховання дитини, яке, як пишуть на сторінці Музею, "сьогодні визнається більшістю як справа та призначення жінки". Отже, більшістю.

Водночас щодня у Києві, на Нивках, бачу дедалі більше татусів на прогулянці із візочком і дитиною. Можливо, стало більше часу, а може, і завдяки просвітницьким ініціативам в Україні потроху долають упередження, що батько нібито не має чи не може опікуватись дитиною. Кажучи про стереотипне ставлення, знайомий розповідав, що коли він із дитиною на вулиці сам, і дитина кричить, люди довкола жваво починають йому щось радити. Йому це неприємно, адже каже, що сам знає, що робити.

Через війну чимало дітей втратили своїх тат. У такі часи тим більш цінується кожна хвилина зі своїми близькими.

Кілька років тому Дитячий фонд ООН представив дані, що лише половина батьків кожен день займаються іграми і читають своїм дітям книжки. А український тато витрачає на спілкування з дитиною в середньому 4 хвилини на день.

Нещодавно в Україні почалася кампанія "Щастя в 4 руки". У зображеннях кампанії є ілюстрації, де і тато, і мама бавляться з дитиною. Кажуть, що хочуть підірвати усталені в українському суспільстві стереотипи щодо традиційного розподілу сімейних обов’язків і пропагувати спільне виконання домашніх справ і піклування про дітей.

Над кампанією працював, серед інших, експерт із гендерної політики Михайло Корюкалов.

Про власну сім'ю він розповів так: "Ми з дружиною намагаємося підтримувати рівність - у прийнятті рішень, у розподілі часу, у повазі до роботи та відпочинку кожного з нас, це дуже ефективно. По-перше, обоє будуємо кар'єру, і в обох непогано виходить. Дружина кілька разів говорила мені, що якби не моя підтримка, їй було би важко справлятися на роботі (її робота вимагає достатньо зусиль і часу, іноді дружина затримується, я в цей час з дитиною). По-друге, так цікавіше, бо у нас виходить багато часу проводити разом, і ми намагаємося витрачати цей час на відпочинок - тому сім'я у мене асоціюється з відпочинком (або іншим приємним варіантом використання часу)".

Михайло каже, що часом чує від чоловіків і жінок середнього і старшого віку стереотипні вислови, що про дітей має дбати лише мама. У власній сім'ї він із таким не стикався.

"Мій батько багато часу проводив зі мною і братом, і зараз ми теж багато спілкуємось. У родині моєї жінки тато теж брав активну роль у вихованні дітей. Але я думаю: якщо хтось би почав висловлювати свої стереотипи щодо моєї ролі у вихованні дитини, я би захотів припинити з ним/нею спілкуватися".